7. Крива Філліпса.

Кейнсіанці не пояснили причини одночасного існування інфляції та безро­біття. Це зробив австрійський економіст А.У.Філліпс, визначивши універсаль­ний характер зворотної залежності між змінами заробітної плати і рівнем без­робіття (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Крива Філліпса. л

Р - рівень інфляції; Л

Р* - рівень інфляції, в умовах повної зайнятості; V - рівень безробіття; п II - природній рівень безробіття

Відрізок кривої Філліпса ліворуч від точки А (рис. 10.3) характеризує інфля­цію попиту, яка може виникати внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість шляхом стимулювання АО. Відрізок праворуч від точки А відображає падіння рівня цін у період кризи надвиробництва.

Однак, крива Філліпса здатна адекватно відтворювати взаємозв'язок між ін­фляцією та безробіттям лише в короткостроковому періоді. У межах великих інтервалів часу зв'язок між цими параметрами має інший характер. Економічна політика, що направлена на скорочення безробіття через стимулювання АО, ефективна лише до тих пір, доки економічні агенти не змінюють своїх інфля­ційних очікувань, наприклад, не вимагають підвищення номінальної заробітної плати у зв'язку з ростом цін, зумовлений стимулюючою політикою держави, скажімо збільшенням державних видатків або зростанням грошової маси.

Так, якщо економіка стартувала в точці А (рис. 10.4/- точці природного рівня безробіття, то підвищений попит буде стимулювати розши­рення обсягів виробництва і зайнятості. Ціни зростають, однак заробітна плата залишається незмінною, зафіксованою в угодах при умові,

що очікувана інфляція дорівнює Р* . Прибутки виробників відносно зростають, стає вигідним розширеніга виробництва (рух уздовж початко­вої кривої Філліпса із точки А в точку В). Однак у подальшому, на тлі зростаю­чої інфляції, домогосподарства змінюють свої очікування, почнеться збільшен­ііч номінальної заробітної плати та інших витрат, зникнуть стимули до розши-рення обсягів виробництва, безробіття повернеться до попереднього рівня а економіка перейде на нову короткострокову криву Філліпса, що відповідаєбільш високому рівню інфляційних очікувань Р* (зміщення кривої Філліпса праворуч - вгору і рух економіки з точки В У точку С, див. рис 10.4). У резуль­таті економіка повертається до початкового рівня виробництва і зайнятості, однак при більш високій інфляції. Політика стимулювання попиту забезпечує в таких умовах лише короткочасний ефект.

8. Зовнішньоторговельна політика держави.

Жодна країна в світі не дозволяє провозити через свої кордони нерегульова-ні потоки товарів і послуг. На їх ввіз та вивіз державою накладаються певні об­меження.

Головними засобами зовнішньоторговельної політики є тарифне і нетарифне регулювання.

Митний тариф (мито) - це податок, що накладається на товари, цінності та майно при перетині кордонів країни.

Вивізне (експортне) мито - це податок, що стягується країною, яка вивозить товар.

Ввізне (імпортне) мито - це податок, що стягується країною, яка ввозить товар. Транзитне мито - це податок, що стягується країною, через територію якої товар провозиться.

Найбільш розповсюдженим є імпортне мито. Воно використовується пере­важно як засіб підвищення цін на товари, що імпортуються. Сплачуючи високе мито іноземні товаровиробники підвищують ціни на свої товари, що робить їх неконкурентоспроможними на внутрішньому ринку. Тим самим посилюється захист інтересів національного товаровиробника аналогічних товарів. Мито також використовується державою як засіб отримання державних прибугків.

Види мита

1 .Адвалорне мито - це фіксований відсоток з ціни товару.

2,Особливе (специфічне) мито - це тверда ставка за встановлену одиницю товару (вага, обсяг тощо).

З .Комбіноване (складне) мито - це одночасне вилучення адвалорного й особливого мита.

Держава всіляко заохочує експорт готової промислової продукції. Імпортне мито звичайно саме низьке на сировину та напівфабрикати, а саме високе - на готову продукцію. Цим держава захищає свою переробну промисловість, в якій зайнята значна частина населення.

Нетарифне регулювання

1. Квотування імпорту/експорту - це встановлення квот на ввіз чи вивіз то­варів у кількісному або вартісному вираженні.

2. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій. (Ліцензія - це дозвіл на імпорт/експорт товарів на певний період часу, що видається компетентними державними органами).

3. Добровільне обмеження експорту - це зобов'язання обмежити або не роз­ширювати обсяг експорту.

4. Складна митна процедура.

5. Технічні і санітарні стандарти.

6. Валютні обмеження імпорту товарів.

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність і тим, що підписує різні торговельні угоди, в яких встановлюється принцип торговельних взаємовідно­син з іноземними державами. Основними типами таких взаємовідносин, у наш час, є протекціонізм та лібералізація (вільна торгівля).

Протекціонізм (тарифи, нетарифне регулювання) має на меті забезпечити сприятливі умови для реалізації на внутрішньому ринку товарів вітчизняного виробництва, захистити внутрішній ринок від іноземної конкуренції, зменшити безробіття.

Лібералізація торгівлі почала проводитися після II світової війни, коли розпочала свою діяльність Генеральна угода щодо тарифів (мит) і торгівлі (ГААТ/СОТ, 1947 р.). Членами ГААТ/СОТ є більш ніж 100 країн, 4/5 світової торгівлі регулюється комендаціями цієї організації. У Статуті її говориться про піднесення рівня економічного розвитку країн через значне зменшення мит, квот та ін. бар'єрів для торгівлі також усунення дискримінації в міжнародній торгівлі.