1.4. Податкове планування

Основне завданням податкового планування полягає в необхідності економічно обґрунтовано забезпечити якісні і кількісні параметри бюджетних завдань і перспективних програм соціально-економічного розвитку країни виходячи із розробленої і прийнятої у законодавчому порядку соціально-економічної доктрини. У податковому менеджменті об’єктом планування є обсяги податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Актуальність даного функціонального напряму податкового менеджменту не викликає сумнівів з точки зору аналізу доходів державного бюджету. За існуючою їх бюджетною класифікацією, починаючи з 2005 р., частка податкових надходжень в загальних доходах держави визначається на рівні 70%. Дослідження показників виконання державного бюджету України за період 2007–2011 рр. доводить посилення їх ролі в формуванні доходних статей бюджету країни (табл. 1.1).

Таблиця 13.1

Показники виконання державного бюджету України за 2007–2011 рр.

Класифікація доходів державного бюджету	2007 рік		2008 рік		2009 рік		2010 рік		2011 рік (план)
	млн. грн	%	млн. грн	%	млн. грн	%	млн. грн	%	млн. грн	%
Податкові надходження	116 670,8	70,2	167 883,4	72,5	148 915,6	66,1	188 223,5	74,48	234 288,8	83,2
Неподаткові надходження	42 114,7	25,4	52 817,6	22,8	66 296,4	29,4	55 409,6	21,92	42 965,1	15,3
Доходи від операцій із капіталом	1 769,9	1,1	2 125,3	0,9	1 060,1	0,5	785,9	0,31	636,2	0,2
Доходи від урядів зарубіжних країн і міжнародних організацій	104,5	0,1	135,2	0,1	645,3	0,3	680,5	0,27	898,3	0,3
Цільові фонди	930,5	0,6	1 022,7	0,4	633,6	0,3	537,1	0,21	167,8	0,1
Офіційні трансферти	4 351,7	2,6	7 702,0	3,3	7 769,0	3,4	7 089,9	2,81	2 508,8	0,9
Усього доходів:	165 942,1	100	231 686,3	100	225 19,9	100	252 726,5	100	281 464,9	100

Отже, податкове планування  це один з напрямів державного планування доходів державного бюджету, що ґрунтується на результатах наукових досліджень звітних і аналітичних даних, отриманих у ході виконання поточних податкових завдань.

Процес державного податкового планування реалізується за двома основними напрямами.

По-перше. Планування сум податкових платежів на основі змінних макроекономічних величин:

 обсяг ВВП;

 темп економічного росту (відносний показник по ВВП);

 рівень цін (індекс споживчих цін - інфляції, індекс цін виробників)

 обмінний курс гривні до 1 дол. США;

 рівень безробіття;

 рівень відсоткових ставок;

 рівень реальної заробітної плати робітників і службовців.

Обов’язок стосовно забезпечення процесів державних податкового планування покладено на ДПАУ, її регіональні структури, а також Мінфін України. Оприлюднення макроекономічних прогнозів – є першим кроком бюджетного процесу і фактично є його початком.

Планування дохідної частини бюджету здійснюється з урахуванням:

 очікуваного виконання бюджету поточного року;

 впливу досягнутих та прогнозованих макроекономічних показників;

 впливу зміни законодавчих актів;

 удосконалення системи адміністрування податків тощо.

По-друге. Розподіл регулювальних доходів за рівнями бюджетної системи з метою формування дохідної частини бюджетів територій.

Для забезпечення збалансованого регіонального розвитку значна частина доходів місцевих бюджетів формується за рахунок відрахувань від регулювальних доходів. Конкретне виконання місцевих бюджетів залежить не тільки від встановлених пропорцій розподілу загальнодержавних податків, а й від реальних податкових надходжень, що сплачують суб’єкти підприємницької діяльності на відповідній території. Прогнозування цих надходжень здійснюють територіальні фінансові управління разом із територіальними податковими органами.

Під час ухвалення державного бюджету надзвичайно гостро постає проблема планування величини податкових надходжень на наступний рік. Процес прийняття нового бюджету вимагає обґрунтованої оцінки можливих джерел його фінансування, зокрема, визначення податкового навантаження окремих видів економічної діяльності. При розробці конкретних завдань стосовно податкових надходжень можна виділити декілька груп кількісних методів, які застосовуються в податковій роботі для визначення прогнозу надходжень податків.

Більшість методів планування потребують наявності значної кількості даних і при їх відсутності просто не працюють. Інші, навпаки, розробляються при відсутності достовірної кількісної інформації. Існуючі методи можна поділити на дві групи: аналітичні (методи статистичного, кореляційного, економіко-математичного аналізу) та суб’єктивні (методи індивідуальних і групових оцінок).

Методи статистичного аналізу базуються на вивченні статистичних даних, які є значеннями багатомірних кількісних та якісних ознак і дозволяють розрахувати вплив окремих факторів на результативний показник (метод відносних різниць, метод абсолютних різниць, метод ланцюгових підстановок, метод скоригованого показника, метод прогнозування тенденцій).

Методи кореляційного аналізу дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи платників податків і забезпечує визначення щільності зв’язку між факторними та результативними показниками, що не перебувають у функціональній залежності.

Якщо функціональний зв’язок проявляється окремо і точно в кожному випадку, то кореляційний проявляється лише в загальному випадку на значному масиві спостережень. Кореляційний зв’язок імовірнісний. В основі його вивчення лежить припущення про те, що аналізовані явища і процеси підлягають певним ймовірнісним закономірностям.

Щільність зв’язку між факторним (х) та результативним (у) показниками визначається за допомогою коефіцієнта кореляції:

Чим ближче значення коефіцієнта кореляції до 1, тим зв’язок між явищами тісніший. Якщо r перебуває в межах:

0,1 – 0,3 – зв’язок слабкий;

0,3 – 0,5 – зв’язок помірний;

0,5 – 0,7 – зв’язок помітний;

0,7 – 0,9 – зв’язок тісний;

0,9 – 0,99 – зв’язок достатньо тісний.

До складу методів економіко-математичного аналізу можна віднести наступні методи.

1). Метод інтерполяції даних – передбачає знаходження приблизного чи точного значення якоїсь величини за вже відомими окремими значеннями, пов’язаних з нею.

2). Метод апроксимації даних – передбачає заміну одних математичних величин іншими, в тому чи іншому змісті близьких до вихідної. Апроксимація дозволяє вивчити числові характеристики та якісні властивості об’єкта, зводячи завдання до вивчення більш простих і більш зручних величин.

3). Імітаційні методи – застосовуються тоді, коли перемінні , які впливають на ситуацію, не мають простих аналітичних рішень. Їх реалізують сукупністю математичних інструментів, спеціально імітуючих програмних продуктів і технологій, які разом із процесами-аналогами дозволяють провести цілеспрямоване дослідження структури та функцій реального процесу в діалоговому режимі, а також провести оптимізацію деяких його параметрів.

4). Детерміновані методи досліджень – базуються на лінійному і нелінійному програмуванні. Вони застосовуються тоді, коли в наявності є багато взаємопов’язаних змінних величин і потрібно знайти оптимальне рішення.

Застосування аналітичних методів планування податкових надходжень, вимагають високого рівня достовірності статистичних даних, фахового забезпечення, часових термінів. Вищезазначені методи випливають з правил або моделей, в яких взаємовідносини між змінними, що досліджуються, є формалізованими. Тобто, податкова величина, що прогнозується, завжди є функцією ретроспективного масиву даних. Основу таких аналітичних досліджень складають припущення стосовно збереження в майбутньому тенденцій минулого.

За умов стабільного соціально-економічного розвитку застосування таких методів забезпечує високу ефективність прогнозних розрахунків.

До числа суб’єктивних методичних підходів, що можуть бути використані при плануванні податкових надходжень, слід віднести методи експертних оцінок, які є менш поширеними ніж попередні і використовуються в податковій практиці за виключних обставин. Роль експертних методів актуалізується в період соціально-економічної нестабільності та інших процесів, що прямо чи опосередковано впливають на діяльність податкових органів. Для такого часу характерний високий ступінь невизначеності впливу факторів зовнішнього середовища. Це призводить до того, що, наприклад, статистичні методи планування не дають надійних результатів, оскільки можуть бути застосовані у випадках закономірного розвитку економіки держави. Якщо ж розвиток процесів не відповідає зазначеній вимозі, прийнятна точність процесів не може бути забезпечена ніякими статистичними методами, якими б досконалими вони не були.

До складу методів експертних оцінок можна віднести:

1) метод індивідуальних оцінок  полягає у тому, що кожен експерт дає оцінку незалежно від інших експертів, а потім ці оцінки узагальнюють. Можуть бути представлені у вигляді інтерв’ю або аналітичних записок.

2) метод групових оцінок  грунтується на спільній роботі експертів і отриманні сумарної оцінки від усієї групи спеціалістів у цілому. Найвідомішим методом колективної експертної оцінки є метод "Дельфі", розроблений у США. Він ґрунтується на виявлені узгодженої оцінки експертної групи шляхом автономного опитування кожного з членів у декілька турів. Кожний тур передбачає введення додаткової інформації з метою додаткового (більш ширшого) обґрунтування оцінки експертів.

Суб’єктивні методи планування ґрунтуються на здогадках, професійному досвіді, інтуїції та неформальних міркуваннях експерта. Цілком можливо, що на основі ідентичної інформації два різних експерта, або групи експертів дадуть відмінні прогнози. Тому, одним із найбільш відповідальних моментів застосування даних методів є формування групи експертів, підготовка і проведення експертизи, обробка експертних оцінок. Від чисельності та професіоналізму учасників такого процесу залежить точність та обґрунтованість прогнозу. З метою усунення однобічності та тенденційності під час прогнозування податкових надходжень склад експертних груп може формуватись з числа представників різних служб та організацій: Державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів, Митної служби, наукових установ, вищих навчальних закладів, а за необхідності – і правоохоронних органів.

Суб’єктивні методи планування потребують дуже мало додаткової інформації, оскільки респонденти використовують свої власні методи побудови прогнозів. Тому ці методи доцільно використовувати у випадку, коли немає можливості використовувати більш точні, засновані на математичних розрахунках методи та у випадку, коли об’єкт прогнозування дуже простий або дуже складний і його прогнозну динаміку можна визначити інтуїтивним шляхом з певною долею ймовірності.

Застосування зазначених методів планування дає можливість не тільки підвищити рівень точності фактичних податкових надходжень, а й забезпечити комплексність прогнозів економічного та соціального розвитку країни.