- •Міжнародна торгівля: суть, причини виникнення, труднощі.
- •Політика дорогих і дешевих грошей.
- •Заощадження та його функція. Аналіз графіка схильності до заощадження, середня і гранична схильність до заощадження.
- •Дифлятор внп. Інфліювання та дефілювання обсягу номінального внп.
- •Споживання та його функція. Аналіз графіка схильності до споживання. Середня та гранична схильності до споживання.
- •Фіскальна політика, що спрямована на пропозицію.
- •Крива Філліпса.
- •Зовнішньоторговельна політика держави.
- •Рівноважний обсяг виробництва в умовах повної зайнятості.
- •Визначення рівноважного обсягу виробництва за методом «вилучення-ін'єкції».
- •Зовнішня торгівля і рівноважний обсяг виробництва.
- •Антикризова політика держави.
- •Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Заощадження, інвестиції та норма процента в класичній економічній теорії.
- •Ефект мультиплікатора.
- •Кейнсіанська модель рівноваги.
- •17. Попит та пропозиція грошей. Грошовий ринок.
- •19. Крива Лаффера.
- •22. Абсолютна та порівняльна теорії міжнародної торгівлі.
- •23. Класичний, кейнсіанський та альтернативний підходи до безробіття.
- •24. Аналіз сукупної пропозиції. Характеристика кривої сукупної пропозиції.
- •25. Природа і специфіка циклічності економічного розвитку.
- •26. Гроші та грошові агрегати
- •27. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •28. Збільшення попиту на кейнсіанському, проміжному та класичному відрізках сукупної пропозиції
- •29. Класична модель макрорівноваги
- •30. Система національних рахунків та її головне завдання
- •31. Кредитна система.
- •32. Дискреційна фіскальна політика.
29. Класична модель макрорівноваги
Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово виводять її зі стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити в економіці такий рівень виробництва, який відповідає умовам повної зайнятості.
Згідно з класичною теорією механізм ринкового саморегулювання економіки складається з декількох елементів. Перший – ситуація, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для виробництва потенційного ВВП, є малоймовірна. Неможливість виникнення в економіці дефіциту сукупних витрат спирається на закон Сея. Згідно з цим законом процес виробництва товарів створює доход, який дорівнює вартості вироблених товарів. Це означає, що процес виробництва є лише іншим виразом процесу їх споживання. Тому товарна пропозиція породжує адекватний собі попит.
Прихильники класичної теорії визнають дестабілізуючий вплив заощаджень на рівновагу між доходами і витратами. Проте, на їхню думку, дана обставина не вимагає державною втручання в економіку.
Необхідною умовою для досягнення відповідності між доходами і витратами в економіці є баланс між заощадженнями та інвестиціями. Згідно з класичною теорією ця умова забезпечується грошовим ринком через коливання процентної ставки під впливом попиту і пропозиції на цьому ринку.
30. Система національних рахунків та її головне завдання
Система національних рахунків — це система взаємопов’язаних економічних показників, що відображає найбільш загальні та важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані із виробництвом і споживанням продуктів та послуг, утворенням, розподілом і використанням доходів, формуванням національного багатства країни.
Головне завдання СНР - інформаційне забезпечення комплексного та всебічного аналізу процесу створення та використання національного продукту та національного доходу.
За змістом СНР - це комплекс балансових таблиць (рахунків) та система взаємопов'язаних показників, що відображають функціонування економіки, тобто економічний оборот.
Рахунки в СНР реєструють операції, пов'язані з економічною діяльністю суб'єктів національної економіки.
Основними показниками СНР для національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід у розпорядженні громадян.
Одним з найбільш загальних макроекономічних показників виступає ВВП, що визначається як валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва. ВВП може бути обчислений за трьома методами.
Перший метод — за доходами. Підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних товариств, приватних підприємств, а також доходи держави від підприємницької діяльності та органів державного управління у вигляді податків на виробництво та імпорт.
Другий метод — за витратами. Підсумовуються витрати на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі.
Третій — це метод доданої вартості (виробничий метод): підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні відрахування, які не є доходами).
