Стегно - трубчасті і міцні кістки.

Гомілка складається із великої гомілкової кістки, мала – редукована.

Цівка – утворена в результаті зростання передплесни і дистального ряду кісток плесни.

Фаланги пальців – три пальці спрямовані вперед, один палець назад.

М’язи більш диференційовані і краще розвинені, ніж у плазунів.

Найбільшого розвитку досягли великі грудні м’язи (опускають крило і складають 20% від загальної маси тіла) і підключичні (піднімають крило), що приводять у рух крила. Дуже диференційовані м’язи задньої кінцівки, їх понад 30. Добре розвинуті м’язи шиї, що забезпечують рухливість голови, що важливо при захопленні дзьобом, для орієнтації в польоті.

Із особливостей мускулатури слід згадати про своєрідний пристрій сухожилів м’язу глибокого згинача пальців, яким сидячи птах автоматично зажимає гілку. Добре розвинуті у горобиних, немає у безкільових, пінгвінів.

Сухожилля нижніх кінцівок влаштовані так, що птах може сидіти на гілці, не витрачаючи зусиль на захват її пальцями. Сухожилля з’єднуючи м’язи гомілки із пальцями, проходять в спеціальній борозні (заглибині) позаду голестопного суглобу. Коли птах стоїть, чи ходить - ці сухожилля розслаблені, пальці розтопирені. Коли сідає на гілку, птах підгинає ноги під вагою тіла, сухожилля натягується і пасивно згинає довгі тонкі пальці, які змикаються міцно.

М’яз – глибокий згинач пальців, лежить на передньому боці стегна, огинає коліно і переходить у довгий тяж по задній поверхні гомілки (в борозні), позаду голеностопного (інтертарзального) суглобу іде сухожилок ззаду цівки , з нижнього боку галузиться на 4 гілки до кінців пальців.

Краще розвинена ніж у плазунів підшкірна мускулатура, яка дозволяє змінювати положення пір’я на тілі (у індика, півня).

На літальні м’язи приходиться близько 1/5 маси тіла (у колібрі і бекаса - до 1/3).

Особливості розташування м’язів : деякі м’язи зміщені зі спинного боку тіла на черевну, в результаті центр ваги зсунутий донизу.

Для птахів характерно накопичення в м’язах міоглобіну (м’язовий гемоглобін), який дозволяє створювати резервний запас О₂, який використовується при інтенсивній роботі м’язів. Найбільша концентрація в м’язах : великому грудному, мускулатурі серця, мускульному відділі шлунку.

Чи замислювались ви над тим, яке фізіологічне значення має розрізнення м’язів за кольором – білі і червоні ?

Білі м’язи грудини і червоні ніг розрізняються по структурі і функціям.

Червоний колір - велика кількість міоглобіну, обплетені густою капілярною сіткою. Ці м’язи мають волокна, які повільно скорочуються і добре переносять довгі навантаження. Їх метаболізм полягає в окисленні вуглеводів і жирів до H₂O і СО₂.

Білі - пристосовані до швидких скорочень протягом короткого часу.

Наприклад: птахи, у яких переважно білі м”язові волокна, швидко злітають, при небезпеці, але швидко й стомлюються і не можуть літати на великі відстані (фазан). Качки, гуси – переважно мають червоні м”язові волокна. Літають весь день зі швидкістю 80 км/год.

5. Системи органів.

Травна система.

Органи травлення мають ряд пристосувань, що зменшують масу тіла птаха і водночас сприяють інтенсивному травленню, так як теплокровність і висока рухливість забезпечується вживанням великої кількості їжі (м”ясоїдні, рослиноїдні).

Зубів у птахів немає. Їх замінюють рогові краї дзьоба (чохли), якими частково птах схоплює, утримує, а іноді і подрібнює їжу (хижаки - захоплюють ще й лапами). Форма дзьоба залежить від характеру їжі і способу її добування.

1. Довгий дзьоб з гострими ріжучими краями, що допомагає витягувати і втримувати велику, рухливу здобич:

а) достають їжу з води або з землі (лелека, чапля, кулик). Це переважно види, які не плавають;

б) які живляться плодами деревних рослин - (птахи тропічних лісів - тукани, птахи-носороги);

в) які висмоктують нектар квітів (колібрі, медоноси);

г) які відшукують їжу в складках і заглибленнях каміння і кори (піщуха, стінолаз).

2. Твердий, міцний, прямий, долотоподібний з довгим язиком, на кінці якого шипоподібні виступи, що втримують комаху - птахи, які довбають дерево (дятел).

3. Короткий дзьоб, але широкий і приплюснутий, розріз роту йде далеко назад. Краї рота мають тверді щетинки - птахи, які ловлять здобич (комах) у польоті (ластівки, стрижі мухоловки).

4. Дзьоб хрестоподібно перехрещений, чим утворює важіль для підняття лусок шишок (у шишкаря).

5. Короткий, міцний, широкий і високий з ріжучими краями, піднебінна поверхня яких має рідкі борозни (пристосування для розкушування насіння і плодів) - це зерноїдні горобцеві (в”юркові: зяблики, горобці, синиці).

6. Масивний дзьоб з гострим гачком на кінці - у хижих птахів (сокіл, сови, яструб, гриф, шуліка, беркут, лунь, канюк).

7. Тонкий, гострий, маленький - у комахоїдних горобцевих: синиці, славки, вівчарик.

8. Широкий, сплющений, з роговими пластинками по краях, які утворюють цідильний апарат (качки).

До дна ротової порожнини прикріплений язик. Рухливий кінець, загострений і зроговілий.

Різні функції язика:

1. ізоляція повітроносних шляхів (кінець язика прикриває дихальну щілину, коли їжа в роті);

2. служить "щупом" (у дятлів, повзиків);

3. всмоктувальним насосом (колібрі, медоноси, нектарниці);

4. хватальним органом (папуга);

5. гальмом для утримання слизької здобичі (пінгвіни);

6. терткою (хижі птахи);

7. ситом (фламінго, гуси, качки).

На язиці смакових бруньок немає. Вони розташовані на піднебінні, під язиком і в глотці. Розрізняють: солодке, солоне, кисле і деякі гірке.

Слинні залози розвиненні слабо (краще у деяких хижих). Їх секрет призначений:

а) для змочування харчової маси;

б) здатний затвердівати на повітрі, завдяки чому будують гнізда стрижі-салангани, ластівки;

в) добування комах (клейкими виділеннями змочується язик у дятлів);

в) у деяких ферментативне розщеплення їжі під дією амілази.

Під язиком - заглиблення для схову їжі - у пеліканів, воронових, в”юрків.

Стравохід - довга трубка, яка здатна розтягуватись. Має безліч залоз.

У деяких (курині, голуби, хижі, папуги) у нижній частині утворюється об’ємне розширення – воло , де їжа зберігається (у хижих - накопичуються неперетравлені частини їжі - кістки, шерсть, пір’я, які викидаються назовні через рот у вигляді погадок). “Пташине молочко” у голуба – це відшарування епітеліальних клітин із стінок вола – сироваткоподібна маса (10% білку, 15 % жирів, лімфа).

Шлунок має два відділи:

1. Залозистий - хімічна обробка їжі під дією ферментів. Дія їх значна, наприклад, у хижих - розчиняє кістки; у бакланів, качок - луску риби. Однак всі види птахів не можуть перетравити: хітин, кератин, клітковину. Вони відригують непереварені частки (погадки).

2. Мускульний - має товсті м”язові стінки (рогоподібна внутрішня стінка мускульного відділу - кутикула), при ритмічних рухах яких (30 раз за 1 секунду) проходить механічна обробка їжі (подрібнення). Цей відділ містить так звані гастроліти - спеціально проковтнуті камінці або тверді предмети (насіння, пісок), що полегшують перетирання (в гуски 30 г камінчиків). Тиск стінок на їжу становить 30кг/см² .

Кишечник:

Передній відділ тонкого кишечника – 12-пала кишка, утворює петлю навколо підшлункової залози. Печінка велика, складається з двох долей. В ній накопичується глікоген, який є запасним харчовим продуктом. Задній відділ кишечника не диференціюється на товсту і пряму кишку. На межі переднього і заднього відділу відходять два сліпі відростки. Від верхньої стінки клоаки відходить сліпий виріст – фабриційова сумка, яка відіграє роль залози внутрішньої секреції (продукує лімфатичні клітини). У дорослих фабриційова сумка редукується. Жовчний міхур є не у всіх птахів (у голуба немає).

Потреба у їжі велика, так як витрата енергії потребує її поповнення: для підтримки температури тіла, особливо при низьких температурах навколишнього середовища, в період парування, насиджування.

Голодування призводить до зниження температури. Потреба у воді невелика, так як незначне шкірне випаровування.

Травлення відбувається дуже швидко: 20 хв. в середньому. Наприклад: сови - мишу за 4 години, сорока - за 3 години, курка - зерно 12 годин, омелюх - ягоди горобини за 8 - 10 хвилин.

Пташенят вигодовують: синиці – 390-500 раз за день, повзик, дятел - 300, кропивник – 600. Тому пташеня за добу з’їдає більше, ніж важить сам.

Сезонна зміна корму, особливо у осілих птахів. Послід птаха – суміш калових мас і сечі.