2.5. Схема монтажу виробу

Для того щоб змонтувати підвазонник потрібно з’єднати деталі за допомогою електродугового зварювання у такій послідовності:

Приварити ніжки до нижнього кільця
Приварити ніжки до верхнього кільця
Приварити Кронштейни до верхнього кільця

2.6. Характеристика типів з’єднань.

Основним типом з’єднання у моїй курсовій роботі є з’єднання деталей зварюванням.

Джерелом теплоти є електрична дуга, що виникає між зварюваним виробом і електродом. Електроди бувають вугільні і металеві. При зварці використовують струм низької напруги; щоб підвищити безпеку роботи. Кількість теплоти залежить від сили струму. В даний час використовують зварювальні апарати постійного струму з генераторним джерелом. При зварці постійним струмом напруга складає ЗО - 90 В, а при змінній 70 - 90 В. (Додаток А)

У художньому гнутті металу використовують пристрої для гнуття і скручування. Монтаж деталей проводять електро-дуговим зварюванням, а зварювальні шви приховують шляхом зачищення. Нахил електроду у напрямі зварки повинен приблизно відповідати куту 60°. Електрод ведуть прямолінійно або злегка похитуючи. Міцність таких з’єднань досить велика,тому такі з’єднання найчастіше використовують для скріплення металевих конструкцій. [9,с. 65]

Розділ III. Технологічний етап

3.1. Технологічна послідовність виготовлення виробу

Вибір матеріалів. Взагалі, для того щоб створити будь-який виріб, необхідно мати відповідні креслення, схеми, конструкції, необхідно знати його форму, розміри, з якого матеріалу він виготовлятиметься, способи з'єднання окремих елементів та інші дані. Один з найголовніших елементів є правильний підбір матеріалу для виробу чи певного механізму, адже саме від цього буде залежати краса, стійкість проти спрацювання та міцність виробу, відповідно й його ж економічна вартість. Тому у своїй роботі я використав кований метал, якому притаманні яскраво виражені пластичні властивості. Пластичність - це здатність металу під дією зовнішньої сили змінювати форму і розміри без утворення тріщин, розривів та зберігати цю форму після припинення дії зовнішньої сили. [6, 174]

Розмітка деталей

Перш ніж приступати до розмітки, потрібно продумати конструкцію свого майбутнього підвазонника, Виконати креслення Для цього я знайшов декілька видів, зображених на рисунках.

Проаналізувавши витрати матеріалу, спосіб виготовлення, розміри та естетичні вигляди, я вирішив, що найоптимальніший варіант буде мати виріб зображений на рисунку 1.

Вибравши свою майбутню конструкцію, я приступив до розмітки. Розміткою - називається процес перенесення розмірів з креслення на заготовку, нанесення на її поверхні ліній і точок, які визначають контури майбтньої деталі. Під час розмітки на заготовку, крім контурних ліній, наносять лінії та центри отворів. Розмітка буває площинна і просторова, або об'ємна. Площинна розмітка застосовується при виготовленні нескладних деталей. Просторова розмітка полягає в нанесенні осьових і контурних ліній на декількох площинах заготовки. Основними пристроями для розмітки найчастіше застосовують такі інструменти як: лінійку, косинці, циркулі, рисувалки, рейсмуси, кернери та інші пристрої.

Різання деталей

Після процесу розмітки я приступаю до різання матеріалів на відповідні заготовки за розмірами. Різання матеріалу та обрізування заготовок виконують пристроєм для різання сортового прокату або кутовою шліфувальною машиною(додаток Б)

Обпилювання та зачищення деталей

Порізавши заготовки для моєї майбутньої конструкції, я переходжу до їх обпилювання та зачищення, якщо вони забруднені, або якщо на їх поверхні утворились задирки від різання металу.

Обпилювання - один з найпоширеніших способів обробки металів різанням, шляхом зняття незначного шару металу (до 1-2 мм) слюсарним інструментом - напилком (брусок з інструментальної сталі на якому є насічка) із заготовки. (Додаток В)

Точність обробки залежить від особливостей будови напилка - інструмента за допомогою якого виконують цей процес. Для зручності в користуванні на хвостовику закріплюють ручку. На поверхні напилків роблять насічку - два ряди прямолінійних заглибин, які взаємно пересікаються, утворюючи велику кількість різальних зубців - дрібних різців.[10, 135]

Напилок з великими насічками називають рашпілем і застосовують для грубої обробки. Дрібнішу насічку мають личкувальні напилки. Вони використовуються для чистової обробки поверхні. Найточнішої обробки і найчистішої поверхні можна досягти під час обпилювання напилком, який має найдрібніші зубці. Цей напилок називають бархатним.

Для обробки округлих поверхонь, поверхонь, розміщених під кутом, отворів різної форми застосовують напилки з різною формоюпоперечного перерізу. Обробку дрібних деталей виконують невеликими за розмірами напилками, які називають надфілями.

Під час обробки заготовки здійснюють натиск на напилок, рівномірно рухаючи його вперед. Поверхня буде рівною, якщо напилок рухати горизонтально.

Щоб досягти хорошої якості обпилювання, напилок рухають по діагоналі до деталі з частою зміною напрямку руху, змінюючи своє положення або повертаючи лещата. [5,120]

Гнуття штаби.

Для гнуття штаби товщиною 10 і 12 мм я використав спеціальне пристосування для гнуття штаби. (Додаток Д)

Скручування Штаби.

Фарбування виробу.

До завершального етапу виготовлення мого виробу відноситься фарбування. Фарбував спеціальною фарбою по металу чорного кольору за допомогою пензлика та декорував золотистою фарбою. Під час фарбування потрібно дотримуватись правил техніки безпеки. [16, с. 53]

(Додаток Е,Є)

Технологія виготовлення верхнього та нижнього кільця підвазонника

№ п\п

Поопераційні ескізи

Вид операційної послідовності

Обладнання