22. Еластичність попиту та її часові рамки.

При прогнозуванні різних важливих для виробників і споживачів процесів виникає необхідність визначення того, наскільки є чутливим економічний покази досліджується, до зміни факторів, що його визначають.

Два підходи до аналізу чутливості:

Прирістний підхід показує як змінюється значення функції внаслідок зміни аргументу на одиницю (розрахунок граничних показників).

Темповий підхід показує на скільки відсотків зміниться значення функції внаслідок зміни аргументу на один відсоток,

Для виміру відносної зміни функції у відповідь на відносну зміну аргументу застосовують показник еластичності, який ввів в економічний обіг англійський вчений Альфред Маршалл.

У випадку, коли крива попиту задана лінійною функцією Q = a - bP, еластичність розраховується за формулою:

E = -b* (P/Q)

Якщо розходження початкових і кінцевих значень величин Р і Q невеликі (до 5%), в ньому випадку говорять про точкову еластичність.

Якщо зміни Р і Q с значними, розраховують дугову еластичність, використовуючи або їх середні, або мінімальні значення:

E = (ΔQ/ΔP)*(P1+P2)/Q1+Q2/

32. Ізокоста та її аналіз.

Ізокоста – це лінія, яка показує, можливі комбінації купівлі двох ресурсів – праці та капіталу при заданих цінах на них та певному бюджеті фірми. Витрати на купівлю праці є добутком ціни праці та обсягу залучення праці, а витрати на капітал – добутком ціни одиниці капіталу та обсягу даного ресурсу.

TC= PL*L+PK*K

Де TC – загальні витрати виробництва

PL , PK – ціни відповідно праці та капіталу

L, K – обсяги купівлі факторів виробництва – праці та капіталу.

K

C

KE E

L

LE C

Властивості із окости:

• Ізокоста залежить від рівня витрат фірми. Чим далі ізокоста від початку координат, тим витрати на купівлю двох ресурсів є більшими.

• Ізокоста залежить від цін на два ресурси. Якщо ціни змінюються на два ресурси пропорційно – ізокоста рухається або праворуч, або ліворуч, якщо ж змінюється ціна одного з ресурсів – ізокоста змінює кут нахилу.

• Кут нахилу із окости визначає співвідношення ціни двох ресурсів: PL,PK

17 Процес виробництва та його фактори. Виробнича функція

Теорія виробництва вивчає співвідношення між кількістю залучених ресурсів та обсягом випуску продукції. Під виробництвом розуміється діяльністю по використанню факторів виробництва з метою досягнення найкращого результату. Виробництво є технологічно ефективним, якщо не існує іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з факторів при умові не збільшення інших видів ресурсів. Оскільки ресурси платні, підприємство, крім визначення найкращої технології, зосереджується на пошуку економічного ефективного варіанту виробництва з мінімальними витрат, тобто досягнення мінімізації альтернативної вартості витрат, що використовується в процесі виробництва.

Найбільш традиційною для теорії виробництва є двох факторна виробнича функція виду:

Q = f (K,L)

Припущення побудови двох факторної виробничої функції:

• Гіпотеза про абсолютну необхідність основних факторів виробництва (якщо один із зазначених факторів відсутній, виробництво неможливе).

• Гіпотеза монотонності (збільшення будь якого з основних факторів виробництва сприяє зростанню обсягів виробництва).

• Гіпотеза взаємозамінності (певну кількість фактора виробництва можна компенсувати деякою кількістю іншого).