Лекція 2. Тема 2. Розвиток науки управління

1.Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки

Історія розвитку менеджменту як наука – це в основному еволюційний процес.

Аналіз наукових досліджень, присвячених розвитку теорії управління та менеджменту, дозволяє виділити три історичні періоди:

1) стародавній (починаючи з 9-7 століття до н.е. й орієнтовно до початку ХVІІІ століття ). Цей період уважається найбільш тривалим і характеризується накпиченням досвіду управління, яке ще не було виділено в самостійну галузь знань;

2) індустріальний (1776 – 1910 рр.), який характеризується пошуками принципів ефективного управління виробництвом, появою перших теорій наукового управління;

3) системний (1911 – до теперішнього часу). Управління визнається як самостійна наука. Цей період можна схарактеризувати як період систематизації й інформатизації.

Найважливішою основою формування соціокультурних передумов сучасного менеджменту було формування й ідейне оформлення взаємовідносин у класі підприємців, управлінців і найманих працівників, які по-різному складалися в різних країнах і в контекстах різних культур залежно від їх конкретних традицій.

2.Передумови виникнення науки управління

Перші приклади довідомого управління відносяться до V-III тисячоліття до н. е.

У давньоєгипетській пам’ятці писемності “Повчання Птахотепа”, датованій 2000-1500рр. до н. е. також розглядаються найважливіші питання управління державою.

Як галузь управлінських знань менеджмент почав формуватися в другій половині ХVІІІ ст., а його становлення відбулося на початку ХХст.

Наука про менеджмент виникла на початку XX ст. і динамічно розвивається. Цей процес зумовлений науково-технічним прогресом, нарощенням масштабів виробництва, необхідністю систематизації, чітким і раціональним використанням набутого досвіду, зростанням ролі людського фактора як потужного ідейного генератора тощо.

З розвитком виробничо-господарської діяльності людей виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак управління ними не ґрунтувалося на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Потреба в науці про менеджмент з’явилася наприкінці XIX – на початку XX ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв’язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з’ясування тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо.

Важливі ідеї в цій галузі тепер трактують як класичний підхід до менеджменту.