2.2. Неврастенія.

Цим терміном американський невропатолог Д. Бірд позначив захворювання, що характеризується численни­ми симптомами подразливої слабкості нервової системи. Воно може виникнути у будь-якої людини, але частіше спостерігається в осіб з астенічним складом характеру. В першій стадії захворювання розвивається слабкість внутрішнього активного гальмування, внаслідок чого по­дразливий процес стає переважаючим. У цей період в клінічній картині захворювання проявляються симпто­ми підвищеної збудливості (гіперстенічна фаза). З роз­витком захворювання подразливий процес все менш урів­новажується гальмівним, стає незначним і виникає за­гальне ослаблення нервової діяльності, яке проявляєть­ся симптомами загальної слабкості (гіпостенічна фаза). Зрозуміло, що можуть бути й інші варіанти розвитку не­врозу.

Неврастенія характеризується наявністю різноманітної сим­птоматики: соматичної, неврологічної, психопатологічної. Насамперед тре­ба згадати про підвищену подразливість таких хворих. Раніше стримані, врівноважені, люди стають роздрато­ваними з будь-якого приводу, підвищують голос, кида­ються речами, брутально лаються. Знижується праце­здатність, однак тут є свої особливості: у запалі неврастенік може виконати великий обсяг роботи, а потім довго неспроможний працювати через швидке виснажен­ня. Най­характернішими є порушення сну, зокрема засинання. Воно спо­вільнене, хворі часто прокидаються; сон короткочасний і не до­сить глибокий, причому внаслідок порушення глибини сну він не приносить задоволення, навіть при об'єктивно достатній його тривалості. Сновидіння неприємні, іноді виникають кошмарні сни з болісними тілесними відчуттями і неможливістю прокину­тися; вони зв'язані, очевидно, з інтероцептивними відчуттями, що якоюсь мірою доходять до кори мозку, або з незручними позами під час сну.

Надвечір стан дещо поліпшу­ється, а вночі знову безсоння. Здебільшого спостерігаються явища з боку серцево-судинної системи — серцебиття, іноді сповільнення пульсу, почуття «зав­мирання» серця, серцеві болі, відчуття «стискання» та ін. Хворі скаржаться на го­ловний біль (відчуття обручу, що здавлює голову). Не­рідкими є порушення діяльності шлунково-кишкового тракту: зниження або «примхи» апетиту, нудота, порушення секреції, аномалії випорожнень. Іноді відмічається частіше сечовипускан­ня без збільшення загальної кількості сечі на добу.

Характерно, що незначні подразники (звуки радіо, глухий шепіт, шурхотіння, падіння дощових крапель то­що) часто стають причинами бурхливих реакцій хворих. Вибухи збудження у хворих на неврастенію, як прави­ло, нетривалі, роздратування швидко згасає, змінюється пригніченням, хворий починає докоряти собі в нестрима­ності і несправедливому ставленні до родичів чи співро­бітників.

При неврастенії часто бувають нав’язливі думки іпо­хондричного змісту, пригнічений настрій. У гіпостенічній фазі неврастенії у хворих домінує почуття втоми, розби­тості, зниження вольових спонукань. Хворому важко зро­бити зусилля, щоб виконати яку-небудь роботу. Настрій стає зниженим, послаблюється статевий потяг.

При об'єктивному дослідженні хворих спостерігаєть­ся тремор пальців рук, повік, посилення сухожильних рефлексів на руках і ногах, а також дермографізм і потливість.

Неврастенія виникає головним чином під впливом повільно діючих травмуючих психіку чинників: неспри­ятлива обстановка в сім'ї, незадовільна службова ситу­ація, невідповідність характеру виконуваної роботи здіб­ностям і установкам особистості, складність умов праці.

• Наведу приклад неврастенії.

Д-ко Галина, 23 років, студентка, незаміжня. Дівчина спокійна, соро­м'язлива, працьовита, наполеглива в навчанні і праці, але погано пристосо­вана до життя. Раніше нічим серйозним не хворіла. Пережила психічні травми і три­вале емоційне напруження. Мати хворої тяжко захворіла, і лікарі попере­дили дочку про можливість летального кінця. Мати розуміла своє становище, і дочці доводилося, доглядаючи хвору, здійснювати постійну психотерапію — всією своєю поведінкою доводити, що вона вірить в її видужання. При цьому мати наполягала на тому, щоб дочка продовжувала навчання, чого та не могла робити і змушена була приховувати це від матері. В цей же час став­ся розрив з женихом, який не виявив чуйності, докоряв своїй нареченій у тому, що вона перестала вчитися і «нівечить своє життя через умираючу матір». Розрив з женихом також довелося приховувати від матері. Через пів­року матір одужала, а у дівчини розвинулася виражена неврастенія: з'яви­лися неприємні явища з боку серця — завмирання, колючі болі, стискання, серцебиття, порушився сон, почалися неприємні сновидіння, іноді «кошмар­ного» характеру, знизився апетит, їй стало важко зосередитися, розвинулися неуважність, дратівливість, слізливість. Виникло почуття, що «все набридло». Спочатку вона не зверталась до лікарів, а потім у зв'язку з клопотанням про академічну відпустку була обстежена й одержала медичну допомогу в психоневрологічному диспансері, де лікувалася психотерапією. Психотерапевтичний ефект дало також замирення з женихом.