4. Використання харчових волокон у спеціальних лікувальних препаратах.

Целюлоза - це основна складова частина клітинних стінок рослин, найпоширеніший у природі біополімер. Ефективною добавкою до їжі є мікрокристалічна целюлоза (МКЦ) - не волокниста порошкоподібна модифікація природної целюлози (виробляється в Японії і США). Вона знижує калорійність їжі, є згущувачем і диспергатором, а також сприяє подовженню термінів зберігання їжі.

Геміцелюлоза - це група полісахаридів, до якої входять арабінами, ксилани, галактани і манани. А.В. Чемакіна зі співробітниками виділила новий концентрах ХВ - арабіногалактан (АГ) з тирси деревини модрини. Він належить до водорозчинної фракції геміцелюлоз. Арабіногалактан повільно розчиняється у воді кімнатної температури, водопоглинальна здатність його - 98%, жирозвязувальна - 85%. Здатність арабіногалактану зв'язувати жир і утримувати воду, поряд з іншими корисними властивостями, визначає його терапевтичну дію на ШКТ людини й відкриває перспективу використання його у дієтичному харчуванні.

ПР - це полімери галактуронової кислоти з пентозними й гкесозними боковими ланцюгами. Препарати на основі пектину - полісорбовіти, перешкоджають процесам пероксидації мембранних ліпідів клітин печінки, мають виражений фармакологічний ефект під час лікування гепатобіліарної системи й ШКТ (гепатити, жовчнокам'яна хвороба, виразкова хвороба, хронічний гастрит). На основі низькоетерифікованого пектину створено препарати Полісорбовіт-50 і Полісорбовіт-95, що розроблені кафедрою фармакології Владивостоцького державного медичного інституту і НВО «Востокфарм».

Лігніни за поширенням серед органічних речовин посідають друге місце після целюлози. Лігніни ніколи не трапляються в природі без полісахаридів (геміцелюлоз), але є полісахариди без лігнінів. У медицині використовують лігнін, який є продуктом високотемпературного варіння дерев'яної тріски, кукурудзяних стрижнів чи соняшникового лушпиння з розбавленим розчином сірчаної кислоти і подальшого оброблення отриманого продукту. До складу лікувального лігніну (препарати поліфепан, білігнін, карболен тощо) входить в основному лігнін і супутні йому целюлоза, геміцелюлози, мінеральні елементи і деякі інші речовини в невеликих кількостях. Застосовують ці препарати під час гострих і хронічних захворювань ШКТ інфекційного й неінфекційного походження, при диспепсичних розладах, токсикогенних і післяопераційних перезах кишечнику, гострих запальних захворюваннях, що супроводжуються інтоксикацією, гострою і хронічною нирковою недостатністю, алергодерматозами, що пов'язані з харчовою алергією, атеросклерозом.

ХВ, що сформовані в основному з лігніну, целюлози, геміцелюлоз, використовують під час захворювання на рак прямої кишки, цукровий діабет, коронарну хворобу серця, ожиріння. Ними виліковують також коліти, холецистити, геморої. (Технологія природних харчових сорбентів. Навчальний посібник / Л. О. Федоренченко, Г. О. Сімахіна. - К.: НУХТ, 2006.)

Класифікація харчових волокон.

1). За сировинними джерелами:

- традиційні: харчові волокна злакових, бобових рослин, овочів, коренеплодів, фруктів, ягід, цитрусових, горіхів, грибів, водоростей;

- нетрадиційних: харчові волокна листяної і хвойної деревини, стебел злаків, очерету, трав;

2). За водорозчинністю: - водорозчинні: пектин, камедь, слиз, - водонерозчинні: целюлоза, лігнін;

3) По мірі мікробної ферментації в товстій кишці:

- що майже (чи) повністю ферментуються: пектин, камедь, слиз, геміцелюлози;

- що частково ферментуються: целюлоза, геміцелюлоза;

- неферментовані: лігнін.

4) За характером біополімерів :

- гомогенні (однорідні), сформовані з подібних високомолекулярних речовин: целюлоза, пектин, арабінами, лігнін;

- гетерогенні (неоднорідні), які включають біополімери кількох видів: геміцелюлози, геміцелюлозо-целюлозо-лігніни;

5) За концентрацією у виділених препаратах:

- вихідна сировина, що містить до 30 % ХВ: побічні продукти переробки зерна, фруктові вичавки, лушпиння;

- концентрати ХВ що включають 60…90 % цих компонентів: концентрати ХВ томатних вичавок, пшеничних висівок;

- напівконцентрати ХВ, що включають 30…60 % власне волокон: висівки зерна;

- Ізоляти ХВ, в яких понад 90 % власне ХВ: лігнін, целюлоза;

6) За водоутримувальною здатністю:

- сильноводозвязувальні, що зв’язують більше ніж 8 г води/ г ХВ: ХВ бурякового жому, виноградної лози,

- середньоводозвязувальні, що зв’язують від 2 до 8 г води/ г ХВ: ХВ пшеничних висівок, виноградних вичавок;

- слабководозвязувальні, що зв’язують до 2 г води/ г ХВ: ХВ і целюлоза макухи виноградного насіння.

7) За сорбційною здатністю:

катіоніти: 

- сильні - 0,003 моль/г ХВ ( ХВ рисового лушпиння,конюшини, луцерни);

- середні – 0,001…0,003 моль/г (ХВ селери, ревеню, цибулі,   );

- слабкі – до 0,001 моль/г ХВ (ХВ жому цукрового буряку, груші, гороху); аніоніти:

- сильні - 0,003 моль/г ХВ (ХВ конюшини, люцерни, виноградної лози);

- середні – 0,001…0,003 моль/г (ХВ оболонок гречки, гороху, рисового лушпиння, виноградних вичавок);

- слабкі – до 0,001 моль/г ХВ (целюлоза і целолігнін макухи виноградного насіння);  

- амфоліти:

- сильні - 0,003 моль/г ХВ ( ХВ люцерни, виноградних вичавок);

- середні – 0,001…0,003 моль/г (ХВ цукрового буряку );

- слабкі – до 0,001 моль/г ХВ (ХВ оболонок гороху);

8) за впливом на обмін речовин:

- ХВ, що впливають на обмін ліпідів ( ХВ пшеничних висівок, конюшини, виноградних вичавок);

- ХВ, що впливають на обмін вуглеводів (пектин, гуар, ХВ берези);

- ХВ, що впливають на обмін білкових речовин ( родина лілійних);

- ХВ, що впливають на обмін мінеральних речовин і вітамінів (ХВ пшеничних висівок, цукрового буряку).

9) за радіозахисни властивостями:

блокатори, тобто ті, що знижують всмоктування (накопичення) радіонуклідів в організмі на певну кількість відсодків:

- слабкі – до 10% ( ХВ пшеничних висівок, цукрових буряків);

- середні – 10..30 % ( целолігнін, холоцелюлоза люцерни, ХВ столового буряку);

- сильні – понад 30 % ( альгінати, ламінарія, зостера, ХВ люцерни, шьнікірки лимона);

декорпоранти, тобто ті, що виводять радіонукліди:

- слабкі – до 5 % ( пектинові речовини деяких видів рослинної сировини;

- середні – 5 – 20 % ( целолігнін люцерни);

- сильні – понад 20 % ( морська капуста – ламінарія).

Джерела харчових волокон: Джерела клітковини (целюлози):

Дуже велика кількість (2,5 і більше):

• знаходиться в здеревянілій частині рослин: побічні продукти переробки зерна, листові і хвойні дерева, тростина, трава, стебла злаків, висівки пшеничні, квасоля, смородина, вівсяна крупа, горіхи, фініки, полуниця, інжир, чорниця, журавлина, малина, родзинки, горобина, аґрус, чорнослив.

Велика кількість (1-2,0):

• крупа гречана, перлова, ячна, вівсяні пластівці «Геркулес», лущений горох, картопля, морква, капуста білокачанна, горошок зелений, баклажани, перець солодкий, гарбуз, щавель, айва, апельсин, лимон, брусниця, гриби свіжі.

Помірна кількість (0,6-0,9):

• хліб житній з сіяного борошна, пшоно, крупа кукурудзяна, зелена цибуля, огірки, буряк, томати, редис, капуста цвітна, диня, абрикоси, груша, персики, яблука, виноград, банани, мандарини.

Дуже мала кількість (0,1-0,2): хліб пшеничний з борошна 1-го і вищого сорту, манна крупа, макарони, печиво.

Джерела геміцелюлоз:

Арабінами: цукровий буряк, земляний горіх, яблука, цитрусові.  

Ксилани: у вегетативних частинах рослин – насіння, листя.  

Галактани: оболонки зерна, даурська модрина, водорості.  

Манани: водорості, дріжджі, хвойна деревина.  

Фруктами: зерна пшениці, ячменю, топінамбурі, травах. У бактеріях деяких видів.

Джерела лігніну: входить до складу клітинних стінок рослин.

Джерела пектинів: овочі: коренеплоди (буряки, морква), бульбоплоди (картопля), стеблові (селера), плодові (баклажани, томати, бобові), гарбузові (кавуни, дині, кабачки), бобові (горох, квасоля), зернові (кукурудза);  плоди: насіннєві (яблука, айва), кісточкові (вишня, черешня), ягоди справжні (виноград, смородина), ягоди несправжні (полуниця, суниця),ягоди складні (малина, ожина), субтропічні (цитрусові), тропічні (інжир);  промислова сировина: листя чаю, тютюн, соняшник, кора хвойних дерев (сосни, ялини, модрини).

Джерело: http://refleader.ru/rnabewotrrna.html

23