Системи господарювання

Сьогодні в Україні з метою забезпечення розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування визначені певні права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Підприємець має право:

• створювати будь-які види підприємства;

• кумувати майно повністю або частково;

• самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни, вільно розпоряджатись прибутком;

• укладати з громадянами трудові договори щодо використання їхньої праці;

• самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці;

• отримувати необмежений за розмірами особистий дохід;

• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, проводити валютні операції;

• користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Обов'язки підприємця:

• укладати трудові договори з громадянами, які приймаються на роботу за наймом;

• проводити оплату праці не нижче за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

• забезпечити необхідні умови і охорону праці, інші соціальні гарантії;

• дотримуватись прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечувати надійну якість вироблених товарів (послуг);

• отримувати ліцензію на діяльність сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність підприємець несе:

• за зобов'язаннями, що пов'язані з його діяльністю;

• за охорону навколишнього середовища;

• за додержання заходів з техніки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії;

• за заподіяну шкоду і збитки.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

2. Принципи та передумови здійснення підприємницької діяльності

Підприємництво завжди здійснюється за науково обґрунтованими принципами. Принципи підприємництва – це вихідні (первісні) засади, норми, правила, через які реалізується свобода підприємницької діяльності.

Основні принципи сучасного підприємництва відображені на рис. 1.2.1.

Рис. 1.2.1. Науково обґрунтовані принципи здійснення

Підприємницької діяльності

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути приватні особи (громадяни України та інших держав) не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, а також юридичні особи всіх форм власності. В окремих випадках суб’єктом може виступати держава в особі відповідальних органів (адміністративно-господарські одиниці, органи уряду: міністерства, комітети).

Підприємництвом не можуть займатися:

1. військовослужбовці;

2. службові особи органів прокуратури;

3. працівники суду, служби безпеки, органів внутрішніх справ, державного арбітражу і державного нотаріату.

Також підприємництвом не можуть займатися особи, які мають непогашену судимість за крадіжку, хабарі та корисливі злочини.

Об’єктами підприємництва можуть бути: товар, продукт, послуга.

Підприємницька діяльність може здійснюватись згідно з законодавством:

• без використання найманої праці;

• з використанням найманої праці;

• без утворення юридичної особи;

• з утворенням юридичної особи.

Підприємницька діяльність здійснюється в індивідуальних і колективних формах.

Зазначені вище форми підприємницької діяльності тісно корелюють з її типами:

• малий бізнес, що базується на особистій властивості або оренді;

• спільне підприємництво або партнерство , засноване на колективній формі;

• корпоративне підприємництво, засноване на акціонерній формі.

Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спиратися на таку послідовно здійснювану систему дій:

1. науково обґрунтоване формулювання головної підприємницької мети;

2. усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища з погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої підприємницької ідеї;

3. неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливостей;

4. конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потребами);

5. ґрунтовно аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку;

6. практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності (рис. 1.2.2).

Рис. 1.2.2. Схема принципових дій за умови інноваційної