Мікроекономіка
1. Ефект заміщення та ефект доходу для нормальних товарів
Ефект заміщення-це та доля збільшення попиту на подешевший товар, яка викликана заміною цим більш дешевим товаром інших, які стали в нових умовах порівняно з більш дорогим. У нашому випадку ефект заміщення позначається пересуванням уздовж прямої U1 ( рис. R1R- ефект заміщення, RR2- ефект доходу, R1R2- загальний ефект).
Ефект доходу - це та доля зміни величини пред’явленого попиту на подешевілий товар спричинена зростанням купівельної спроможності, при чому ціна на подешевілий товар постійна.. Ефект доходу визначає зміни в реальній купівельній спроможності споживача, тому відображає рух від однієї кривої байдужості до іншої.
2. Еластичність пропозиції та її часові рамки
Для більшості товарів у довгостроковому періоді пропозиція значно еластичніша від ціни чим у короткостроковому. Причина: фірми стикаються з обмеженістю виробничих можливостей на малому часовому відрізку і потребують часу, щоб розширити свої виробничі потужності шляхом нового будівництва і найму додаткових робітників. Для деяких товарів пропозиція більш еластична в малих, а ніж у великих проміжках часу, це стосується товарів вторинного використання.
3. Модель дуополії Курно
У моделі Курно ( розроблена французьким економістом Августом Курно в 1838 р.) ціна вважається детермінованою сукупним обсягом випуску однорідної продукції фірм - відповідно до лінійної кривої ринкового попиту.
Модель Курно - це варіант дуополії, який полягає в тому, що на ринку діють тільки дві фірми і кожна фірма вважає ціну й обсяг виробництва конкурента незмінними, а потім приймає своє рішення. Кожен з двох продавців допускає, що його конкурент завжди утримуватиме свій випуск стабільним. У моделі передбачається, що продавці не дізнаються про свої помилки. Фактично ж, ці припущення продавців про реакцію конкурента очевидно зміняться, коли вони довідаються про свої попередні помилки.
4. Інвестиційні рішення фірми
Інвестиційні рішення фірми зумовлені: необхідністю компенсування фізичного і морального зносу основного капіталу, можливість прийняття додаткового доходу від поновлення або обновлення основного капіталу
Мета інвестування - доход, прибуток, корисність.
Фірми здійснюють інвестиції тоді, коли вони бачать перспективи збільшення попиту на свою продукцію і хочуть розширити масштаби своєї діяльності або ж коли вони прагнуть отримати перевагу за рахунок впровадження більш ефективного з точки зору економії витрат способу виробництва даного товару. Для фінансування своїх інвестицій фірма сьогодні бере гроші в борг, і, отже, вона повинна бути впевнена в тому, що інвестиції принесуть достатньо додаткового прибутку, щоб виплатити суму кредиту плюс відсотки по ньому.
Чим вище рівень процентної ставки, яку фірма повинна буде виплачувати, тим більше повинна бути різниця між величиною майбутнього прибутку і рівнем поточних інвестиційних витрат, для того щоб зробити проект прийнятним.
Це означає, що високі процентні ставки знижують зацікавленість фірм у здійсненні своїх інвестицій. І, навпаки, при низьких процентних ставках масштаби інвестування, здійснюваного фірмами, ростуть.
Реальна процентна ставка - це виплачувана по позичці ставка відсотка, яка виражається в одиницях товарів. Вона визначається як номінальна процентна ставка мінус рівень інфляції.
Чим вище ставка відсотка, тим нижче бажаний рівень інвестиційних витрат. Якщо процентна ставка збільшується то все менше проектів залишаються прибутковими, і величина інвестиційних витрат скорочується. При побудові кривої інвестицій ми приймаємо постійними такі фактори, як: 1) очікування фірми із приводу майбутнього попиту на їхню продукцію, 2) технологія виробництва, 3) рівень зарплати, яку фірми повинні виплачувати своїм працівникам;