Вибухові речовини та засоби підривання

Вибухові речовини, які використовують у промисловості, призначенні для формування зарядів ВР у масивах порід та ініціюючи для виготовлення засобів підривання.

Промислові ВР випускають у паперових, просочених парафіном патронах, у пресованому і порошкоподібному вигляді, а також розсипними у вигляді гранул у паперових або поліетиленових мішках.

Відомо велику кількість різних за складом і властивостями ВР, але на практиці при підземних гірничих роботах в основному застосовують аміачно-селітряні ВР, які є механічними сумішами аміачної селітри з різними добавками. Як добавки використовують деревну муку, сажу, алюмінієву пудру, дизельне пальне, деякі нітропохідні (тротил, гексоген та інші).

Схему складу розповсюджених аміачно-селітряних ВР подана на діаграмі (рис.2.8), яка підготовлена проф. Ю.П. Капленком і В.К. Мартиновим.

Початковий імпульс вибуху–ініціювання заряду ВР–виконується вибухом детонатора або детонуючого шнуру, а детонацію останніх виконують за допомогою вогнепровідного шнура або електрозапальника.

Підривання зарядів ВР виконують способами: вогневим, електричним за допомогою детоную чого шнура.

При вогневому способі підривання в заряд ВР вводять капсуль-детонатор із приєднаним відрізком вогнепровідного шнура. Полум’я шнура збуджує детонатор, а останній збуджує детонацію заряду ВР (рис.2.9).

Капсуль-детонатор являє собою паперову або металічну гільзу з запресованим зарядом ініціюючої ВР, азид свинцю, гримуча ртуть, тетрил (рис.2.10).

Рис.2.9.Конструкція зарядів ВР:

1 – вогнепровідний шнур; 2 – набійка; 3 – бойовий патрон;

4 – патрони ВР; 5 – електродетонатор; 6 – гранульована ВР;

7 – детонуючий шнур

а) Капсуль-детонатор миттєвої дії.

1 – ВР первинна; 2 – ВР вторинна; 3 – запалююча суміш; 4 – проводи;

5 – пробка; 6 – гільза.

б) Капсуль-детонатор короткоуповільненої дії. 7 – сповільнюючи речовина.

в) Вогнепровідний шнур. 8 – обплетення з бавовняно-паперових ниток зі смолою;

9 – серцевина із пороху у нитці.

г) Запалювальний патрон. 10 – пороховий заряд; 11 – паперова гільза;

12 – вогнепровідні шнури; 13 – вогнепровідний шнур, який запалює пороховий заряд.

Вогнепровідний шнур (ВШ) необхідний для передачі іскор до капсуля-детонатора, це шнур, діаметром 5-6 мм, середина якого складається із пороху заряженим у нитці, яка покрита декількома шарами оголення із бавовняно-паперових ниток з смолою, асфальтом.

В основному застосовують шнур нормального горіння, сірого кольору зі швидкістю горіння 1 см/с.

При підриванні великої кількості зарядів ВР для одночасного запалювання відрізків ВШ використовують запалювальні патрони, які мають вигляд паперової гільзи, на дні якої знаходяться порох з парафіном і каніфоллю. У патрон встановлюються відрізки ВШ, які і підпалюються від суміші в патроні, яка в свою чергу підпалюється від окремого відрізку ВШ.

Електропідривання зарядів ВР виконується за допомогою електродетонаторі.

Електродетонатори бувають миттєвої, сповільненої і коротко сповільненої дії, які ініціюють заряди ВР із сповільненням від 20 мс до 10 сек. Джерелом струму при електропідриванні слугують: підривні машинки, силові та освітлювальні мережі.

Детонуючий шнур (ДШ) слугує для передачі детонації на відстань від детонатора. ДШ схожий із ВШ, але його на відстань від серцевина складається з ініціюючої ВР (ТЭН, гексоген та ін..) швидкість детонації ДШ – 6000-8000 м/с.