4.Формальні та неформальні організації

Під організацією слід розуміти групу людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об'єднаннями тощо. На практиці використовуються терміни «фірма», «корпорація», «компанія» тощо.

Організації можна класифікувати за різними ознаками, а саме: за способом та метою утворення, за кількістю цілей, за формами величиною, за формами підприємництва тощо.

За способом та метою утворення організації поділяють на:

• формальні;

• неформальні.

Формальні організації – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, організовується, мотивується, регулюється та контролюється для досягнення певної мети. Прикладами формальних організацій можуть бути підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо.

Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації і фактично створюються на засадах урахування спільних інтересів. Прикладами неформальних організацій можуть бути колективи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, музики, економічних підходів тощо.

5.Методи управління підприємством

Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців для досягнення цілей підприємства.

За характером впливу методи менеджменту поділяються на:

- економічні;

- технологічні;

- соціально-психологічні;

-адміністративні.

1.Економічні методи менеджменту обумовлюються різноманітними економічними важелями, за допомогою яких досягається взаємне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях. До економічних методів менеджменту належать: економічні плани та матеріальні стимули.

2.Технологічні методи менеджменту впливають на працівників через документи, які визначають технологію здійснення виробничо-господарських процесів.

3.Соціально-психологічні методи менеджменту – це методи, які використовують свідомість та психологію працівників, та базуються на суспільно-значимих морально-етичних категоріях, цінностях та вихованні. Вони використовуються з метою підвищення активності працівників та створення відповідних соціально-психологічних умов для їх трудової діяльності.

4.Адміністративні методи менеджменту (організаційно-розпорядчі) – це активні методи, завдяки яким відбувається вплив на діяльність підприємства в цілому та на окремих її працівників. Умовою застосування цих методів є переважання однозначних способів виконання установлених завдань, зведення ініціативи до мінімуму і покладання відповідальності за результати на керівника.

5.Влада і вплив управлінців

Більшість людей підсвідомо переконані, що керувати вони вміють якнайкраще, хоча не мають ознак лідера. Тому розглянемо такі поняття як керівництво, лідерство, вплив і влада.

Керівництво – це процес використання влади задля досягнення впливу на людей.

Влада – це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада це знаряддя впливу.

Вплив – це будь-яка поведінка однієї людини чи групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших людей.

У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність: влада керівника над підлеглими тим більша, чим вища залежність підлеглих від керівника, і навпаки.

Донедавна переважала думка, що між поняттями «керівництво», «лідерство» та «влада» немає суттєвої відмінності, оскільки особа, яка наділена повноваженнями здійснювати керуючі функції, автоматично вважається лідером колективу і має владу над підлеглими.

Керівництво передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за їх виконанням, а лідерство ґрунтується на авторитеті керівника, який буває формальний. Особистий і повний.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, спрямовувати, мотивувати і контролювати їх працю і поведінку.

Особистий авторитет керівника ґрунтується на його особистих якостях як людини (толерантність, товариськість, компетентність, рішучість, ініціативність, здоровий глузд, логічність дій тощо).

Повний авторитет керівника або авторитет лідера виявляється при поєднанні формального та особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

Розподіл влади відбувається між членами групи за рішенням її керівника (лідера). Цей процес має назву делегування.

Отже, влада – це інструмент соціального управління, який здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку; це право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник та контролер водночас.

Сукупність рис характеру та якостей, яким володіє ідеальний керівник називається стилем керівництва.