Живопис та скульптура

Стиль давньоримського живопису відображає грецький вплив, і зразками, що збереглися, є переважно фрески, які використовувалися для прикрашання стін та стелі заміських вілл. Декілька зразків римського живопису було знайдено в Помпеях, і на основі цих зразків історики поділяють розвиток давньоримського живопису на 4 періоди. Первісний стиль імітував мармур чи кам'яну кладку, хоча іноді зустрічалися зображення міфологічних персонажів. Другий стиль намагався відобразити реалістичні тривимірні архітектурні деталі та ландшафти. Третій стиль відмовився від реалізму попереднього стилю на користь звичайного орнаменту. Четвертий стиль зображував сцени з міфології, хоча малюнки архітектурних деталей чи абстрактні візерунки ще залишалися. Портретна скульптура використовувала як класичні, так і енергійні пропорції, з часом перетворившись на суміш реалізму та ідеалізму. Вдалими були також рельєфні скульптури, які зображували перемоги римлян.

Література музика та театр

Латинська література із самого початку знаходилася під впливом грецької. Із розвитком Республіки, автори почали створювати поезію, комедії, трагедії та історичні твори. Римська музика значною мірою базувалася на грецькій і грала важливу роль у багатьох аспектах життя давніх римлян. У римських збройних силах музичні інструменти використовувалися для подачі різноманітних команд та для церемоніальних потреб. Музика гралася у амфітеатрах між боями та в театрах. Деякі музичні історики вважають, що музика використовувалася майже в усіх публічних церемоніях.

Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане з святами збору урожаю. Самобутнім римським театральним жанром були побутові комічні сценки, що включали діалоги, спів, музику і танці (своєрідний прообраз сучасної оперети). Пізніше почали ставитися комедії та трагедії за грецьким зразком. Акторами були вільновідпущеники чи раби. У Римі уперше виникають професійні акторські трупи та камерні (для невеликого числа глядачів) театральні вистави.

Архітектура

Життя у римській державі вирувало навколо міста: у ньому була велика кількість монументальних споруд (Колізей, Форум Траяна та Пантеон), існували фонтани із свіжою питною водою, яка постачалася за допомогою акведуків, театри, гімназії, банні комплекси із бібліотеками та магазинами, ринкові площі та каналізації. Житлова архітектура коливалася від скромних будинків до заміських вілл. У столиці розташовувалася резиденція імператора. Циркус Максімус – найбільший римський іподром - використовувався для скачок і перегонів на колісницях, а коли Циркус заповнювався водою, то проводилися морські бої. У ньому могло перебувати до 385 000 чоловік — можна було вмістити все населення Риму. Циркус Максімус був також майданчиком для торгівлі та азартних ігор. Циркус Максімус був споруджений у 600 р. до н.е. і провів останні кінські скачки у 549 році. Римська інженерна справа, як і військова техніка, складала значну частину римської технологічної переваги та спадщини, та сприяла спорудженню сотень доріг, мостів, акведуків, лазень, театрів та арен. Багато визначних споруд, таких, як Колізей, Пон-дю-Ґар (акведук) та Пантеон, ще досі залишаються доказами римської інженерної справи та культури.

У I ст. до н. е. римляни починають широко використовувати бетон, який витіснив мармур з позиції провідного римського будівельного матеріалу та зробив можливими багато зухвалих архітектурних схем. Бетон дав змогу будувати міцні дороги, багато з яких використовувалися ще тисячу років після падіння Риму. Воду до міста Рим постачали 11 акведуків, загальною довжиною 350 км. Більшість акведуків були споруджені під поверхнею землі, а на поверхні залишалися дуже невеликі відрізки, які підтримувалися арками.

Наука

Всесвітнє розповсюдження здобули саме римська нумерація та юліанський календар. Особливого розквіту досягли юриспруденція та сільськогосподарські науки, багато творів було присвячено архітектурі, містобудівній та військовій техніці. Птолемей розробив геоцентричну модель світу, згідно з якою навколо кулястої Землі обертаються Сонце та інші планети. Ця модель залишалася пануючою аж до Нового часу. Давньоримська філософія була значною мірою пов'язана з грецькою. Майже офіційною доктриною римської держави став стоїцизм, який бачив мету філософії в тому, щоб указати шлях до щастя. Великим представником цього напряму був Сенека.

Серед видатних медиків Стародавнього Риму можно відзначити: Клавдія Галена — талановитого анатома, який розкрив функції нервів і головного мозку, йому належить перша в історії науки концепція кровообігу. У Давньому Римі історики, як правило, займали високе суспільне положення і активно брали участь в політичному житті. Історичні твори належать перу Блія Цезаря («Записки про галльську війну»). Тацит намалював картину римської історії часів Імперії, приділивши значне місце опису варварських племен, що нападали на Рим.