22. Абсолютна та порівняльна теорії міжнародної торгівлі.

Теорія абсолютних переваг А. Сміта.

А. Сміт вважав, що торгівля між двома країнами ґрунтується на абсолютних перевагах.

Коли виробництво однієї країни є більш ефективним, ніж іншої, у виробництві конкретного товару (тобто має абсолютні переваги) і менш ефективним у виробництві іншого товару (має абсолютні недоліки), тоді обидві країни можуть вигравати від спеціалізації на виробництві товару на основі абсолютних переваг та обмінювати частину обсягу виробництва на інший товар, при виробництві якого країна має абсолютні недоліки.

За рахунок цього відбувається найефективніше використання ресурсів, а виробництво обох товарів буде зростати. Таке збільшення виробництва обох товарів визначатиме виграш від спеціалізації виробництва, який буде поділений між двома країнами через торгівлю.

Вільна торгівля буде сприяти найбільш ефективному використанню ресурсів та максимізувати добробут у світовому масштабі.

В політиці вільної торгівлі та невтручання держави можливі лише окремі винятки, зокрема це галузі, які мають значення для безпеки країни або будуть потребувати захисту з боку держави.

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо.

Розвиваючи теорію абсолютної переваги, Д. Рікардо довів, що міжнародна торгівля взаємовигідна для двох країн навіть у тому випадку, коли жодна з них не має абсолютну перевагу по жодному товару.

Зміст закону порівняльних переваг можна звести до наступного твердженню: підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може служити винятково різниця у відносних витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат.

Теорія порівняльних переваг – якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, що вони можуть робити з відносно більш низькими витратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідної для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чим в іншій.

23. Класичний, кейнсіанський та альтернативний підходи до безробіття.

Класична теорія зайнятості, (А. Сміт, Д. Рікардо, а також Дж.Мілль, А Маршалл), будується на переконанні в тому, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в області зайнятості, у забезпеченні повного використання ресурсів праці, які є в суспільстві. На думку класиків, причина безробіття в занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості. Економісти-класики стверджували, що ставки заробітної плати повинні і будуть знижуватися. Загальне зменшення попиту на продукцію виразиться в зниженні попиту на працю та інші ресурси. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття. Однак, не бажаючи наймати всіх робітників з початковим ставками заробітної плати, виробники вважають вигідним наймати цих робітників за нижчими ставками заробітної плати. Попит на працю падає, і робітники, які не зможуть найнятися за старими, більш високими ставками, повинні будуть погодитися на роботу за новими, більш низькими ставками. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно зменшити його, але, в той же час, підняти попит на працю.

В кейнсіанській концепції зайнятості послідовно і докладно доводиться, що в ринковій економіці безробіття носить не добровільний характер (в неокласичному його розумінні), а вимушений. На думку Кейнса, неокласична теорія дійсна лише в межах галузевого, мікроекономічного рівня, і тому вона не в змозі відповісти на питання про те, чим визначається дійсний рівень зайнятості в економіці в цілому. Кейнс показав, що обсяг зайнятості певним чином пов'язаний з об'ємом ефективного попиту, а наявність неповної зайнятості, тобто безробіття, зумовлене обмеженістю попиту на товари. Кейнс стверджував також що, що 3-4% населення залишаються без роботи в силу суперечливого характеру економіки, її структурної перебудови, оновлення технології.