3. Клінічна картина невротичних реакцій

Особливе місце в групі психогенних захворювань по­сідають невротичні реакції. Від неврозів вони відрізня­ються двома головними ознаками: гострим початком і короткочасним перебігом. Невротичні реакції слід розгля­дати як нерозгорнутий невроз. Тому клінічні симптоми невротичних реакцій подібні до симптомів неврозів. Осо­бливо часто зустрічаються реакції, подібні до істерично­го неврозу, відомі під назвою істеричних реакцій. Як показали дослідження, істеричні реакції часто проявля­ються бурхливими емоційно-вегетативними спалахами з характерним для них звуженням свідомості, руховими розладами, падінням, риданням. При цьому хворі часто завдають собі поверхневих ушкоджень. Типові вегета­тивні розлади: розлите почервоніння обличчя, шиї, гру­дей, тахікардія, прискорення дихання. Буває істерична афонія, що триває 1—3 дні; істерична анорексія, корот­кочасні істеричні парези, гіперкінези, глухота. Значно-рідше спостерігаються короткочасні неврастенічні симп­томи, а також причепливості (найчастіше страхи).

4. Загальні поняття про реактивні психози.

Реактивні психози характеризуються психотичними синдромами з чітко визначеною клінічною картиною. При цьому хворі втрачають здатність критично оцінюва­ти свою хворобу і керувати своїми вчинками, своєю по­ведінкою. Реактивні психози виникають найчастіше в осіб з несприятливим преморбідним станом. У більшості випадків вони виникають гостро в умовах переживання безпосередньої загрози для життя чи здоров'я. Класифі­кація реактивних психозів побудована на основі синдромологічних ознак і включає такі форми:

1. гострі психо­генні (реактивні) психози;

2. затяжні істеричні психози (сутінкові стани, ступор, псевдодеменція, пуерилізм);

3. психогенні параноїди;

4. реактивну депресію;

5. ін­ші форми (індуковане маячення, психогенно зумовлені іпохондричні, сутяжні розвитки, ідеї ревнощів).

4.1. Гострі реактивні психози.

До гострих реактивних психозів відносять два різно­види: афектогенний ступор і фугіформна реакція. В літе­ратурі названі форми інколи позначають термінами «емо­тивний шок», «емоційна шокова реакція». Слід зазначи­ти, що терміни «емоційна» і «шокова» не досить точна відтворюють специфічні особливості травмуючих психіку впливів, так само, як і початкові симптоми їх клінічних варіантів. Поняття «шок» і «шокова» ніяк не узгоджуються з руховим збудженням при гострих реактивних психозах

• Афектогенний ступор. Клінічна картина складається із загальної загальмованості (нерухомості) і затьмарен­ня свідомості. Хворі залишаються на тому самому місці, де вони знаходились, коли виник афект страху. У них виявляють втрату усної і письмової мови, відсутність емоційних реакцій, повну байдужість до всього, що дієть­ся довкола, спрямований у простір погляд, рідке мор­гання. З часом стан нерухомості раптово змінюється ко­роткочасним моторним збудженням: хворий прагне ку­дись іти, щось шукає, хапає речі, потім знову заклякає. Тривалість ступору — від декількох годин до 2—3, інко­ли до 15—20 днів. Астенічні прояви потім утримуються протягом 10—15 днів.

• Нижче наводиться приклад психогенного ступору.

Р-ко, 21 року, їхав з товаришами у вантажному автомобілі, в задньому його кутку, дрімав і часом прокидався. Раптово побачив, що напереріз автомобілю мчить поїзд, закричав і вистрибнув з машини. На його очах сталася катастрофа, і товариші загинули. У хворого виник стан емоційного ступору: його знайшли край дороги, на запитання він не відповідав, ні на що не реа­гував. Доставлений у клініку, майже протягом 2 діб перебував у глибокому ступорі, не приймав їжі, фізіологічні відправлення були затримані. Обслугову­ванню опору не чинив, але й не допомагав. Після приймання снотворних за­снув, спав близько 16 годин, потім вийшов із ступору. Пам'ятав тільки, як побачивши поїзд, що мчав навперейми, закричав і вистрибнув з машини, все інше — повністю забув.

• Фугіформна реакція. Для неї характерне звуження свідомості і значне моторне збудження. При цьому по­ведінка втрачає цілеспрямованість, хворі біжать без ме­ти, не враховуючи небезпеки. Тривалість хворобливої ре­акції до 15—20 хв. Стан безтямної втечі змінюється різ­ким безсиллям, інколи настає глибокий сон, а після про­будження виявляється амнезія своєї поведінки. Астенія може продовжуватися 2—3 тиж і більше. Хворі мляві, малорухливі, більшу частину дня лежать у ліжку, не ви­являють живих емоційних реакцій, скаржаться на слаб­кість, головний біль, поганий сон.

• Наведу приклад реакції паніки.

К-ва, 18 років, робітниця, жителька невеликого міста, з якого нікуди ра­ніше не виїжджала. Навесні 1985 р. одержала путівку в Крим, їхала 3 дні. Мало їла і спала, але настрій був бадьорим, радісним. Путівку, гроші і заліз­ничний квиток тримала в саморобній сумочці, з якою не розставалася. Під'їж­джаючи до X., висунулася у вікно, тримаючи сумочку в руці. В цей момент від­чинилися двері, виник сильний протяг, увага К. переключилася на двері, вона розтулила праву руку і вітер підхопив сумочку. Контролер, що увійшов, зажа­дав у неї квиток. К. прийшла в стан різкого емоційного збудження, намагалася вистрибнути у вікно, в двері під час руху поїзда, повторюючи: «Вона там, там». Була агресивною, кусалася, била осіб, що її стримували, її було госпі­талізовано в психіатричну клініку, де через 4 дні лікування тривалим сном вона цілком видужала. Пам'ятала лише, як упала сумочка, все інше — до третього дня перебування в клініці — повністю забула.