Реферат

Зовнішні та внутрішні борги Україні

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність державного боргу

   1. Внутрішній державний борг

   2. Зовнішній державний борг

   3. Капітальний та поточний державний борг

2. Методи управління державним боргом

   1. Управління внутрішнім боргом

   2. Управління зовнішнім боргом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Здійснюючи операції державного кредитування всередині країни, держава є позичальником коштів, а населення, підприємства, організації - кредиторами. У міжнародних економічних відносинах держава виступає в ролі, як позичальника, так і кредитора. Характеризуючи сутність державного кредиту, необхідно зазначити, що формування за допомогою державних кредитних відносин додаткових фінансових ресурсів для фінансування загальнодержавних витрат - це тільки одна його сторона. Другий є відносини, зумовлені платністю і поверненням ресурсів, які мобілізовані з допомогою державного кредиту. Держава гарантує повернення коштів з оплатою кредиторам встановленого доходу, як правило, у вигляді відсотків.

Варто також звернути увагу на поняття «умовний державний кредит», коли держава виступає гарантом за кредитами, наданими іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Існування державного кредиту зумовлює появу державного боргу. Внутрішні та зовнішні запозичення, які на певний період часу оформляються у вигляді державного боргу, є не тільки індикатором фінансового стану країни, а й показником її конкурентоспроможності.

Державний борг утворюється в результаті фінансування дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, відображає перевищення бюджетних витрат над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. Абсолютні значення державного боргу можуть бути великими, проте борг завжди повинен перебувати у відповідній пропорції до рівня бюджетного дефіциту і темпів зростання ВВП. Зростання ВВП призводить до відносного зниження державного боргу у відсотках ВВП, що дає можливість зводити бюджет з дефіцитом, не збільшуючи відношення боргу до ВВП. Виконання державою своїх регулятивно-контролюючих функцій не можливе без законодавчо визначених і встановлених розмірів внутрішніх та зовнішніх запозичень і державних гарантій на поточний бюджетний рік. Державний борг має економічно обгрунтовані межі, які дають уряду можливість обслуговувати його без ризику виникнення кризи неплатежів. В Україні державні внутрішні та зовнішні запозичення і надання державних гарантій здійснюються в межах встановлених на кожний бюджетний період граничних обсягів державного внутрішнього і зовнішнього боргу України та надання гарантій.

Представлена ​​тема є актуальною для України, тому що основним способом отримання додаткових фінансів є державний кредит, у питаннях погашення якого держава часто стикається з певними проблемами і труднощами.

Метою контрольної роботи є вивчення сутності державного боргу, природи його виникнення та шляхів розв'язання проблем, пов'язаних з виплатою цього боргу періоди корінних змін у господарському механізмі України.

1. Економічна сутність державного боргу

Державний борг - це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань по відношенню до іноземних кредиторам на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, які надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам.

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу, який поділяють на поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній. Важливим питанням про економічно обгрунтованої кордоні державного боргу. У більшості країн світу, в тому числі і в Україну, обсяг внутрішнього державного боргу регулюються законодавством.

До боргових зобов'язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також отримані ним кредити. Боргові зобов'язання уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик та зобов'язань казначейства України. В окремих випадках можуть застосовуватися й інші форми урядових зобов'язань. Характер і умови їх у кожному конкретному випадку визначає уряд України.

1.1 Внутрішній державний борг

Внутрішній державний борг- це заборгованість держави всім власникам облігацій внутрішніх державних позик та інших державних цінних паперів, тобто громадянам і підприємствам своєї країни, які є кредиторами держави.

У загальному обсязі державного боргу внутрішній борг становить майже третину. Найбільша частина в ньому припадав на заборгованість перед юридичними особами (за облігаціями внутрішньої державної позики) і банківськими установами, в тому числі перед НБУ за позиками, отриманими для фінансування дефіциту бюджету, а також за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями по них; заборгованість сільськогосподарських підприємств по довго-і короткострокових позиками, зараховану на державний внутрішній борг України. Цей борг складається із заборгованості минулих років і тієї, яка з'являється щорічно з новими борговими зобов'язаннями уряду України.

У України величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. Законом «Про державний внутрішній борг України». Бюджетним кодексом України встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України.

1.2 Зовнішній державний борг

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави іноземним кредиторам, тобто громадянам і організаціям інших країн.

Державний зовнішній борг України - це заборгованість за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату. Цей борг складається з боргових зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями - МВФ, Світовим банком, ЄС, ЄБРР, іноземними країнами-кредиторами - Росією, Туркменістаном, Німеччиною, США, а також іноземними банками (фідуціарні позики) і корпораціями. Отже, державний зовнішній борг - це заборгованість за позиками, залученими з іноземних джерел. При цьому держава відіграє роль позичальника або гаранта погашення цих позик іншими позичальниками. До складових державного зовнішнього боргу належать:

• прямий борг, який формується за допомогою залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Кредитні відносини базуються на прямому державному управлінні;

• умовний борг, який формується при нормативно адміністративного регулювання запозичень за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під гарантії держави (гарантований державний борг). Відповідальність за обслуговування цих кредитів несе або держава, або підприємницька структура - позичальник, який самостійно погашав іноземні кредити за рахунок власних коштів. Якщо безпосередній позичальник-підприємство не виконує своїх боргових зобов'язань перед нерезидентами, то за умовами угоди про позику набирає державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому випадку гроші перераховуються кредиторам з Державного бюджету, а потім держава намагається повернути кошти від безпосередніх позичальників.

В Україні з 1992 р. за рахунок іноземних кредитів під державну гарантію було реалізовано 90 проектів загальним обсягом 2,4 млрд. грн. Зазначені кредити були низькоефективними. Це пояснюється тим, що більше половини з них спочатку передбачала повне або часткове використання бюджетних коштів для обслуговування і погашення позик. Розрізняють такі позики, які надаються підприємствам на умовах їх обслуговування та повернення виключно за рахунок держави, і такі, які передбачають погашення з бюджетних джерел з поступовим відшкодуванням підприємствами суми боргу в національній валюті або товарами до державних резервів. Відповідно 50% гарантованих урядом позик було надано на умовах валютної самоокупності підприємств. Основними кредиторами вітчизняних підприємств є Німеччина і США. Значна частина їх коштів спрямована в галузі агропромислового комплексу України, на металургійну промисловість, на освіту та охорону здоров'я.

Враховуючи негативний досвід залучення позик під гарантію уряду, держава фактично припинило цей процес, вона гарантує виконання тільки тих проектів, які мають для країни стратегічне значення.

Визначення рівня заборгованості пов'язане з основними макроекономічними параметрами: динамікою виробництва та експорту, рівнем процентної ставки, динамікою валютних курсів, бюджетним дефіцитом. Згідно з міжнародними стандартами рівень зовнішньої заборгованості України порівняно невисокий. Невирішеною проблемою України є неправильно контрольовані абсолютні та відносні показники зовнішнього боргу, їх короткострокова ліквідність - відношення платежів до наявних валютних резервів.

Для країн, які здійснюють радикальні економічні реформи, внутрішні позики і зовнішня фінансова підтримка необхідні для фінансування структурних перетворень, прискорення стабілізації економіки та досягнення економічного зростання.

Проте механізм впливу позик на макроекономічну ситуацію не однозначний. Структура державного боргу по використанню залучених коштів свідчить, що державні позики переважно спрямовувались на поточні потреби держави: забезпечення стабільності функціонування грошово-кредитної системи, фінансування дефіциту платіжного балансу і державного бюджету та здійснення "критичного імпорту» (переважно енергоресурсів). І лише невелика їх частина спрямовувалася безпосередньо на розвиток економіки. Занепокоєння викликає велика питома вага коротко-та середньострокових зобов'язань (13% - до 5 років, 62% - від 5 до 10 років, 11% - від 10 до 15 років, 14% - понад 15 років).

У результаті нераціональних і зайвих зовнішніх запозичень можуть виникнути такі боргові зобов'язання перед нерезидентами, які в майбутньому значно обмежать можливості уряду щодо здійснення незалежної економічної політики. Обгрунтовуючи економічні наслідки державного боргу, застосовують різні критерії для розрізнення впливу на фінансову систему: термін існування боргу, його структуру, розмір платежів, зміна у розподілі та використанні ВВП на споживання, інвестиції, експорт товарів і послуг.

Застосування державою внутрішніх запозичень потребує здійснення політики, спрямованої на управління як мобілізацією фінансових ресурсів, так і на обслуговування платіжних зобов'язань, які виникають в результаті дії механізму державного кредиту.

1.3 Капітальний та поточний борги держави

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості минулих років і відсотка, який повинен бути оплачений за позиками.

Поточний борг - це витрати держави, пов'язані з погашенням у поточному році боргових зобов'язань і належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позик.

Загальна сума внутрішнього державного боргу ділиться на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів держав комерційним банкам як основним власникам державних цінних паперів. Він фіксується у балансах банків, і тому аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

2. Немонетізірованний борг, який складається:

• з невиконаних державою фінансових зобов'язань перед населенням по соціальних виплатах, передбаченими чинним законодавством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій, допомоги, заробітної плати та ін);

• заборгованості по господарських відносин з реальним сектором економіки (заборгованість по державних замовленнях, з надання послуг державними установами та ін.) Його динаміку спостерігати значно складніше, особливо відносини держави з реальним сектором економіки.