Рентна плата за спеціальне використання води (ст. 255 пку)

Не менш важливим природнім ресурсом для розвитку національної економіки, ніж земля та ліси, є водні ресурси, які в Україні сформовані поверхневими водами (річками, каналами, озерами, водосховищами), внутрішніми морськими і підземними водами, джерелами.

На території України нараховується більше 72 тис. річок та струмків загальною довжиною понад 248 тис. км. Серед них  7 великих та 83 середні річки. Основна кількість водотоків відноситься до категорії малих річок. Понад 4 тис. річок мають довжину, що перевищує 10 км, з яких близько 3 тис. річок  менше 25 км, 940 річок  від 26 до 100 км і лише 132 мають довжину понад 100 км. Великими річками є Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг, Прип’ять, Десна, Сіверський Донець.

Озера за своїм походженням представлені такими типами: річкові (в заплавах річок); провальні, карстові та просадкові; остаточні (відділені частини заток моря, бухт та гирл річок); карові та завальні (в Українських Карпатах). Територія України характеризується невеликою озерністю  близько 0,7%. Всього нараховується 8 073 озера. Озер з площею дзеркала води більше 1,0 кв. км  192, серед них з площею дзеркала води понад 10 кв. км  43. Більшість озер знаходиться в долинах Дніпра, Прип’яті, Десни, Орелі, Сіверського Дінця, річок Причорномор’я та Криму.

Довжина морської ділянки кордону  1355 км (по Чорному морю – 1056,5 км; по Азовському морю – 249,5 км; по Керченській протоці – 49 км).

У відповідності з Водним кодексом водний фонд України поділяється на ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об’єкти у межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Всі водні об’єкти є виключно власністю народу України і для задоволення господарських і власних потреб надаються тільки у користування.

Як активна ланка національної економіки України, водний фонд є основним джерелом води для господарських та побутових потреб суб’єктів господарювання, громадян, він забезпечує транспортні сполучення, і є основою енергетичної безпеки держави. А відтак водні ресурси України потребують захисту, дбайливого ставлення та відтворення.

Використання водних ресурсів в Україні здійснюють шляхом загального і спеціального водовикористання.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами і без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування  це забір води з водних об’єктів за допомогою споруд і технічних пристроїв, використання та скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин. Воно здійснюється юридичними і фізичними особами для задоволення питних потреб населення, а також господарсько-побутових, промислових, транспортних, енергетичних, сільськогосподарських та інших потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Такі дозволи видаються у разі використання води водних об’єктів:

а) загальнодержавного значення  республіканським комітетом екології та природних ресурсів АР Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві і Севастополі, державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів;

б) місцевого значення  Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Спеціальне використання водних ресурсів без зазначених дозволів є порушенням природоохоронного законодавства, оскільки таке використання є платним. За відсутності у водокористувача відповідного дозволу рентна плата справляється за весь обсяг використаної води у п’ятикратному розмірі.

Платниками рентної плати є водокористувачі  суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, а також фізичні особи  підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують її для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Об’єктом оподаткування за спеціальне використання води:

 для промислових та побутових потреб є обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання;

 для потреб гідроенергетики  обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

 для потреб водного транспорту  час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць);

 для потреб рибництва ‒ фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів.

Розрахунок водяної ренти за таких умов здійснюється наступним чином:

ВР = V (Т) × С,

де, ВР  загальна сума рентної плати за спеціальне використання води, грн;

V  фактичний обсяг спожитої або використаної води, куб. м;

Т ‒ час використання поверхневих вод вантажним або пасажирським флотом;

С  розрахункова ставка, (грн / 1 м куб.; грн / 100 м куб.; грн / тоннаж (місце) ‒ доба експлуатації).

В зв’язку зі значним соціальним та народногосподарським значенням водних ресурсів для забезпечення життєвих потреб громадян та функціонування суб’єктів господарювання Податковим кодексом запроваджені певні обмеження стосовно нарахування плати. Так, рента не справляється:

 за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок;

 за воду, що використовується для протипожежних потреб;

 за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

 за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;

 за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах;

 за морську воду (крім води з лиманів);

 за воду, що забирається для забезпечення випуску у водні об’єкти молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів;

 за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами)

‒ за воду для потреб водного транспорту.

Рентна плата за спеціальне використання води не справляється також з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями, а також з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, та стоянкових, службово-допоміжних суден.

Для розрахунку водяної ренти застосовуються ставки, розмір та порядок застосування яких визначається в залежності від характеру використання водних ресурсів. В табл. 9.4, 9.5 наведені приклади застосування ставок за спеціальне використання поверхневих та підземних вод.

Таблиця 9.4