- •Лекція №1. Поняття «культура» та «цивілізація»
- •Лекція №2 Культура первісного суспільства
- •Лекція №3. Культура Месопотамії
- •Тема №4 Культура Стародавнього Єгипту
- •Тема №5 Давньогрецька культура
- •Міфологія
- •Література
- •Драматургія, театр та музика
- •Архітектура
- •Образотворче мистецтво
- •Тема №6 Культура Стародавнього Риму
- •Живопис та скульптура
- •Архітектура
- •Тема №7 Візантійська культура
- •Тема №8 Культура Середньовічної Русі
- •Образотворче мистецтво
- •Декоративно-ужиткове мистецтво
- •Скульптура
- •Тема №9 Середньовічна культура Західної Європи
- •Тема №10 Європейське Відродження
- •Проторенесанс
- •Раннє Відродження
- •Високий Ренесанс
- •Тема №11 Культура Нового часу: Раціоналізм та Просвітництво
- •Образотворче мистецтво
- •Театр та література
- •Тема №12 Європейська культура хіх століття
- •Наука і техніка
- •Класицизм
- •Декаданс
- •Скульптура
- •Архітектура
Тема №10 Європейське Відродження
Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму (системи переконань, яка просякнута любов'ю до людини, повагою до її гідності) та орієнтувався на спадщину античності.
Епоха Відродження — період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII ст., зайняв в більшості європейських країн XIV—XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII ст. Термін «Відродження» першим почав вживати Джорджо Вазарі — італійський художник XVI ст., учень Мікеланджело, автор книги «Життєписи найзнаменитіших живописців, ваятелів і зодчих». Він хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. З епохою Відродження пов'язаний важливий перелом в культурному розвитку: кінець панування середньовічної культури і початок формування культури Нового часу.
В Італії раніше, ніж в інших європейських країнах, почався процес розкладання феодальних і зародження нових, буржуазних відносин. Тут зіграло свою роль вигідне географічне розташування, що зробило її головною торговою посередницею між Сходом і Європою. Італія — батьківщина банківської справи (слово «банк» походить від італійського «банко» — лава міняйл). Разом з тим починається корінний поворот у промисловості — з'являються мануфактури. Розкіш нових багатіїв обумовлювала попит на архітекторів, художників, поетів. Правителі потребували секретарів, майстерних дипломатів, юристів. У містах росла потреба у лікарях, вчителях, нотаріусах. Таким чином з'являється інтелігенція, яка зіграла провідну роль у формуванні культури Відродження.
Ідейний зміст культури Відродження, що відобразився в наукових, літературних, художніх, філософських творах, склав гуманістичне світобачення. Гуманісти пішли далеко вперед від філософських і моральних переконань феодально-церковної культури. Новий світогляд об'єктивно містив заперечення релігії: в центр світобудови ставилася людина, а не Бог, знання, а не віра.
Якщо Італія в XIII столітті стала батьківщиною Відродження, то пізніше, на початку XVI століття, в Німеччині складається інший тип світогляду і, відповідно, всієї культури - епоха Реформації.
У 1517 р. в місті Віттенберзі священик Мартін Лютер виступив з 95 тезами, безпосереднім мотивом для яких був протест проти торгівлі індульгенціями (відпущення гріхів за гроші). Лютер перекладає Біблію німецькою мовою (католицька церква забороняла переклади на національні мови, що робило читання Біблії доступним лише дуже вузькому колу людей, її зміст переказували і тлумачили священики). Ідеї Реформації швидко підхопили широкі верстви населення в різних країнах (гугеноти у Франції, пуритани в Англії). На основі цього вчення стався новий великий розкол у християнстві — від католицької відділяються протестантські церкви. Пізніше виникнуть протестантські течії: баптисти, адвентисти, п'ятидесятники й інші. Для протестантизму характерні простота оформлення церковних будівель і богослужіння, використання світської музики, скасування поклоніння святим, іконам. Все це дістало відповідне відображення у мистецтві.
Гуманізм ніс звільнення від всевладдя релігії у «сфері духу», не торкаючись церковної організації. Реформація ж, зміцнюючи віру як таку, позбавляла церкву її політичної влади. І якщо з першим римський двір довго мирився, то проти другого негайно починається найжорстокіша, організована боротьба — Контрреформація. Почавшись, ця боротьба поширюється і на прихильників гуманістичних поглядів. Була розгорнена діяльність духовних орденів, інквізиції — масове переслідування людей за обвинуваченням у чаклунстві («полювання на відьом»). З 1559 р. складалися індекси заборонених книг, куди потрапляло багато наукових і художніх творів.
Наука і техніка
З розвитком торгівлі удосконалюється кораблебудування і морська справа. Використання компаса робить можливим тривалі плавання, удосконалюються географічні карти. Все це підготувало епоху Великих географічних відкриттів: 1492 р. — відкриття Америки Колумбом, 1498 р. — відкриття морського шляху до Індії Васко да Гамою, 1519—1522 рр. — кругосвітня подорож Магеллана. Величезне значення мав винахід Йоганом Гутенбергом книгодрукування (біля 1445 р.). Великі зміни відбуваються в медицині. Ще у XIII столітті імператор Священної Римської імперії Фрідріх II видав указ, який дозволяв препарувати людські трупи (що суворо заборонялося церквою). У 1316 р. уперше в середньовічній Європі в Болоньї було прочитано курс лекцій з анатомії людини. Андреас Везалій у своєму трактаті «Про будову людського тіла» дав науковий опис всіх органів і систем. Знаменитий хірург Амбруаз Паре розробив методи лікування вогнепальних ран. Переворот відбувається у наукових уявленнях про будову Всесвіту. Раніше панувала система Птолемея, згідно з якою центром Всесвіту є нерухома Земля, навколо якої обертаються Сонце й інші небесні тіла. Ці якості втілилися в науковій роботі Миколи Коперника. У результаті тривалих астрономічних спостережень і складних розрахунків він склав дуже точні таблиці руху небесних тіл і довів, що Земля обертається навколо своєї осі й одночасно навколо Сонця. Земля виявилася, згідно з геліоцентричною системою, не центром Всесвіту, а рядовою планетою. Активним прихильником і пропагандистом нового погляду на Всесвіт став Джордано Бруно. Він приходить до висновку, що життя можливе не тільки на Землі, що Всесвіт нескінченний і складається з безлічі світів. Бруно був за доносом арештований інквізицією, вісім років провів у в'язниці, засуджений до смертної кари і спалений в Римі на площі Квітів. Теоретичні висновки Коперника підтвердив практичними спостереженнями Галілео Галілей. У 1609 р. він сконструював телескоп, який давав збільшення в 32 рази. Вчення Коперника знаходилось під офіційною церковною забороною, було визнане єрессю. За це він був відданий під суд інквізиції, і хоч йому вдалося уникнути страти, до самої смерті перебував під домашнім арештом і не мав можливості займатися астрономією.
Перу дипломата, історика, філософа і поета Нікколо Макіавеллі належить трактат «Государ». Він закликав розглядати явища політики поза їх зв'язком з релігією та етикою. На противагу жорстокості реального суспільного життя, цілий ряд мислителів починає пошуки ідеального суспільного устрою. Виникає утопічний соціалізм. Назву новому вченню дала книга Томаса Мора «Утопія» («утопія» в перекладі з грецького — місце, якого немає). Головною причиною бід народу автор вважав приватну власність.
Італійське мистецтво
Символом епохи Відродження, її найвищим злетом, безумовно, є мистецтво. Ніколи в історії, навіть в Стародавній Греції мистецтво не мало такого всеосяжного значення.
З інших особливостей мистецтва Ренесансу можна зазначити його світський (нецерковний) характер і активне використання наукових досягнень. Саме образотворче мистецтво послужило могутнім стимулом вивчення анатомії людського тіла.
В італійському мистецтві епохи Відродження прийнято виділяти такі періоди:
XIV ст. — Передвідродження (або Проторенесанс),
XV ст. — раннє Відродження,
кінець XV—XVI ст. — високий Ренесанс,
кінець XVI — початок XVII ст. — пізнє Відродження.
