3. Особливості налагоджування робочих машин на заданий режим роботи

На регулювальному майданчику в залежності від виду технологічної операції підбирають робочі органи та встановлюють їх на заданий режим роботи згідно заводських інструкцій та операційно-технологічних карт.

Послідовність виконання робіт при технологічному налаго­джуванні машин визначають операційними картами.

Налагоджування на регулювальному майданчику проводять у такій послідовності. Спочатку заїжджають агрегатом на майданчик так, щоб осьова лінія збігалась з осьовою лінією трактора. Колеса машини повинні збігатися з мітками на майданчику. Потім робочі органи опускають на розмічувальні лінії чи регулювальні дошки. Далі перевіряють, щоб робочі органи не виходили за межі ліній або шаблонів.

Наступним етапом в налагоджуванні машин є встановлення відповідних робочих органів та встановлення технологічних параметрів на заданий режим роботи згідно агронормативів.

Для налагоджування зернозбиральних, кормозбиральних комбайнів та комбайнів для збирання складних сільськогосподарських культур можна використовувати відкриті чи закриті рівні площадки.

4. Комплектування агрегатів га перевірка якості роботи на контрольній смузі земельної ділянки в тракторній бригаді

Після технологічного налагоджування енергетичного засобу та робочої машини, робочу Машину приєднують до енергетичної частини, з’єднують маслопроводи машини з гідросистемою трактора чи самохідної машини, встановлюють сигналізацію та перевіряють їх роботу.

Потім випробовують агрегат на контрольній полосі робочої ділянки на тракторному стані. При потребі проводять доналагоджування агрегату та встановлення заданих технологічних параметрів.

При підготовці причіпних агрегатів до роботи, машини-знаряддя встановлюють фронт зчіпки, вибирають напрямок лінії тяги або регулюють положення бруса начіпних машин в горизонтальній і вертикальній площинах та монтують допоміжне обладнання (візир, маркер, слідопоказчик, сигналізацію тощо).

Для причіпних машин (n_м>1) на брусі зчіпки розмічають місця їх приєднання.

Загальні вимоги до машин і регулювань:

• машини, агрегати повинні відповідати технічним і техноло­гічним параметрам, які встановлені заводом-виготовлювачем. Експлуатаційні параметри роботи машин перевіряють за допомогою контрольно-вимірювальних приладів, пристроїв, спеціальних шаблонів, діагностичних приладів тощо;

• МТА повинні забезпечувати напрямок і стійкість руху, високу якість дотримання встановлених технологічних параметрів роботи згідно агронормативів;

• технічний стан агрегату і його складових частин повинен забезпечувати безпечні умови праці;

• всі робочі органи машини повинні забезпечувати досягнення однорідності (ідентичності) при виконанні технологічної операції.

5. Налагоджування агрегатів у польових умовах та перевірка якості роботи

Для забезпечення стійкості руху агрегатів у полі повинен бути правильно з’єднаний трактор з робочою машиною та правильно встановлені робочі органи на заданий режим роботи.

Для тракторів, які використовуються на міжрядному обробітку просапних культур, висуваються такі вимоги:

• ширина колії трактора має відповідати ширині міжряддя;

• колеса чи іусениці трактора повинні проходити по міжряддях з достатньою захисною зоною;

• польовий просвіт має забезпечити прохід агрегату над культурними рослинами без їх пошкодження;

• трактор повинен бути обладнаний стеблепіднімачем та розпушувачем колії;

• тиск ходової частини трактора на грунт не повинен перевищувати 0,04 МПа, щоб не пошкоджувати кореневу систему рослин;

• колія трактора та робочої машини повинна розміщуватися посередині міжряддя, а зовнішня та внутрішня захисні зони повинні бути однакові.

Важливим моментом при комплектуванні посівних агрегатів є розрахунок вильоту маркерів.

Виліт маркера - це відстань від осьової лінії крайнього робочого органу агрегату до диска маркера, що утворює слід.

Залежно від способу руху агрегати обладнують одним лівим або двома - правим і лівим, - маркерами.

При човниковому способі руху агрегати обладнують двома маркерами (правим і лівим).

При русі агрегату всклад необхідно мати один правий маркер.

Способи водіння агрегатів по маркерній лінії:

• водіння агрегату по візиру;

• водіння агрегату посередині правих напрямних коліс або гусениці;

• водіння трактора по черзі то лівою, то правою частиною ходового апарату;

• водіння агрегату по поздовжній осі симетрії трактора (по пробці радіатора);

• водіння агрегату зовнішніми краями напрямних коліс або гусениці трактора.

Водіння агрегату по візирній лінії (візиру), як правило, використовують при першому проході агрегату, коли лінію першого проходу позначають віхами.

Механізатор фіксує своє положення в кабіні трактора, візуально з’єднує орієнтир з умовною вертикаллю на лобовому склі та візиром на капоті двигуна трактора і виконує перший прохід агрегату за віхами, в наступних проходах агрегату з'єднує візир з осьовою лінією маркера.

При водінні агрегата по візиру, встановленому в напрямі поздовжньої осі трактора, вильоти правого і лівого маркерів будуть однаковими.

L_пр(лів) = В : 2 + m ,

де В - відстань між крайніми робочими органами, м;

m - ширина стикового міжряддя, м.

При водінні агрегата правим напрямним колесом або гусениці тракторів виліт правого маркера

L_пр = В - А : 2 + m ,

де А - ширина колії трактора, м.

Виліт лівого маркера

L_лів ⁼ В + А : 2 + m .

Механізатори на гусеничних тракторах часто водять агрегат по маркерній лінії зовнішнім обрізом гусениці, а на колісних - зовнішнім краєм колеса. В таких випадках у формулах враховують не ширину колії трактора, а відстань між зовнішніми обрізами гусениць або напрямних коліс. При застосуванні слідопокажчиків виліт маркера визначають за формулою

L_пр(лів) = В : 2 + m – c ,

де с - виліт слідопокажчика від поздовжньої осі трактора,м.