Розширений конспект лекцій

з дисципліни «МЕНЕДЖМЕНТ»

Укладачі: доцент, к .е. н., Віннікова І.І.,

старший викладач, Марчук С.В.

Київ 2015

Лекція 1. Тема 1. Поняття і сутність менеджменту

1. Ознаки та загальні риси організацій як об'єктів управління

Сучасна теорія управління виокремлює такі основні ознаки організації: наявність загальної мети, самостійність, здійснення діяльності на основі принципу саморегулювання, яке забезпечується за допомогою внутрішнього організаційного центру, наявність певної організаційної культури.

Діяльність людей, які перебувають у певних взаємовідносинах для досягнення спільної мети, утворює організаційну структуру. Дії, спрямовані на створення такої структури та передумов її функціонування, називаються організаційним процесом, який має свої фази та особливості розвитку.

На сучасному етапі всі організації розглядаються як відкриті системи — системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем.

Відкритій системі притаманні такі елементи:

— цілісність (взаємозв'язок і взаємодія всіх складових та певна системна якість, що характеризує цю цілісність):

— перспективність (розвиток у напрямі вдосконалення);

— незалежність (можливе відокремлення підприємств);

— спеціалізованість (здатність виконувати окремі функції);

— перетворення вхідних елементів на вихідні;

— централізація (одна зі складових стає домінуючою);

— зростання (тенденція до розширення);

— циклічність розвитку;

— рівновага;

— непередбачуваність порушення рівноваги.

Загальні характеристики організації:

1) Всі організації використовують чотири види ресурсів:

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона бере із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі.

Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети вони повинні розподілити роботу поміж собою.

Людські ресурси. Специфіка людських ресурсів полягає в наступному:

1) люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності;

2) багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості;

3) науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

На думку Г.В. Щокіна, «людські ресурси» — це термін, який характеризує з якісної, змістової сторони кадровий склад або весь персонал організації, робочу силу або трудові ресурси галузі, регіону, країни вцілому.

Людські ресурси — це вся сукупність людей з їхніми фізичними і розумовими здібностями та відповідним трудовим потенціалом.

Фінансові ресурси. Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок внутрішніх (статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток) і зовнішніх (отримані кредити; пайові й інші внески; кошти, мобілізовані на фінансовому ринку) джерел.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є: статутний фонд (капітал); додатково вкладений капітал; резервний капітал; централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень; нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування; забезпечення поточних витрат і платежів; кредити банків; відстрочені податкові зобов'язання; кредиторська заборгованість усіх видів.

Статутний фонд - сума вкладів засновників та учасників господарського товариства (в Цивільному кодексі України на позначення даного поняття використовується термін "статутний (складений) капітал"). Може вноситися як грошовими коштами, так і майном.

Додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

Емісі́йний дохі́д — сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Резе́рвний капіта́л (англ. Capital Reserves) — частина власного акціонерного капіталу, який не належить ні до оплаченого акціонерного капіталу, ні до нерозподіленого прибутку і включає такі статті, як: додаткові суми (поверх номіналу), одержані за знову видані акції; залишок, що виник в результаті підвищення вартості акції; суми, які виникли в результаті переводу нерозподіленого прибутку в капітал внаслідок виплати дивідендів не готівкою, а акціями.

У залежності від джерел фінансування розрізняють такі капітальні вкладення: організацій, а також місцевих бюджетів; державні централізовані — інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету і бюджетних кредитів; недержавні — інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності .

Централізовані капітальні вкладення – це вкладення що фінансуються за рахунок коштів, обсяг яких визначається у фінансових планах, затверджених у централізованому порядку.

Централізовані капітальні вкладення мають такі джерела фінансування: кошти Державного бюджету; кошти місцевих бюджетів; державні цільові фонди (інвестиційний, інноваційний і інші); державні позики.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення.

Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини: асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо); неасигнована частина не має конкретного призначення.

Амортизáція (лат. amortisation — погашення, сплата боргів) — теж що і амортизаційні відрахування — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою.

Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.

Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).

Забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат: на виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок майбутніх подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Суми створених забезпечень визнаються витратами. Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу, у разі потреби коригується (збільшується або зменшується).

Якщо немає ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань, то сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (Ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Вдстрочені податкові зобов’язання- це зобов’язання, які формуються через існування постійних або тимчасових різниць між даними податкового та фінансового обліків. Вони збільшують суму коштів підприємства на певний період, але фактично є запозиченнями, оскільки мають іншу економічну природу.

Кредиторська заборгованість — це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.

В балансі підприємства записуються як короткотермінові зобов'язання, які повинні бути оплачені протягом одного року.

Кредиторська заборгованість — це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов'язання.

Фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо). Сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці. Обла́днання (устаткування) (англ. equipment) — сукупність пристроїв, механізмів, приладів, інструментів або конструкцій, що використовуються в роботі.

Інформаційні ресурси. Інформація – сукупність відомостей (даних), які приймаються із зовнішнього середовища (вхідна інформація) і видаються в зовнішнє середовище (вихідна інформація) або зберігаються усередині певної системи.

Формування й використання ІР – одна з ключових проблем створення єдиного інформаційного простору, як на рівні організації, так і на загальнодержавному рівні.

Інформаційні  ресурси  на відміну від усіх інших видів ресурсів - тим швидше ростуть, чим більше їх витрачають.