Лекція № 10.

Клас Птахи – Aves.

1. Походження птахів.

2. Поширення і середовище існування.

3. Зовнішня будова (шкіра і її похідні).

4. Скелет і м’язи.

5. Системи органів.

6. Загальна характеристика птахів.

7. Систематичний огляд птахів.

Список літератури:

1. Походження птахів Aves.

За останні десятиліття хх століття відбувся справжній переворот в історії еволюції птахів.

Англійський вчений Томас Гекслі назвав птахів рептиліями, які піднялись в небо. З того часу пройшло більше 100р.

Безсумнівно, предками птахів були давні рептилій псевдозухії (або текодонти) із давньої групи архозаврів; вони нагадували ящірок (15 см – 5 м); вели наземний спосіб життя. Під час бігу опиралися лише на задні кінцівки. У будові скелета є спільні ознаки з птахами (черепа, тазу, задніх кінцівок).

Вважають, що відособлення птахів від плазунів відбулося у кінці тріасового – на початку юрського періодів мезозойської ери (близько 170 млн. років тому).

В Баварії в 1861 році знайшли відбитки пір’я і скелету у сланці (юра, 150 млн.років). Викопному птаху дали назву археоптерикс, що в перекладі з грецької означає ”древнє крило” (описав Оуен). Вважали, що ця тварина займала проміжне положення між плазунами і птахами:

1. тіло було вкрите пір’ям;

2. передні кінцівки перетворились на крила;

3. ключиці зрослись у вигляді дужки;

4. лопатка шаблеподібна.

Спільні ознаки з рептиліями:

1. голова нагадувала голову ящірки;

2. в роті – зуби, які сидять в альвеолах;

3. довгий хвіст з великою кількістю хребців (20 хребців);

4. грудина без кіля;

5. наявні черевні ребра;

6. кістки не пневматичні;

7. кістки крил закінчувались 4 тонкими роздільними пальцями з кігтями. Літав археоптерикс погано. Скоріше він більше бігав по землі, а за допомогою кігтів забирався на дерева, кущі, звідки планерував додолу;

8) на задніх кінцівках є мала гомілкова кістка.

Єдина монографія про походження птахів , написана Дж.Хальтманом у 1926році, за якою у відкладах крейдяного періоду були також знайдені давні птахи (80-90 млн.років):

• Іхтіорніси – нагадує голуба (є кіль, крила, літали, є зуби);

• Геспесорніси – довжиною 1м (плавали, пірнали, є зуби, не літали). Схожі на гагар.

Однак, на початку 80-х років минулого століття з”явилось безліч фактів, що ставлять під сумнів цю теорію.

Загальний план будови тіла птахів в значній мірі визначає їх походження від рептилій.

Спільні риси анатомії птахів і рептилій.

1. Яйце з великим вмістом жовтку.

2. Наявність ядер в еритроцитах.

3. Яйцевий зуб і м’язи, які функціонують при вилуплюванні.

4. Рудиментарні кігті на крилах деяких птахів.

5. Гребінець в оці (особливо складне, яке має велику кількість кровоносних судин, і додатково постачає око кров’ю, крім того відбиває тінь на сітківку, тому добре бачать на велику відстань).

6. Похідні шкіри.

7. 1 слухова кісточка.

8. Особливі відростки ребер.

9. Повітряні мішки.

10. Майже повна відсутність шкірних залоз.

11. Шарнірне з’єднання черепа із хребтом.

12. Порожнисті кістки.

13. Линька (пір’євого покриву).

2. Поширення птахів і середовища існування.

Сучасні птахи заповнили майже всі екологічні ніші, які існують в світі. Зустрічаються по всій земній кулі (за виключенням внутрішньої частини Антарктиди), в різноманітних кліматичних умовах. Вертикальне поширення птахів також широке, різні види населяють височенні гірські системи світу (Гімалаї, Анди).

Найбільша кількість видів зустрічається в Центральній і Південній Америці: в Колумбії 1700 видів, в США і Канаді 775 видів, на Україні – близько 360 . Всього відомо біля 8 600 видів.

Рідкісні птахи, які знаходяться під загрозою зникнення (287 видів занесено до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи):

- Буревісник Кахоу (на Бермудських островах) налічує 20 пар.

- Білі американські журавлі (Північна Америка) - 100 особин.

- Білоспинний альбатрос (о. Пеорісіма Японія) - 47 птахів.

- Гавайські казарки (Гавайські о-ви) – 432 особини.

- Каліфорнійській кондор - 665 птахів.

Найбільш багаточисленні види (по кілька десятків млн. осіб): пташка люрик (Арктика), вільсонова качурка (Антарктида і Субантарктида), темна крячка (троп. моря).

Із наземних найбільш багаточисленний вид: домові горобці і шпаки (7 млн.), зяблики, малинівки, чорні дрозди.