21.Методика роботи над елементами синтаксису та пунктуації.

Робота з реченням займає центральне місце у вивченні рідної мови. У роботі над елементами синтаксису в початковій школі дотримуються таких правил:

1. Практичне спостереження за синтаксичною будовою та інформаційним оформленнямречення, побудова речення з різною кількістю слів.

2. Формування іявлення проодиниці синтаксису ( словосполучення, речення, текст), (звязне висловлювання).

3. Засвоєння структури реченя і синтаксис понять: граматична основа речення; головні і другорядні члени речення; засвоєння термінології.

4. Поглиблення знань і умінь з синтаксису під час опрацювання не синтаксичних тем. Будова слова, частини мови, точне використання слів.

5. Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні), за інтонацією (окличні, неокличні), формування пунктуаційних навичок.

6. Застосування набутих знань і умінь, набутих з синтаксису у власному мовленні.

22. Методика навчання орфографії.

Орфографія – це система правил правопису, тобто нормативного, обов’язкового для всіх написання слів.

Орфографічне, або правописне, правило є узагальненням, що стосується написання ряду слів, для яких характерна одна й таж фонетична чи граматична закономірність.

В методиці навч. орфографії намічаються два протилежні напрями – граматичний і анти граматичний.

За граматичним напрямком засвоєння орфографії можна уявити як процес, тісно пов'язаний з роботою мислення, спрямованого на аналіз граматичних і орфографічних правил. Важливу роль у формуванні орфографічних навичок відводять системі орфографічних вправ, які закріплюють рефлективні зв’язки. Однією з умов ефективності орфографічних вправ вважають зв'язок їх з розвитком мовлення.

За антиграматичним напрямом в методиці навчання орфографії вважається, що правописом можна оволодіти шляхом довготривалого механічного списування, яке приймається за основний метод навчання грамотного письма.

Сучасна методика орфографії також будується на основі знань з фонетики та граматики. Широкий розвиток в ній одержали думки про залежність методики навчання орфографії від лінгвістичної природи написань. Разом з цим у методиці орфографії не відкидається значення зорового фактора, моторного (рухи руки під час написання), слухових та кін естетичних ( артикуляційних) відчуттів.

Усі однотипні правописні факти укр. мови узагальнені і подаються у вигляді орфографічних правил. Тому орфогр. Правила звільняють учнів від необхідності запам’ятовувати правопис кожного окремого слова і дають можливість, керуючись правилом писати правильно цілу групу слів.

Свідоме оволодіння орфогр. Правилом буде неможливе за відсутності в учнів належних фонетичних чи граматичних знань. Саме тому в підручн. прийнятий такий порядок розташування орфографічних правил: спочатку дається теоретичний матеріал з фонетики чи граматики, а потім – відповідне правило правопису. Це , наприклад, правило про вживання м’якого знака, апострофа, подвоєння букв внаслідок подовження звуків у вимові тощо.

Завдання методики – роботу над правилом правопису проводити так, щоб теоретичні знання стали основою для розуміння суті орфографічного правила.

Під час опрацювання орфограф. правил важливо домогтися, щоб учні не зазубрювали, а усвідомлювали їх зміст. Цьому сприяє індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостережень за мовленнєвими явищами до висновку-узагальнення), який доцільно використовувати при вивченні правил, що охоплюють фонетичні й морфологічні написання.

Успішність такого пояснення буде залежати від правильного підбору матеріалу для спостереження та аналізу, а також системи запитань-завдань, які підводять до висновку – правила написання.

Вивчення правил правопису, які узагальнюють семантичні написання, треба подавати шляхом дедукції: повідомлення правил правопису, спостереження за окремими написаннями, що охоплені цими правилами, робота над формуванням відповідних умінь. Так доцільно вивчати, наприклад, правило про вживання великої літери.