1). За формою оподаткування

А) Прямі податки.

Встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів господарської діяльності.

Найбільш поширеними в сучасних умовах є прибуткові податки. Прибутковий податок поділяється на: податок з юридичних осіб та фізичних. Податок з юридичних осіб справляється з доходу, у формі якого виступає прибуток. Податок з доходів фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати, а також інших доходів.

Податки на власність встановлюються відносно майна, яке перебуває у власності чи користуванні платника. В Україні оподатковуються транспортні засоби під час їх першої реєстрації та нерухоме майно громадян.

Б) Непрямі податки.

На відміну від прямих непрямі податки мають простіший механізм стягнення. Вони, як правило, пов’язуються з цінами товарів і послуг, тому зовнішньо непомітні платнику і сплачуються майже автоматично. Непрямі податки не залежать від рівня доходів суб'єктів оподаткування. Вони ефективніші у фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке, у свою чергу, є негнучкою величиною і більш стабільною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись та досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті й здійснюють досить значний вплив на загальне ціноутворення, і в цьому їх основний недолік.

У світовій практиці вирізняють три види: акцизи; мито; фіскальна монополія;

*) Акцизи – це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Розрізняють специфічні та універсальні акцизи.

Специфічні акцизи – характерною рисою є обмежений перелік товарів, за якими вони стягуються та застосування диференційованих ставок за окремими групами товарів (акцизи на тютюн, алкоголь...).

Універсальні акцизи відрізняються від специфічних ширшою базою оподаткування та універсальними ставками. У податковій практиці розрізняють три форми універсальних акцизів:

- податок із продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;

(об’єктом оподаткування податку з продажу є валовий дохід на кінцевому етапі виробництва або реалізації товарів, тобто, оподаткування провадиться лише один раз, на певній стадії руху товарів)

- податок з обороту;

(податок з обороту також сплачується з валового обороту, але вже на всіх етапах руху товарів. Із цим пов’язаний значний недолік такого податку – кумулятивний ефект, тобто, в об’єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніше на попередніх стадіях руху товарів)

- податок на додану вартість

(податок на додану вартість сплачується на всіх етапах, але об’єктом оподаткування виступає не валовий дохід, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але, у той самий час, ліквідує його головний недолік – кумулятивний ефект).

Таблиця 1.1

Особливості справляння прямих та непрямих податків

Найменування характерологічних ознак	Непрямі податки	Прямі податки
Порядок стягнення	Сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми	Встановлюються безпосередньо щодо платників
Складність визначення податкового зобов’язання	Прості розрахунки	Відносно складні розрахунки
Стабільність надходження до бюджету	Стійкі надходження поза прямої залежності від динаміки доходів	Відносно нестійкі надходження, зумовлені результатами господарської діяльності
Рівень впливу на інфляційні очікування	Більший	Менший
Можливість перекладання податків	Велика	Незначна

*) Мито – встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні та транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків, стягнення мита має на меті не стільки забезпечення фіскальних потреб держави., скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють такі види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.