Розділ II. Форми і методи застосування ігор у навчальному процесі молодших школярів.

2.1.Ігрові форми навчання як засіб розвитку творчої особистості.

У контексті орієнтації освіти на «дитиноцентризм» та конструктивних зрушень педагогічного мислення у бік гуманізації та демократизації освітнього простору першорядного значення набуває дослідження ігрової діяльності дітей, яка і природно забезпечує саморозвиток дитячої особистості, актуалізацію і внутрішнього потенціалу учнів.

Взаєморозуміння між педагогом та і дитиною в духовній сфері є можливим за умови врахування дорослими нагальних потреб дитинства. Такою потребою, характерною для всіх дітей і особливо для молодших школярів, є потреба у грі.

Гра — це одна з важливих форм життєдіяльності дитини. Вона насичує собою дитячу працю, спілкування, художньо-творчу діяльність, спорт, побут. Забезпечуючи необхідні емоційні умови, гра сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості. В арсеналі педагога гра є важливим інструментом виховання, розвитку, удосконалення пізнавальної діяльності, організації

вільного часу учнів різного віку.

Спираючись на гру, педагог має можливість зміцнювати знання учнів, здобуті під час навчання, і розвивати пізнавальні інтереси та самостійність школярів, створювати у дитячому середовищі атмосферу вільної, творчої діяльності, і змістовного, емоційно насиченого духовного життя дитячого колективу

Коли педагогами створюються необхідні умови для застосування учнями пізнавального матеріалу, знань, умінь, навичок, накопичених навчальною працею у творчій, вільній, самостійній діяльності, тоді не тільки покращуються результати навчання, а й формуються пізнавальні інтереси, долаються труднощі в навчанні, зміцнюються, поглиблюються знання.

Отже, гра, з одного боку, постає як улюблена, самодостатня дитяча діяльність, зміст і форми якої забезпечують можливості саморозвитку, самовияву, самоактуалізації особистості, а з іншого,— як педагогічний засіб, спрямований на розв'язання багатьох завдань освіти, серед яких чільне місце посідають завдання розвитку, навчання і виховання школярів. Залежно від низки умов, педагогічний вплив гри буде більш чи менш успішним.

Під поняттям успішності ігрової діяльності розуміється її результативність у здійсненні актуальних завдань освіти. Одне з найголовніших завдань освіти — забезпечення щасливої долі дитини як особистості, розвиток її унікальних якостей; виховання майбутнього свідомого громадянина своєї країни на засадах української національної культури; сприяння демократизації суспільства шляхом гуманізації освітнього процесу.

Отже, ігрова діяльність, яка визнана важливим інструментом здійснення педагогічних завдань загальноосвітньої школи України, буде успішною тільки за умови забезпечення особистісного розвитку дитини в контексті гри.

Ця умова технологічно має бути реалізована адекватними, тобто такими, що відповідають особистості дитини, змістом, видами, засобами, формами та методами керівництва ігровою діяльністю.

Саме у грі педагог може побачити дитину з усіма її індивідуальними якостями й, орієнтуючись на цей діагностичний матеріал, добирати адекватні стратегічні и тактичні педагогічні дії як для гри, так і для інших видів діяльності.

Особистість дитини розвивається у спілкуванні з дорослими та з іншими дітьми. Найважливішим підходом у методиці особистісно-орієнтованого керівництва ігровою діяльністю школярів є забезпечення відкритої взаємодії, тобто невимушеного, неформального спілкування між дитиною та дорослим у контексті гри, що сприяє повноцінному розвитку дитини.

Усім відомо, що через гру дитина пізнає світ, тобто гра є пізнавальною діяльністю. Методика керівництва грою базується на визнанні гри пізнавальною діяльністю.

Об'єктивно пізнавальна діяльність містить у собі певні взаємоузгоджені компоненти. Як будь-яка пізнавальна діяльність, гра має змістовий, мотиваційний, процесуально-операційний та контрольно-оцінний компоненти.

Керівництво грою як пізнавальною діяльністю школярів полягає в методичному забезпеченні ефективного функціонування всіх компонентів гри.

Використання ігрових елементів на уроках української мови значною і мірою забезпечує його проведення відповідно до найсучасніших загальнопедагогічних, психологічних і дидактичних вимог, адже гра враховує вікові та індивідуальні особливості учнів, робить урок емоційним, формує пізнавальну самостійність, активність й інтереси дітей, дає змогу раціонально використати час, мас й інші переваги (Нісімчук А. та і ін. Сучасні педагогічні технології.— К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000.- С. 84-85).

Як свідчать психолого-педагогічні дослідження останніх років, у середньому за допомогою гри учні ; засвоюють навчальну інформацію ; на 70 %, що значно ефективніше порівняно з такими методами, як лекція (5 %) або читання (10 %) (Щербань П. Прикладна педа-' гогіка.— К.: Вища школа, 2002.— { С, 61).

Педагогами також спостережено, і що діти, які постійно перебувають у систематичній, інтенсивній ігровій діяльності, мають міцніше здоров'я порівняно з тими своїми однолітками, які вимушено працюють в умовах сірого канону, одноманітного стандарту (Гин А. Приемы педагогической техники.— М.: \ Вита-пресс, 1999.— С. 73).

Використана на уроці гра урізноманітнює види діяльності, у гармонійному поєднанні з іншими ; методичними формами сприяє глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню й виявленню особистих інтересів учнів, рівня сформованості у них необхідних умінь і навичок.

Доречною виступає гра і як форма контролю знань дитини, оскільки дає можливість оцінити роботу і всього класу, зняти з дітей напруження, уникнути страху, властивого для контролю робіт. Форма гри і результативно розкріпачує дитину, знімає її скутість, адже помилки, яких дитина припускається під час гри, не дошкуляють так сильно, як під час звичайних вправ. До того ж учитель у грі не контролер, а гравець або ведучий — це додатково полегшує налагодження спілкування на уроці.

Отже, ігрова діяльність школярів є важливим природовідповідним засобом формування особистості дитини. Успішність ігрової діяльності : учнів у навчально-виховному процесі залежить від її спрямування на реалізацію методологічних завдань освіти, в особистїсно-орієнтованому керівництві грою, у здійсненні в контексті гри завдань національного виховання, в організації педагогічного впливу на ігрову діяльність в напрямках забезпечення ефективного функціонування її структурних складових.

Наведу приклади деяких розроблених мною нестандартних прийомів, їх можна використовувати і як фрагменти уроків.

Уроки — пізнавально-розважальні ігри

Урок-гра «Знайди помилку»

Застосовується на етапах відпрацювання вмінь користуватися поняттями, навчальними діями тощо.

Сценарій. Клас ділиться на три команди (по рядах). Кожна команда отримує від учителя картку. Учитель пояснює, що треба робити. На картках два стовпці, у кожному записаний перелік понять (слів), що входять до вивченої теми. Серед них мають бути й такі, які не входять до базових понять із цієї теми. Учні на перших партах за командою вчителя починають викреслювати і з першого стовпчика зайві слова (кожен учень — одне слово), після чого передають картку на другу і парту, яка діє так само. Ті, у свою чергу, передають картку на наступну парту. Перемагає та команда, яка першою знайде всі зайві слова, а з решти побудує коротку відповідь.

Наприклад:

Синтаксис означення

Фонетика обставина

Граматична основа поширене речення

Підмет словосполучення

Іменник слово

Морфема словотвір

Орфограма орфоепія

Обставина додаток

Головні члени речення присудок

Сполучниковий зв'язок види присудків

Підмет односкладне речення

Другорядні члени речення двоскладне речення

Прикладами завдань для учнів можуть бути рубрики «Чи погод­жуєтесь ви із твердженням? (наво­диться декілька тверджень, після оголошення кожного на обмірко­вування учням дається 15 секунд і пропонується підняти руку з вели­ким пальцем угору, якщо тверджен­ня вважається вірним, або підня­ти руку з великим пальцем дони­зу, якщо з твердженням учень не погоджується).

Наприклад, тема «Речення з відо­кремленими членами» (8 клас).

1. Обставина відокремлюється, як­що вона виражена дієприслівнико­вим зворотом, вказує на додаткову до основної дію і виступає в ролі другорядного присудка.

2. Обставина відокремлюється, як­що вона виражена одиничним діє­прислівником із значенням способу дії, якщо стоїть після дієслова-присудка.

3. Обставина відокремлюється, як­що вона виражена словосполучен­нями з прийменниками незважаючи на, починаючи з, всупереч, наперекір.

Рубрика «Чи правильно написані слова?»

Рубрика «Чи правильно визначено граматичну основу речення?» і т. ін.

Урок-гра

«Сходження на вершину знань»

Планують при повторенні, узагаль­ненні та систематизації навчальної інформації.

Сценарій. Для такого уроку виготов­ляють планшет, на якому зображено пейзаж гірської місцевості з чітко виділеною вершиною. На аркуші паперу з пейзажем відмічають марш­рут просування до вершини, на якому за допомогою спеціальних позначок указують привали, бази відпочинку, вертолітні майданчи­ки, допомогу провідника, снігову лавину (рух назад на стільки стан­цій, скільки помилок буде у відпові­дях на запропоновані питання або завдання).

Старт позначають прапорцем. По боках планшета розташовані ки­шеньки, в них містяться картки із завданнями, які необхідно вико­нати на кожній станції. Виграє та команда, яка першою досягне «вер­шини знань».

Урок-гра «Круглий стіл»

Доцільно проводити на етапах пере­вірки та контролю, узагальнення та систематизації, а також на етапі застосування знань.

Сценарій. Столи у класі виставля­ють по колу. Ведучий — учитель. Екіпажі готуються окремо, а потім сідають за столи. Ведучий визначає екіпаж, який перший задає запи­тання. Запитання задається конк­ретно обраному учню, котрий має одну хвилину на обговорення від­повіді зі своєю командою, а потім відповідає. Якщо відповіді немає, команда має право відповісти за нього. Якщо бажаючих багато, то послідовність відповідей визначає ведучий, якщо відповіді немає, то на запитання відповідає той, хто його поставив.

Урок взаємонавчання

Застосовують на етапі перевірки та контролю якості засвоєння на­вчальної інформації.

Сценарій 1. Учні попарно задають один одному запитання з вивче­ної теми та вислуховують відповіді, потім їх позиції змінюються. Оби­два виступають у ролі вчителя, виставляють оцінки за запитання та за відповіді.

Сценарій 2. Учні разом у режимі роботи мікрогруп розв'язують на­вчальні проблеми, вправи, завдання й наприкінці кожної роботи став­лять самі собі оцінки за активність і участь. Оцінки виставляють за шкалою балів, розробленою вчи­телем.

Проблемно-навчальний залік

Планують на етапах засвоєння нової навчальної інформації.

Сценарій. Лівий ряд отримує завдан­ня прочитати параграф підручника, після чого по черзі задати запитан­ня учням, які сидять поруч. За від­повіді кожен виставляє оцінку.

Кожна парта середнього ряду отримує завдання на основі тексту параграфа скласти найбільшу кіль­кість оригінальних запитань, тестів, які потім передають учням, котрі вивчають параграф, і ставлять їм оцінки.

Учні правого ряду в повному складі сідають півколом біля столу вчителя. Учитель задає запитання; заслуховує відповіді, попереджаючи дітей, що оцінці підлягають не тільки знання, а й логіка, оригінальність суджень.

Учитель виконує роль консультанта. Низьких оцінок на такому уроці не ставлять.

Урок-гра «КВК»

Проводять на етапі перевірки та ] оцінювання навчальної інформа­ції, при повторенні, узагальненні та систематизації знань.

Сценарій. Урок проходить за етапами.

I. Розминка. Може бути організо­вана різними способами: перший — традиційний за формою телепе­редачі — «питання — відповідь»; другий — у формі колективної роз­повіді з теми (форму пропонує вчи­тель, учні не знають, яка з двох буде застосована). У другому випадку кожен учень має право сказати одне речення.

II. Перевірка домашнього завдан­ня. Домашнє завдання передбачає попереднє визначення тематики та форми презентації. Оригінальною може бути розробка тексту будь-якого параграфа в ролях і гуморис­тичній формі з подальшою презен­тацією.

III. Виконання індивідуальних завдань на конкретну тему (для художників, поетів, гумористів, мімів).

Урок-казка

Планується під час контролю знань і вмінь учнів, застосування знань.

Сценарій. Діти об'єднуються у групи по 2—3 особи, удома складають каз­ки на задану тему, а потім показують їх однокласникам. Казки можуть бути представлені у вигляді текстів, які зачитуються, або сюжетів, які розігруються за сценарієм.

Орієнтовні теми написання казок:

1. «Пригоди омоніма».

2. «Іменини частин мови».

3. «Сім'я розділових знаків».

4. «Подорож до країни Синтаксису».

5. «Чарівний світ рідних слів».

Визначаються найкращі лінгвістич­ні казки. За матеріалами учнівських робіт видається збірка творів.

Наведений перелік не вичерпує всіх прикладів нестандартних уроків, але дає вчителям можливість зро­бити процес навчання учнів на уро­ках української мови більш емоцій­ним, яскравим, цікавим, розвинути творчу уяву і мислення школярів, їх організаційні та комунікативні здібності.

Ігрові прийоми для розвитку когнітивних процесів

1. Для розвитку мислення

«Мудра сова» — технологія читання, яка передбачає пошук відповідей на запропоновані питання, суперечки з автором тексту, доповнення відо­мостей, викладених у підручнику, інформацією з життєвого досвіду.

«Запитання для сусіда» — перед­бачається розподіл учнів на пари, в яких кожний партнер повинен після запропонованого тексту пара­графа скласти для сусіда фіксовану кількість запитань.

2. Для розвитку мови, залучення учнів до комунікації

«Зіпсований телевізор» — гра, яка передбачає озвучення малюнків, схем, плакатів тощо.

«Юний письменник» — гра, в якій учням надається можливість за малюнками, підібраними вчителем із певної теми, написати розповідь або описати.

3. Для розвитку уваги

«Хто шукає, той завжди знайде» — пропонується знайти в тексті під­ручника певні фрази або слова.

«Відшукай парочку» — пропону­ються два стовпчики слів, що сто­суються нової теми. Учні повинні після ознайомлення з текстом уста­новити між ними зв'язок, знайшов­ши смислові пари.

Ігрові прийоми роботи з текстом

1. Питання — відповідь

Варіант 1

Завдання: швидко й уважно про­читати текст. Клас поділити на дві команди. Перша буде ставити питання, а друга — на них відповідати. Це змагання на краще питання та кращу відповідь (точнішу, і повнішу, розумнішу, веселу, цікаву та ін.).

Варіант 2

Клас поділяється на групи. Усім дається однакове завдання —уважно прочитати текст, визначити головні думки, поняття, ідеї. Склас­ти структурно-логічну схему (СЛС) або опорний конспект і презентува­ти його перед класом.

Відбирається кращий конспект, або СЛС, обговорюється за участю всіх груп, доповнюється фрагментами з конспектів або СЛС, складених іншими групами. Переноситься в зошит.