Тема: Складання фінансових звітів

1.Склад та призначення фінансової звітності банків

2. Зміст приміток до фінансової звітності.

1.Склад та призначення фінансової звітності банків

Звітність - важливий інструмент управління, який відображує ре­зультати діяльності банку, його майновий і фінансовий стан, дотри­мання банком фінансової дисципліни при виконанні передбачених статутом операцій, забезпеченість відповідними джерелами надхо­дження коштів для своєчасного виконання зобов'язань і розвитку банку, стан і структуру його активів та зобов'язань.

Банки складають фінансову, статистичну, податкову та управлін­ську звітність.

Бухгалтерська звітність - це метод підсумкового узагальнення і одержання підсумкових показників за звітний період, це впоряд­кована система взаємопов'язаних економічних показників госпо­дарської діяльності суб'єкта господарювання за звітний період. Бух­галтерську звітність складають за календарний рік. Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим ніж 15 місяців.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації:

- щодо фінансового стану,

- результатів діяльності та руху грошових коштів: банку материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці.

Користувачами фінансової звітності банків є інвестори, праців­ники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, клієн­ти, уряд та урядові установи, громадськість.

Вимоги щодо статистичної та фінансової звітності банків Украї­ни викладено в таких нормативно-правових документах:

- Закон України «Про Національний банк України»;

- Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні» (№ 996-ХІУ від 16 липня 1999 р.);

- Положення про організацію бухгалтерського обліку та звіт­ності в банках України, затверджене Постановою № 566 Прав­ління НБУ від ЗО грудня 1998 р.;

- Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансо­вої звітності банків України, затверджена Постановою № 480 Правління НБУ від 27 грудня 2007 р.;

- Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені Постановою № 124 Правління НБУ від 19 березня 2003 р.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відпо­відно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтер­ський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством. А тому загальні вимоги до фінансової звітності, визначені ним, сто­суються і банків.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить ін­формацію про фінансове становище, результати діяльності та рух гро­шових коштів банку за звітний період; це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображують фінансовий стан банку на кінець останнього дня звітного періоду та результати діяль­ності за вказаний період.

Форми банківської звітності, визначені нормативними доку­ментами Національного банку України, охоплюють облік діяльності територіальних управлінь Національного банку України, банків, які мають статус юридичної особи, усіх підрозділів банків, які є резиден­тами і нерезидентами.

Для формування економічних показників, що становлять бан­ківську звітність, використовують:

- дані синтетичного обліку (залишки чи обороти за балансови­ми рахунками);

- дані аналітичного обліку (залишки або обороти за аналітич­ними рахунками);

- інформацію, сформовану в інших, крім ОДБ (операційний день банку), модулях САБ (система автоматизації банку) або вручну (залежно від ступеня автоматизації операційної робо­ти банку).

Складання фінансової звітності банків здійснюється відповід­но до вимог Інструкції щодо складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої Постановою № 480 Правління НБУ від 27 грудня 2007 р.

Інструкція № 480 визначає:

- склад фінансової звітності;

- зразки форм фінансової звітності;

- порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття ін­формації у фінансовій звітності;

- порядок подання до Національного банку України та опри­люднення фінансової звітності.

Фінансова звітність, що використовує єдиний грошовий вимір­ник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (з урахуванням коригувальних проведень). Бухгалтерський облік є обов'язковим ви­дом обліку в банку. Правила бухгалтерського обліку в банках визна­чаються його обліковою політикою, розробленою відповідно до між­народних стандартів обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нормативно-правових актів Національ­ного банку України. Таким чином, облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються банками для складання й подання фінансової звітності. Фінансова звітність буває річна та квартальна.

Користувачами фінансової звітності є фізичні і юридичні осо­би, які потребують інформації про діяльність банку для прийняття відповідних рішень. Інформація, відображена у фінансовій звітності, має сприяти прийняттю правильних економічних рішень. Отже, ме­тою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звіт­ності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух гро­шових коштів банку.

Фінансову звітність банки складають і подають до Національно­го банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структур­ними підрозділами та учасниками консолідованої групи банк (мате­ринський банк) визначає самостійно.

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них) подаються порівняно з попереднім роком (за певний період).

Вихідні залишки фінансової звітності за попередній період є вхідними залишками фінансової звітності за звітний період. Фінан­сова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних проведень щодо подій, які коригують дані після дати балансу за певний період.

Суттєва інформація розкривається як окрема стаття фінансових звітів або приміток до них, а несуттєва - об'єднується із сумами, по­дібними за економічною сутністю чи функціями.

Кожний банк має зазначати у фінансовій звітності особливості діяльності й обліку і за потреби створювати додаткові примітки. За видами операцій, яких банк не здійснює, інформація не надається.

До кожної статті фінансових звітів слід робити перехресні поси­лання на будь-яку пов'язану з ними інформацію в примітках. Статті фінансової звітності філій та представництв українських банків на території інших держав банк, що звітує, перераховує в національну валюту України аналогічно до здійснення перерахунку статей в іно­земній валюті, зазначених безпосередньо в балансі самого банку.

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер банку, а консолідовану - керівник та головний бухгалтер материнсько­го банку. Керівництво банку (материнського банку) несе відповідаль­ність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її по­дання та оприлюднення, а також її оприлюднення не в повному обсязі.

До складу фінансової звітності входять:

- загальна інформація про діяльність банку;

- звіт «Баланс» (Додаток Б);

- Звіт про фінансові результати (Додаток В);

- Звіт про рух грошових коштів (Додаток Г - табп. Г.1 і Г.2);

- Звіт про власний капітал (Додаток Д);

- примітки до звітів.