- •Розширений конспект лекцій
- •Лекція 3. Тема 3. Основи теорії ухвалення управлінських рішень
- •1.Місце ухвалення рішень у процесі управління
- •2. Зміст поняття проблема в управлінській діяльності
- •3. Розширене та вузьке розуміння категорії ухвалення рішень
- •4. Головні чинники впливу на процес ухвалення управлінських рішень
- •5. Інформаційні умови ухвалення управлінських рішень
- •6. Характеристики моделей ухвалення управлінських рішень: класичної; поведінкової; ірраціональної
- •7. Інтуїтивна та раціональна технології ухвалення рішень: алгоритм, переваги й недоліки, сфери застосування
- •8. Зміст етапів раціональної технології ухвалення рішень: діагноз проблеми; накопичення інформації про проблему; опрацювання альтернативних варіантів; оцінка альтернатив; ухвалення рішення
- •9. Критерії якості інформації
- •10. Вимоги до висунення альтернатив. Критерії оцінки альтернатив та послідовність їх застосування
- •11. Класифікація методів генерування альтернатив
- •12. Характеристика та цілі застосування методів індивідуального творчого пошуку альтернатив
- •13. Характеристика та цілі застосування методів колективного творчого пошуку альтернатив
- •14. Характеристика та цілі застосування методів активізації творчого пошуку альтернативних варіантів
- •1) Колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення;
- •2) Номінальний груповий спосіб;
- •Рекомендована література до теми 3:
2. Зміст поняття проблема в управлінській діяльності
Проблема — це складне практичне або теоретичне питання, що вимагає вивчення і розв´язання, це невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення цілей.
Проблема (англ. problem) — складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження.
Проблема - ситуація, що потребує активних дій і є побуджуючим чинником для діяльності людини (досліджень, проектування та виконання), щоб ліківдувати наслідки чи запобігти їх виникнення.
Наявність проблеми - критичне неузгодженість між бажаним становищем і реальним.
У деяких випадках керівники організацій схильні називати проблемами якісь симптоми - ознаки існування патології, що в свою чергу і є проблемою, але самі по собі симптоми не містять протиріч або виражених причинно-наслідкових зв'язків.
Отже, проблеми виникають, коли в організації складається ситуація, яка відрізняється від запланованої. Кожна проблемна ситуація зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками.
Внутрішні чинники. До них належать цілі та стратегія організації, технологія та ресурси, структура виробництва, управління тощо.
Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему.
Внутрішніми чинниками, що можуть породжувати проблеми, є і відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок неправильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень.
Зовнішні чинники. Це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосередкованими, загрозливими для неї і такими, що відкривають нові можливості. Наприклад, зміна смаків та пріоритетів споживачів створює суттєві проблеми зі збутом.
Організація може вирішувати їх не шляхом відмови від випуску звичної для себе продукції, а через її модифікацію або ирехід на інші ринки тощо.
Часто нові проблеми криються у зміні чинного законодавства, податкової системи та інше. Виявлення існуючих проблем забезпечує можливість прогнозувати їх у майбутньому, а отже, запобігати їх появі і збільшувати час для підготовки відповідних управлінських рішень.
Гострота проблеми, можливості її ефективного розв´язання залежать від конкретних умов, в яких вона виникла і буде розв´язуватися.
Ситуація — це поєднання умов і обставин, в яких виникла проблема.
Проблемну ситуацію характеризує терміновість, необхідність ухвалення рішень, місце в організації і особа, яка повинна ухвалювати рішення.
Виявлення і опис проблемної ситуації дає початкову інформацію для оцінки часу, який є в наявності для ухвалення рішення, і величини ресурсів, необхідних для цього. Оцінка величини ресурсів, необхідних для реалізації прийнятого рішення, здійснюється на подальших етапах процесу ухвалення рішення.
3. Розширене та вузьке розуміння категорії ухвалення рішень
Ухвалення рішень — це основа діяльності організації, а ухвалення та виконання управлінських рішень — найголовніший оціночний критерій керівних здібностей.
У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні.
Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації.
У вузькому розумінні прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.
У цьому випадку прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив.
Однак процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.
У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив.
У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою.
Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.
У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління.
Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації.
