- •1. Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.
- •4. Завдання післябукварного періоду
- •7 Види і способи читання.
- •12. Особливості методичної роботи над загадкою, прислів’ям, приказкою, скоромовкою, віршами та байками.
- •14. Принципи виразного читання та його функції.
- •27. Прийоми пояснення та уточнення лексичних значень слів.
- •18Форми керівництва і обліку позакласного читання.
- •20. Методи і методичні прийоми формування граматичних понять
- •20. Етапи вивчення частин мови в початкових класах.
- •21.Методика роботи над елементами синтаксису та пунктуації.
- •22. Методика навчання орфографії.
- •26. Методика роботи над словом
- •18. Методика розвитку усного і писемного мовлення учнів.
- •28. Види переказів у початкових класах.
- •29. Методика роботи над творами в початкових класах.
- •10.Особливості методики опрацювання творів різних жанрів.
- •15. Методика читання віршів та байок.
- •16. Вимоги до уроків позакласного читання.
- •23. Застосування індивідуального підходу до дітей у навчанні української мови.
- •Методика викладання української мови
- •15. Принципи добору літературного матеріалу до уроків позакласного читання.
- •9. Три основні етапи роботи над художнім твором у початкових класах.
- •13. Методика опрацювання науково-пізнавальних статей і нарисів.
21.Методика роботи над елементами синтаксису та пунктуації.
Робота з реченням займає центральне місце у вивченні рідної мови. У роботі над елементами синтаксису в початковій школі дотримуються таких правил:
Практичне спостереження за синтаксичною будовою та інформаційним оформленнямречення, побудова речення з різною кількістю слів.
Формування іявлення проодиниці синтаксису ( словосполучення, речення, текст), (звязне висловлювання).
Засвоєння структури реченя і синтаксис понять: граматична основа речення; головні і другорядні члени речення; засвоєння термінології.
Поглиблення знань і умінь з синтаксису під час опрацювання не синтаксичних тем. Будова слова, частини мови, точне використання слів.
Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні), за інтонацією (окличні, неокличні), формування пунктуаційних навичок.
Застосування набутих знань і умінь, набутих з синтаксису у власному мовленні.
22. Методика навчання орфографії.
Орфографія – це система правил правопису, тобто нормативного, обов’язкового для всіх написання слів.
Орфографічне, або правописне, правило є узагальненням, що стосується написання ряду слів, для яких характерна одна й таж фонетична чи граматична закономірність.
В методиці навч. орфографії намічаються два протилежні напрями – граматичний і анти граматичний.
За граматичним напрямком засвоєння орфографії можна уявити як процес, тісно пов'язаний з роботою мислення, спрямованого на аналіз граматичних і орфографічних правил. Важливу роль у формуванні орфографічних навичок відводять системі орфографічних вправ, які закріплюють рефлективні зв’язки. Однією з умов ефективності орфографічних вправ вважають зв'язок їх з розвитком мовлення.
За антиграматичним напрямом в методиці навчання орфографії вважається, що правописом можна оволодіти шляхом довготривалого механічного списування, яке приймається за основний метод навчання грамотного письма.
Сучасна методика орфографії також будується на основі знань з фонетики та граматики. Широкий розвиток в ній одержали думки про залежність методики навчання орфографії від лінгвістичної природи написань. Разом з цим у методиці орфографії не відкидається значення зорового фактора, моторного (рухи руки під час написання), слухових та кін естетичних ( артикуляційних) відчуттів.
Усі однотипні правописні факти укр. мови узагальнені і подаються у вигляді орфографічних правил. Тому орфогр. Правила звільняють учнів від необхідності запам’ятовувати правопис кожного окремого слова і дають можливість, керуючись правилом писати правильно цілу групу слів.
Свідоме оволодіння орфогр. Правилом буде неможливе за відсутності в учнів належних фонетичних чи граматичних знань. Саме тому в підручн. прийнятий такий порядок розташування орфографічних правил: спочатку дається теоретичний матеріал з фонетики чи граматики, а потім – відповідне правило правопису. Це , наприклад, правило про вживання м’якого знака, апострофа, подвоєння букв внаслідок подовження звуків у вимові тощо.
Завдання методики – роботу над правилом правопису проводити так, щоб теоретичні знання стали основою для розуміння суті орфографічного правила.
Під час опрацювання орфограф. правил важливо домогтися, щоб учні не зазубрювали, а усвідомлювали їх зміст. Цьому сприяє індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостережень за мовленнєвими явищами до висновку-узагальнення), який доцільно використовувати при вивченні правил, що охоплюють фонетичні й морфологічні написання.
Успішність такого пояснення буде залежати від правильного підбору матеріалу для спостереження та аналізу, а також системи запитань-завдань, які підводять до висновку – правила написання.
Вивчення правил правопису, які узагальнюють семантичні написання, треба подавати шляхом дедукції: повідомлення правил правопису, спостереження за окремими написаннями, що охоплені цими правилами, робота над формуванням відповідних умінь. Так доцільно вивчати, наприклад, правило про вживання великої літери.
