4. Розпорядження майном боржника

Питання щодо необхідності введення, мети і строків здійснення, особливостей провадження у стадії розпорядження майном є проблемними для судової практики як і інші інститути банкрутства. Одна із причин, на наш погляд – неможливість подолання старих стереотипів, притаманних середньовічним процедурам банкрутства та новим стереотипам, які успадковані від застарілого законодавства та судової практики, яка переводить живу матерію організмів-підприємств в мертве ложе процесуальних унормувань та прецедентів.

Неоднозначне бачення та ставлення до мети, завдань і наслідків введення цієї процедури висловлюються як практичними учасниками цих процедур так і науковцями Б.М.Поляковим, В.В.Джунем, Д.М.Притикою, А.А.Бутирським, та іншими. [27]

Однією з судових процедур банкрутства, які відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992р.  застосовуються щодо боржника, є процедура розпорядження майном боржника. Судовою вказана процедура називається лише тому, що вона вводиться судовим рішенням (ухвалою суду).

Розпорядження майном боржника – це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Введення процедури розпорядження майном боржника і призначення розпорядника майна у порядку, встановленому Законом застосовується з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів.

Законодавець прямо не говорить про те, що метою процедури крім інтересів кредиторів є також інтереси самого боржника. Замовчуючи цю сторону процедури законодавець виходить з презумпції винуватості боржника щодо стану неспроможності та презумпції недобропорядності боржника щодо можливого, всупереч інтересів кредиторів зменшення боржником майнової і грошової маси, а тому акцентує увагу на встановленні нагляду за боржником і його активами.

Як зазначає В.В.Джунь та інші, розпорядження майном боржника є підготовчим і необхідним етапом для застосування однієї з процедур санації, ліквідації, мирової угоди, і процедурний механізм Закону на сьогодні не містить жодного варіанту врегулювання проблеми заборгованості.

Думається, що має право на існування й інша думка. Варіанти є. Так, враховуючи те, що відповідно до задекларованої мети Закону всі його процедури (крім ліквідації) повинні мати своїм завданням відновлення платоспроможності боржника, покращення його фінансово-економічного становища і погашення (задоволення) вимог кредиторів, то на нашу думку, процедура розпорядження майном є, щонайменше, рівною за своєю значимістю та завданнями із процедурою санації боржника. Різниця, яка є між цими процедурами - це законодавчо визначені правові методи та інструменти для ведення господарської діяльності боржником та проведення в цей період роботи щодо відновлення платоспроможності боржника. А от, що стосується правових наслідків введення однієї та іншої процедури, то при детальному аналізі правового механізму цих процедур чаша терезів схиляється на користь процедури розпорядження майном як механізму відновлення платоспроможності.

Відповідно до Закону на стадії процедури розпорядження майном боржника відновленням його платоспроможності мають право і повинні опікуватися статутні органи управління боржника за допомогою особи яка володіє спеціальними знаннями (розпорядника майна), при цьому застосовуючи особливий правовий режим господарювання, який виникає для боржника із факту порушення справи про банкрутство та введенням для нього мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З дня порушення відносно боржника справи про банкрутство і до публікації оголошення про її порушення у боржника є можливість вирішити конфлікт з ініціюючим кредитором, який привів до подачі останнім заяви про банкрутство і укласти з ним мирову угоду чи іншим чином спонукати ініціюючого кредитора відкликати заяву про порушення справи про банкрутство. У разі ж, коли боржнику не вдалося вирішити вказані питання щодо кризи в неплатежу з ініціюючим кредитором, або коли боржник вирішує віддати свою долю у руки правосуддя, то суд у підготовчому засіданні, здійснюючи функції державного контролю за подальшою господарською діяльністю боржника, вводить процедуру розпорядження майном та призначає спеціально підготовлену особу кризового менеджера (арбітражного керуючого). Призначення судом розпорядника майна - це один із показників неспроможності власника та його керівника вирішити проблему неплатежу без сторонньої допомоги. Процесуальна дія по введенню вказаної процедури закінчується винесенням ухвали суду. [27]

Із прийняттям судом рішення про введення розпорядження майном підприємство-боржник продовжує свою господарську діяльність з виконання робіт, надання послуг та здійснення торгівлі, може укладати договори, які забезпечують цю діяльність, проводити розрахунки із своїми контрагентами за зобов'язаннями, що виникли після порушення провадження у справі і на які не розповсюджується дія мораторію, виплачувати своїм працівникам поточну заробітну плату та заборгованість по заробітній платі та ін. Увівши процедуру розпорядження майном суд не може втручатися у господарську діяльність боржника так само як і розпорядник майна.

  Розпорядження майном – це не стадія судового процесу. Розпорядження майном - це примусово введений, нав'язаний боржникові органом державної судової влади процедурно-господарський механізм в якому продовжується діяльність боржника, це своєрідне, передбачене Законом доповнення до того режиму господарювання, в якому перебуває боржник після порушення справи про банкрутство. Тут треба чітко розділити поняття господарського судового процесу та правового господарського порядку в якому працює підприємство.

Думається, що розпорядження майном для боржника – це режим найбільшого сприяння. Більш сприятливого стану (положення) для власника боржника та керівника боржника щодо виведення із кризи неплатежів свого підприємства-боржника в період провадження у справі немає. Лише в стадії розпорядження майном власник і керівні органи зберігають основні свої повноваження щодо управління належним їм підприємством-боржником, можуть приймати управлінські рішення, які передбачені законодавством та статутом боржника, вживати заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які власник не встиг або не зміг вжити в порядку досудової санації належного йому підприємства.

Порушення справи про банкрутство це свідчення того, що підприємство знаходиться у стані грошової нестабільності. Факт знаходження підприємства-боржника у процедурі розпорядження майном свідчить, що боржник продовжує бути у стані неспроможності виконати свої грошові зобов'язання. На цій стадії для боржника і його органів управління вводяться певні правила поведінки, особливі обов'язки та обмеження, які виконуються спільно із розпорядником майна. Такими обов'язками та обмеженнями є:

1) -розглядати разом з розпорядником майна копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку;

-надавати можливість розпоряднику майна вживати заходів для захисту майна боржника;

-надавати розпорядникові майна документи та інформацію, які необхідні йому для аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, вивчення його становища на товарних ринках (маркетинг);

-разом із розпорядником майна розробляти та надавати господарському суду та комітету кредиторів відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника (план відновлення платоспроможності);

-інші обов'язки боржника, які випливають із прав та повноважень розпорядника майна і необхідні для виконання ним його функцій.

2).- Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника мають право за письмовим погодженням із розпорядника майна приймати рішення про:

-реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

-створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

-створення філій та представництв;

-виплату дивідендів;

-проведення боржником емісії цінних паперів;

-вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника;

-приймати рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб;

3).- Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

-передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

-одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

-розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Викладене вказує на те, що у процедурі розпорядження майном органи управління боржника та розпорядник майна виконують єдине, загальне для них завдання – не зупиняючи і не припиняючи роботу підприємства вивчають його фінансово-економічний стан, проводять маркетинг для визначення місця боржника на ринках відповідних товарів та послуг і, виходячи із матеріально-технічних, економічних, ресурсних, людських та інших можливостей, приймають заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. Вказані заходи є такими же як і ті, що відповідно до ст.18 Закону включаються в план санації. Ці ж заходи здійснюються при санації боржника керівником боржника.

Закон ні прямо ні опосередковано не забороняє та не виключає можливість погашення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном.

Рішення про участь боржника в об’єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об’єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.

Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов’язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов’язків на розпорядника майна.

Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які: – здійснювали раніше управління боржником – юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років; – мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Розпорядник майна має право: - скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу; - аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника; - звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; - одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим Законом; - залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів; - подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов’язків; - здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Розпорядник майна зобов’язаний:

- розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв’язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; - вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; - повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; -вживати заходів для захисту майна боржника; - аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; - виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; -скликати збори кредиторів; -надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; - надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; - виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов’язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються, зокрема дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.