16. Розподіл управлінської праці

Розподіл управлінської праці - це об'єктивний процес виокремлення певних її видів у самостійні сфери діяльності різних груп управлінського персоналу.

Розподіл управлінської праці викликаний тенденцією збільшення робіт з управління і потребою спільної діяльності людей для підвищення ефективності управління.

Провідне місце серед розподілу займає функціональний розподіл, оскільки він визначає появу інших видів.

Функціональний розподіл праці базується на формуванні груп управлінців, що виконують однакові функції менеджменту: планування, організація, контроль, тощо.

Послідовність етапів розподілу праці в апараті управління повинна бути такою: розподіл праці за функціями управління і створення раціональної структури апарату управління; розмежування посадових обов'язків працівників в межах підрозділу.

Ієрархічний поділ праці – розподіл комплексів робіт і функцій управління за рівнями управлінської структури, закріплення їх за визначеними підрозділами чи працівниками.

Технологічний розподіл праці - розчленування виробничого процесу по стадіях, фазах, видах робіт і операціях, визначальним фактором якого є технологічний процес.

Посадовий поділ праці – розподіл управлінських працівників відповідно до їхньої компетенції і займаної ними посади.

17. Сфери менеджменту

У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту: 1) виробничий менеджмент; 2) фінансовий менеджмент; 3) управління персоналом; 4) управління дослідженнями та розробками; 5) фінансовий облік; 6) маркетинг; 7) загальна адміністрація .

Виробничий менеджмент - це комплексна система забезпечення конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Фінансовий менеджмент - це комплексна система стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

Управління персоналом (менеджмент персоналу) - використання можливостей співробітників для досягнення цілей організації. Передбачає:- підбір та розміщення кадрів; - навчання та розвиток кадрів; - компенсації за виконану роботу; - створення умов на робочому місці; - підтримання стосунків з профспілками та розв’язання трудових суперечок.

Управління дослідженнями та розробками. Дослідження – заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Фінансовий облік - сукупність правил і процедур для відображення, обробки і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів та стандартів.

Ма́ркетинг (англ. marketing) — це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Загальна адміністрація – це система правил, які покликані регулювати діяльність підприємства, його права, обов’язки та нормативи елементів системи менеджменту.

Адміністрування - це організація дій персоналу на основі формалізації, суворої регламентації і жорсткого стимулювання.

Загальні менеджери повинні бути обізнані з усіма функційними сферами менеджменту, а не спеціалізуватися у якісь одній галузі.

18. Рівні менеджменту

В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:

1. Вищий

2. Середній

3.Нижчий

Керівники низового рівня (англ. - low management) безпосередньо управляють робітниками (не керуючими), спостерігаючи за процесом виробництва, і відповідають за використання виділених їм ресурсів.

Керівники на адміністративному рівні (англ. - middle management - середня ланка управління: менеджери середнього рівня відповідають за впровадження політики і планів, розроблених менеджерами вищого рівня, а також координацію та нагляд за діяльністю менеджерів нижчого рівня.

Керівники на інституційному рівні (англ. — top management — вища керівна ланка менеджери вищого рівня розробляють мету організації, загальну стратегію та політику її діяльності.