4.3. Інші форми реактивних психозів.

Серед них найважливіше значення має маячення пе­реслідування у глухуватих, індуковане маячення, параноїди зовнішньої обстановки.

Маячення у глухуватих грунтується на їх непевності щодо своєї безпеки, внаслідок неможливості через глу­хоту підтримувати правильні взаємовідносини з навко­лишніми; відчуженість, заглиблення в свої переживан­ня зумовлюють виникнення і розвиток маячення переслідування з пригніченим настроєм, ілюзіями і галюцинаціями. Шум у вухах, що часто турбує хворих на вушні захворювання, може бути основою для розладів сприймання. Найчастіше це маячення розвивається за тяжких матеріальних умов і особливо в пресенільному віці.

Індуковане маячення являє собою результат психогенного впливу і своєрідної переробки чужого психозу. Впливу параноїдних хворих часто піддаються особи з невисоким інтелектом, підвищеною чутливістю і психопа­тичною схильністю. Серед таких неповноцінних особисто­стей знаходять собі послідовників кверулянти, параної­ки, а інколи парафреніки. Маячні ідеї хворого особлива впливають на таких осіб, вони починають розвивати маячну систему хворого, сприймати ті самі галюцинації, що спостерігаються у хворого. Роз'єднання таких двох хворих, як правило, сприяє поступовому зникненню інду­кованих маячних ідей. Тематика індукованого (наведе­ного) маячення тісно пов'язана з подіями і явищами пов­сякденного життя; найчастіше це маячення пересліду­вання, сутяжний чи еротичний вид маячення. За змістом психопатологічні утворення реципієнта подібні до пси­хозу індуктора, а в деяких випадках повністю копіюють його. Звичайно індукується одна людина, більша кіль­кість — дуже рідко.

Несприятлива зовнішня обстановка є в ряді випадків тим психотравмуючим фактором, що формує параноїд зовнішньої обстановки. Важливу роль у цьому відіграють фізична перевтома, неправильне харчування, зловживан­ня алкоголем, тривале безсоння, що буває, наприклад, при поїздках залізницею. Тому найбільш типовішим проявом параноїду зовнішньої обстановки є залізничний па­раноїд. Основний патогенний фактор цього параноїду — обстановка залізниці: переповнені поїзди, великі вокза­ли, де невпинно рухаються численні маси людей, уривки розмов, що линуть з усіх сторін, крики, дзвінки, невираз­ні об'яви станційних дикторів у цілому створюють атмос­феру поспішності, невизначеності і тривоги. Прояви пси­хозу відтворюють специфіку ситуації. Хворі помічають, що на них зосереджена увага оточуючих людей, сусіди по вагону ведуть себе якось підозріло, перешіптуються, переглядуються, замовкають при появі хворого. Незаба­ром у хворого з'являється переконання, що в поїзді бан­да, яка має намір вчинити пограбування чи вбивство. Хворі починають поводитися відповідним чином — то від­дають свої гроші і речі уявним злочинцям, щоб зберегти собі життя, то в афекті страху вискакують з поїзда на великій швидкості, то звертаються по допомогу до спів­робітників міліції і т. ін.

5. Механізм виникнення психогеній.

Патофізіологічні механізми па­тогенезу психогенних захворювань вивчались І. П. Павловим і його послідовниками. На початку розділу вже згадувалось про окремі патогенетичні механізми психо­геній. Зрив нервової діяльності відбувається за таких умов:

1. Потенціювання обох систем (збудження і гальму­вання) і посилення підкіркового апарату, зокрема, тала­муса, що відповідає за емоції, а посилення емоцій може призвести до парабіотичного стану в кіркових структу­рах.

2. Включення вегетативного апарату. Адже затрима­ти емоції неможливо; це можна зробити лише в плані їх зовнішніх проявів, які піддаються кірковому контролю. Самі ж емоції завжди знаходять вихід на вегетативні шляхи (звідси поняття вегетоневрозу). Посилення вегетатики — один із основних симптомів застійних неврозів.

3. Взаємне індукування конкуруючих систем — збуд­ливості і гальмування. Це умова для формування застій­ного збудження чи застійного гальмування.

4. Усі конфліктні стани, де потрібні вольові зусилля для затримки емоцій. Невроз — результат конфлікту особистості і середовища. Негативні емоції тривалого конфлікту сприяють посиленню гальмування чи збуд­ження, яке стає застійним. Всіляке подразнення буде по­силювати симптоматику, відриваючи її від психотравмуючої ситуації.

Такими механізмами можна пояснити багато симпто­мів психогеній, але ще чимало з них вимагають свого пояснення.