16.3. Засоби гасіння пожеж на складах пмм

Для подачі повітряно-механічної піни на поверхню нафтопродуктів, що горять на складах ПММ застосовують установки: стаціонарні автоматичного пожежогасіння, стаціонарні неавтоматичного пожежогасіння і пересувні.

Стаціонарна автоматична установка пожежогасіння (мал. 16.1.) складається з ємкості для води 1, насосної станції 2, в якій розміщуються насоси, що автоматично включаються 5, ємкості з піноутворювачем 8 і дозатором 4. По системі трубопроводів 6 від насосної станції водний розчин піноутворювача подається до кожного резервуара або об'єкта. У системі встановлені датчики-сигналізатори 9, які при пожежі спрацьовують. У вузлі пуску 7 включається подача водного розчину піноутворювача в піногенератори 5 (вони стоять на резервуарах 10 з горючими рідинами).

Стаціонарні установки автоматичного пожежогасіння призначені для гасіння пожежі нафтопродуктів в резервуарах місткістю більш як 5000 м³, а також в будівлях і приміщеннях. Приміщення, що підлягають обладнанню стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, такі:

Будівлі насосних станцій нафто-продуктів на складах ПММ і резервуарних парків магістральних нафтопродуктопроводів, каналізацій-них насосних станцій з перекачки неочищених виробничих стічних вод і уловлених нафтопродуктів . . . . .	приміщення для насосів і вузлів засувок з площею підлоги більше за 300 м2.
Будівлі насосних станцій резер-вуарних парків магістральних нафтопроводів . . . . . . . . . .	приміщення для насосів і вузлів засувок на станціях з подачею більше за 1200 м3/ч
Складські будівлі для зберігання ПММ в тарі . . . . . . . . . . . . . .	приміщення площею більше за 500 м2 для нафтопродуктів з температурою спалаху до 120° С і приміщення більше за 750 м2 для інших нафтопродуктів
Інші будівлі складу: розливні, роздавальні тощо. . . . . . . . . .	виробничі приміщення площею більше за 500 м2, в яких є нафтопродукти більше за 15 кг/м2

Рис. 16. l. Схема стаціонарної автоматичної установки для гасіння пожеж в резервуарах

Рис. 16.2. Генератор піни середньої кратності ГПС

Рис 16.3 Схема подачі водного розчину піно-утворювача в стаціо-нарний генератор піни від пожежного авто-мобіля

Стаціонарна установка неавтоматичного пожежогасіння відрізняється від автоматичної тим, що на резервуарах відсутні стаціонарно змонтовані генератори піни і система автоматичного управління. У цих установках на розчинопроводах встановлюються пожежні гідранти або стояки, обладнані з'єднувальними головками для підключення пожежних рукавів і генераторів піни при пожежі. Стаціонарні установки неавтоматичного пожежогасіння передбачаються для гасіння пожежі підземних резервуарів місткістю 5000 м³, а також на складах I і II категорій зливно-наливних естакад для залізничних і автомобільних цистерн.

До пересувних установок належать пожежні автомобілі та мотопомпи.

Рис. 16.4 Схема стаціонарноі уста­новки генератора піни на резерву­арі:

1 – пристосування з легкоплавкими замками, що герметизуе пінокамеру; 2 – пінокамера; 3 – піногенератор; 4 – площадка обслуговування генератор піни, 5 – трубо­провід для подачі розчину піноутворювача; 6 – драбина для під”йому на площад­ку; 7 – резервуар; 8 – обвалування; 9 – розгалужен-ня трубопроводвв для підключе­ння рукавів пожежного автомобіля

Пересувні установки пожежогасіння вико-ристовуються для гасіння пожежі назем-них і підземних резервуарів місткістю до 5000 м³, насосних станцій нафтопродук-тів, що розміщуються на відкритих майданчи-ках або під навісами, зливно-наливних еста-кад для залізничних і автомобільних цистерн складів III категорії. Пересувні установки використовують, крім того, в приміщеннях (див. табл. 16.3), якщо їх площі і продуктив-ність насосної станції менші за обумовлені.

Для отримання повітряно-механічної піни середньої кратності з водного розчину піноутворювача ПО-1 застосовуються генератор піни середньої кратності (рис. 16.2). Генератор складається з відцентованого розпилювача 4, корпусу 3, набору сіток 2 і сопла 1, що служить для підвищення дальності польоту струменя. Найпоширенішими генератора-ми є: генератори піни ГПС-200, ГПС-600, ГПС-2000.

Вони різняться за витратами водного розчину піноутворювача, що становить: ГПС-200–1,6÷2 л/с; ГПС-600 – 5÷6 л/с; ГПС-2000 – 17÷20 л/с. Рекомендований тиск розчину у розпилювача становить 40∙10⁴-60∙10⁴ Па, а кратність піни – 70-100. На резервуари стаціонарні генератори піни встановлюються із з'єднуваль-ними головками на трубопроводі, що підводить. Трубопровід виводиться за обваловання 3 (рис.16.3) резервуара 1, де до нього через з'єднувальну головку за допомогою пожежного рукава 6 підключається пожежний автомобіль 5 для подачі в генератори піни 2 розчину піноутворювача (на рисунку показані і гідранти 4 для огорожі води). Розчин піноутворювача перетворюється в генераторі піни в повітряно-механічну піну, яка розтікається по поверхні рідини, що горить, і гасить її.

Для рівномірного розподілу повітряно-механічної піни по поверхні, що горить, генератори піни встановлюють на даху резервуара (рис. 16.4) рівномірно по периметру.

Монтаж генераторів піни, приладів сигналізації про пожежу, трубопроводів на резервуарах виконують відповідно до Рекомендацій по обладнанню резервуарів засобами пожежогасіння на складах ПММ підприємств ГА і доповненнями до нього.

Піногенератор врізається в металевий короб (рис. 16.5), який приварюється до вікна, вирізаного в даху резервуара, і піна в нього подається через це вікно.

Рис. 16.5 Установка генератора піни середньої кратності ГПС-2000 на даху резервуара: 1 – резервуар; 2 – верхня кришка метал­евої коробки; 3 – вікно у даху ре­зервуара 1300Х1360 мм для подаіи піни в резервуар, 4 – смотрове вікно в метал­евій коробці, 5 – пінокамера з гене­ратором піни ГПС-2000; 6 – трубопровід для подачі розчину в генератор піни.

Для гасіння пожежі резервуарного парку або залізничної естакади, обладнаної зливно-налив-ними пристроями, з двох боків може облаштовуватися по території складу кільцева мережа розчинопроводов з розгалуженнями до окремих будівель і споруд, в тому числі і до резервуарів з неавтоматичною стаціонарною системою пожежогасіння. Рочинопровід прокладається навколо резервуарного парку за межами обвалування. Від двосторонньої зливно-наливної залізничної естакади розчинопровід прокладається на відстані більш як 10 м. До наземних резервуарів місткістю більш як 1000 м³ і до будівель складу, що розміщуються на відстані більш як 200 м від кільцевого розчинопроводу, прокладається по два тупикових відгалуження від різних ділянок кільцевої мережі розчинопроводу.

Для подачі піни в резервуари, що горять, використовуються механізовані або ручні пінопідйомники. Вони являють собою підіймально-закидний пристрій, за допомогою якого подають піну через борт резервуара з нафтопродуктом, що горить. На переносний пінопідйомник Трофімова (рис. 16.6) встановлюють два генератори піни середньої кратності ГПС-600. У механізованих піноподйомниках (рис. 16.7) розчин подається по рукавах, прокладених вздовж стріли підйомника.

Склади ПММ в ГА обладнуються пожежною технікою відповідно до норм, узгоджених або затверджених Держбудом СРСР. У відповідності з ГОСТ 12.4.009-83 пожежна техніка поділяє-ться на пожежні машини (автомобілі та мотопомпи), установки пожежогасіння, вогнегасіння, засобу пожежної та охоронно-пожежної сигналізації, пожежні рятувальні пристрої, обладнання, ручний інструмент, інвентар. Пожежна техніка на складах розміщується в місцях найкращої видимості і з найкращим підходом.

У місці розташування пожежного гідранта встановлюється світловий або флуоресцентний покажчик. На ньому наносять індекс ПГ і відстань в метрах до гідранта, а також внутрішній діаметр трубопровода в міліметрах. У місці розташування пожежного водоймища встановлюють покажчик з індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в метрах кубічних і кількість пожежних автомобілів, що одночасно розміщуються на майданчику біля водоймища. Для позначення пожежної техніки застосовують червоний сигнальний колір у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 і ГОСТ 14202-69.

Рис. 16.6. Схема піно-підйомника Трофимова:

1 – телескопічні труби; 2 – генератор піни середньої кратності; 3 – троси-разтяжки; 4 – опора під’йомника

Для ліквідації невеликих вогнищ пожежі на самому початку його виникнення застосовуються первинні засоби пожежогасіння. Найпоширенішими є такі ручні і пересувні вогнегасники: хімічні пінні – ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ; повітряно-пінні ОВП-5, ОВП-10, ОВП-100, ОВП-250; вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8, ОУ-25 (УП-1), ОУ-80 (УП-2М), ОУ-400 (УП-8); аэрозольні ОА-1, ОА-3, ОА-5, ОА-10, ОА-50; порошкові ОПС-10, ОППС-100. Цифра у маркуванні вогнегасника вказує на початковий об'єм вогнегасильної речовини або компонентів у літрах.

а

б

Рис. 16.7. Механізовані пінопідйомники

а – на базі гусинічного тягача АТС-1; б – на базі автомобіля

Норми оснащення вогнегасниками складів ПММ цивільної авіації наведені в табл. 16.3. Вони повинні використовуватися до прибуття пожежних команд або включення стаціонарних засобів гасіння. Тому всі працівники повинні бути навчені методам застосування первинних засобів вогнегасіння.

При застосуванні ручних вогнегасників необхідно керуватися наступним: якщо невідомим є спосіб застосування вогнегасника, то потрібно ознайомитися з інструкцією з його використання; вогнегасник необхідно приводити в дію після того, як його доставлять до місця пожежі; вміст вогнегасника треба подавати з боку вітру, підійшовши якомога ближче до вогнища пожежі (рис. 16.8).

Таблиця 16.3

Норми оснащення вогнегасниками складів ПММ

Споруди, будівлі, приміщення	Норми оснащення об”єктів складів ГСМ вогнегасниками, шт.			Асбестове або суконе покривало, шт.	Ящик з піском ємкістю 0,5 м3
	ОА-5, ОВП-5, ОВП-10, ОХП-10	(ОУ-25, ОУ-80)	ОУ-5, ОУ-8
Вертикальний резервуар	2	–	–	–	1
Група горизонтальних резервуарів	2	–	–	–	1
Тарне сховище пального з температурою спалахування парів до 61 °С (100 м2)	1	–	–	–	1
Тарне сховище пального з температурою спалахування парів вищою за 61°С в закритому тиглі (100 м2)	1	–	–	–	1
Насосні станції з перекачування пального (50 м2)	2	1	1	1	1
Залізничні зливні пристосування (20 м)	1	1	–	1	1
Раздаточні та приймальні пристосування	2	–	1	1	2
Лабораторія складу ГСМ (50 м2)	2	–	1	1	1
Водомаслостанція (50 м2)	2	–	1	–	–
Служебове приміщення (50 м2)	1	–	–	–	–

Рис. 16.8. Гасіння горючої рідини:

а – одним стволом (вогнегасником), б – двома стволами

Вогнегасники. Вогнегасники поділяються на хімічні, пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, хладонові, порошкові. По використанню – ручні (переносні) і пересувні (рис. 16.9 і 16.10). У хладонових вогнегасниках використовуються галоїдовуглеводневі сполучення. Основними компонентами цих сполучень є бромистий етил, бромистий метил і фреон 114В2. Ці речовини мають високу вогнегасильну дію і застосовуються для гасіння ЛЗР і електроустановок під напругою до 380 В. Вони можуть застосовуватися в широкому діапазоні температур від 60 до 550 ºС.

Рис. 16.9. Ручний вогнегасник:

а – хімічний пінний; б – вуглекислотний

1 – скляна або пластмасова склянка з кислотною частиною заряду; 2 – важіль приведення в дію балона; 3 – штифт; 4 – шток; 5 – сприск;

6 – гумовий клапан; 7 – рукоятка; 8 – вентиль;

Рис. 16.10. Пересувний вуглекислотний вогнегасник УП-2М:

1 – балони з вуглекислотою; 2 – шланг; 3 – розтруб для виходу вуглекислоти; 4 – двоколісний возик; 5 – вентилі