Методи управління державним боргом
2.1 Управління внутрішнім боргом
Управління державним внутрішнім боргом України здійснює Міністерство фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових зобов'язань уряду України та надання гарантій від його імені здійснює за його дорученням Міністерство фінансів України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і терміни погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.
Методами управління державним внутрішнім боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики.
Конверсія державного боргу - зміна прибутковості позики. При цьому держава зменшує розмір процентів, які виплачуються по позичках. Технічно можливими є такі варіанти конверсії зовнішнього боргу:
обмін «боргу на борг» - держава-позичальник обмінює свої власні борги на борги інших держав перед ним;
обмін «боргу на експорт». Борги покриваються за рахунок експорту машинно-технічної продукції та інших готових товарів;
обмін «боргу на власність». Як власність розглядаються земля, нерухомість, пакети акцій підприємств;
обмін «боргу на національну валюту» (називається «боргом для розвитку»). Інтерес кредиторів до таких операцій виріс, хоча і залишається помірним, оскільки ці угоди фактично є благодійною допомогою на розвиток економіки боржника. Кошти від такої конверсії переважно спрямовують або на освіту, або на охорону здоров'я, або на охорону природи.
Консолідація державного боргу - збільшення термінів дії випущених позик. Може проводитися одночасно з конверсією. Уникнути негативних наслідків запозичення та неспроможності держави можна, застосовуючи метод конверсії, який полягає в зміні дохідності позики, як правило, у бік зменшення в умовах нестабільності фінансових ринків. Проте найчастіше поняття конверсії пов'язується з трансформацією боргових зобов'язань одного виду в боргові зобов'язання іншого виду (конверсія сприяє трансформації зовнішнього боргу у внутрішній і навпаки) або в активи іншої економічної природи - облігації, менш вигідні з точки зору управління боргом, які можна ліквідувати шляхом обміну їх на акції підприємств, частина майна.
Уніфікація позик - об'єднання декількох позик в одну, в цьому випадку облігації раніше випущених державних позик обмінюють на облігації нової позики. Уніфікація передбачає обмін раніше випущених кількох позик на облігації нової позики. В окремих випадках обмін може здійснюватися за регресивним співвідношенням - коли облігації попередніх випусків прирівнюються до однієї нової облігації у різних пропорціях: 2:1, 5:1, 10:1 і тому подібне.
Відстрочка погашення позики - здійснюється в період, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених державних позик. Відстрочка погашення позики відбувається тоді, коли держава вже випустило велику кількість боргових зобов'язань та умови їх емісії не були вигідні. У такому випадку більша частина надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовується на виплату відсотків і погашення раніше наданих кредитів. Уряд повідомляє про відстрочення погашення позик, яке відрізняється від консолідації тим, що не тільки продовжуються строки погашення, але і припиняється виплата прибутків.
Обмін облігацій державної позики за регресійним співвідношеннями. У цьому випадку певна кількість раніше випущених облігацій позики дорівнює одній знову випущеної облігації державної позики.
Анулювання боргових зобов'язань держави - зумовлено фінансовою неспроможністю держави оплатити свої зобов'язання через несприятливої економічної ситуації або з політичних мотивів. Під анулюванням державного боргу розуміються заходи, в результаті яких держава повністю відмовляється від зобов'язань по випущених позиках. Анулювати свої цінні папери держава може в разі банкрутства чи в результаті приходу до влади нових політичних сил, які з певних причин відмовляються визнати фінансові зобов'язання попередньої влади.
Реструктуризація - це метод управління боргом, використовуючи який можна значно полегшити борговий тягар за рахунок перегляду умов та термінів сплати загальної вартості кредиту і процентних платежів. Важливу роль в управлінні боргом і його реструктуризації відіграє співпраця з Паризьким клубом, який розробив стандартизовані форми, методи і умови переоформлення боргів. Серед інструментів реструктуризації виділяють три основні групи:
План Паризького клубу.
Для країн з низьким рівнем доходу на душу населення (Неаполітанські умови, 1994): відстрочка виплати основної частини боргу терміном до трьох років.
Для країн із середнім рівнем доходу на душу населення (Хьюстонський, 1990, Лондонські, 1991, умови): конверсія відповідних боргів на акції, надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку можна купити акції національних компаній.
План Бреді передбачає:
Уникнення простого списання боргів.
Втручання у внутрішні справи держави (на зразок політики МВФ).
Різноманітні схеми надання нових позик країнам, які відчувають брак ліквідних коштів.
Подовження термінів виплати боргів і списання деякої їх частини за умови, що країни-кредитори отримають подвійну вигоду, викуп країною-боржником частини своїх зобов'язань (10-15%) за різко зниженим валютним курсом.
Припинення відтоку капіталу і в деяких випадках - повернення його в країну.
Реструктуризація боргів яка передбачає надання переваги деяким з них.
Інші інструменти:
Розширення ліквідних ресурсів держави-боржника за рахунок викупу боргу, який дає країні-боржникові можливість викупити свої боргові зобов'язання за готівкові кошти зі знижкою з номінальної ціни на вторинному ринку цінних паперів.
Обмін боргу на акціонерний капітал: надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов'язання цієї країни на акції її промислових корпорацій. При цьому іноземні небанківські організації можуть перекупити ці боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів. Україна поступово набуває досвід в реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат, подовження строків оплати та обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. Це істотно обмежує бюджетні витрати, послаблює борговий тиск і створює сприятливі умови для економічного розвитку. Стратегія загальної реструктуризації зовнішнього боргу базується на принципі рівних пропорцій рефінансування боргових зобов'язань для всіх кредиторів Україні та реструктуризації заборгованості перед офіційними кредиторами шляхом укладання угод з Паризьким клубом, а перед іноземними комерційними банками - з консорціумом комерційних банків. Наприклад, комерційні кредитори запропонували нову єврооблігацій України зі строком погашення до 2007 р. з однорічним пільговим періодом і щоквартальною виплатою доходу в розмірі 10 і 11% річних. Валютою нового інструменту є долар чи євро. Власники понад 99% раніше емітованих облігацій погодилися на запропоновані урядом України умови реструктуризації, що дало можливість списати 152 млн. дол. державного зовнішнього боргу.
Отже, щоб запобігти кризові ситуації у сфері державного кредиту, необхідно удосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки коротко і довгострокових стратегій управління портфелем зобов'язань країни. Метою стратеги державних позик є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з метою зниження вартості обслуговування позик та мінімізації ризику, який виникає при отриманні кредитів.