- •Тема 14. Функціональна роль мінеральних речовин та особливості збагачення ними харчових продуктів
- •Джерела мінеральних речовин в організмі людини та їх функціональні властивості.
- •Коферменти та металоорганічні комплекси.
- •Збагачення харчових продуктів мінеральними речовинами, взаємодія між ними.
- •Кальцій. Головні функції в організмі.
- •Добова потреба кальцію для різних вікових категорій
- •Основні джерела кальцію
- •Вибір сполук кальцію для збагачення харчових продуктів.
- •Солі кальцію для збагачення харчових продуктів
- •Селен. Основні функції.
- •Збагачення харчових продуктів сполуками заліза.
- •Вибір сполук йоду для збагачення харчових продуктів.
Кальцій. Головні функції в організмі.
Кальцій — це макроелемент, що відіграє важливу роль у функціонуванні м’язової тканини, міокарду, нервової системи, шкіри і, особливо, кісткової тканини. Кальцій підтримує ритм здорового серця, нормальне функціонування імунної системи; знижує вміст холестерину (запобігає склерозу).
Іони кальцію активують ферменти рифосфотазу, рибонуклеазу, лецитиназу тощо. У присутності кальцію стабілізується третинна і четвертинна структури ферменту α-амілази.
Добову потребу в кальції наведено в таблиці 14.1.
Таблиця 14.1
Добова потреба кальцію для різних вікових категорій
Категорії населення |
Добова потреба потребапотреба (г): |
|
Дорослі |
0,8-1,2 |
|
Діти від 1 до 12 років |
1,0 |
|
Підлітки-хлопчики |
1,4 |
|
Підлітки-дівчатка |
1,0-1,3 |
|
Вагітні жінки |
1,5 |
|
Матері-годувальниці |
2,0 |
|
Добові дози кальцію до 2,5 г вважаються безпечними. Підвищений вміст кальцію спостерігається при гіперфункції щитовидної залози, у хворих з хронічним алкогольним гепатитом, черепно-мозковими травмами. Надлишок кальцію в організмі призводить до дефіциту цинку і фосфору .
Результат дефіциту кальцію в раціоні харчування:
уповільнення росту, руйнування зубів, психічна слабкість;
розвиток остеопорозу (кості ламаються під вагою власного тіла);
порушення норм серцевого ритму, м’язові судоми (спазми), нечутливість та одерев’яніння пальців, поколювання у кінцівках.
Засвоєнню кальцію перешкоджає щавлева кислота, яка вступає з ним у реакцію, утворюючи малорозчинні солі. Багато її міститься у шпинаті (3,2 мг %), щавлеві (3 мг %), ревені (2,4 мг %). Тому при конструюванні продуктів, що мають поповнювати організм кальцієм, слід виключати з цієї суміші рослини з високим вмістом щавлевої кислоти. Встановлено також, що кальцій зв’язують фітати (солі фітинової кислоти), фосфати та сульфати.
В організм кальцій надходить з харчовими продуктами та мінеральними добавками. У рослинах він зв’язаний з білками та аніонами органічних кислот, а в добавках — в основному з аніонами карбонату чи фосфату. Для збагачення продуктів бажано вводити кальцій, зв’язаний з органічною сполукою, оскільки тоді він краще абсорбується в кишківнику.
На абсорбцію кальцію негативно впливає надлишок фосфатів, жирів, магнію, алюмінію. Сприяє всмоктуванню кальцію вітамін Х3 (креатин), а також сполуки, що знижують pH кишківника, наприклад лактоза.
Кальцій із овочів засвоюється організмом мало, тому що в них є щавлева кислота і клітковина. Продукти із зернових містять мало кальцію, до того ж співвідношення у них кальцію і магнію несприятливе. Окрім того, в них є фітинова кислота, на котру припадає 80 % фосфору, що міститься у зерні, а вона зв’язує кальцій. Тому молочні продукти — головне джерело кальцію.
Загалом найбільш розповсюджені джерела кальцію наведено у таблиці 14.2.
Таблиця 14.2
