- •Сучасні хребетні – найбільш високоорганізовані хордові тварини. Це пов’язано з переходом цих тварин до активного живлення та рухливого способу життя.
- •2. Основні риси організації хребетних
- •Зовнішня будова
- •Покриви тіла
- •Скелет складається:
- •Нервова система
- •Органи травлення
- •Видільна система
- •Статева система
- •3. Походження хребетних
Нервова система
Виникла з ектодерми у вигляді нервової трубки у зародку хребетних, яка з часом диференціюється на відділи: головний і спинний мозок (центральна нервова система), периферична, симпатична і парасимпатична, представлена двома великими нервами, які розміщені з боків хребта і мають численні нервові вузли.
Головний мозок складається із п’яти відділів: передній (складається із двох півкуль), проміжний, середній, задній мозок (мозочок), довгастий.
В середині головного мозку наявні чотири порожнини (так звані шлуночки): в передньому – 2, в проміжному і довгастому – по одному. Від головного мозку відкривається 10-12 пар черепно-мозкових нервів.
Нервоцель спинного мозку. Нервові клітини мають дещо складну будову у порівнянні з попередніми тваринами. Їх тіло і короткі відростки (дендрити) – складають сіру речовину, а довгі відростки – аксони – білу речовину. Що забезпечує кращу обробку і передачу інформації.
Органи чуттів двох типів:
Ті, які сприймають механічні подразнення (органи бічної лінії, рівноваги, слуху, зору, дотику).
Ті, які сприймають хімічні подразнення (нюху, смаку).
Органи зору – спочатку цю функцію виконували світлочутливі клітини, що вистилали порожнину невроцеля у ланцетника. У зв’язку із втратою прозорості тіла цю функцію виконують стінки проміжного мозку. Далі формується складний орган зору – очі.
Орган слуху – ектодермального походження, шляхом вп’ячування ектодерми з боків голови: до риб (включно) наявне внутрішнє вухо, у земноводних, з’являється середнє вухо, а у ссавців – зовнішнє вухо (вушна раковина і зовнішні слухові проходи).
Органи нюху. У всіх хребетних – дві ніздрі (нюхові отвори), за винятком круглоротих (у яких одна ніздря) ектодермального походження, які продовжуються носовими ходами, що закінчуються нюховими мішечками. Останній закінчується сліпо (у круглоротих і риб), а у всіх наступних класів тварин продовжуються хоанами.
Органи травлення
В залежності від способу живлення і характеру захоплення їжі:
у круглоротих – смоктального типу ротовий апарат;
у щелепноротих – утворюються щелепи із зубами, що дало змогу захоплювати їжу і в деяких механічно подрібнювати її (в тому числі з’являється жувальна мускулатура.
На дні ротової порожнини – язик (у риб – це складка слизової оболонки)
Слинні залози, секрет яких змочує їжу, з’являється у амфібій. У ссавців має ферментарну функцію.
Кишківник диференціюється на 3-4 відділи: тонка кишка (12-пала із печінковою і підшлунковою залозами), товста і задня (пряма), яка відкривається в клоаку (земноводні, рептилії, птахи) і анальний отвір (риби, ссавці). З’являється сліпа кишка (зачаток – у плазунів, слабо розвинена – у птахів, добре розвинена – у ссавців).
Органи дихання
Є зябра і легені. У первинноводних (круглороті і риби) – зяброві щілини, які відкриваються назовні. Зябра – пластинчасті вирости стінок зябрових щілин збагачені сіткою кровоносних судин, таким чином збільшується поверхня газообміну.
У наземних та вторинноводних – легені, які виникають на стадії ембріоннального розвитку і розвиваються у вигляді вип’ячування нижньої стінки глотки.
Кровоносна система
З’являється пульсуючий орган – серце, яке в процесі еволюції ускладнюється, забезпечує постійну циркуляцію крові по тілу у зв’язку із активним способом життя. У крові є еритроцити насичені гемоглобіном, який приєднує в органах дихання значно більше кисню, ніж плазма крові.
Лімфоцити, еритроцити утворюються: у круглоротих – в зябрових пелюстках, в нирках; у риб – в селезінці, нирці, в стінках кишківника; у земноводних – еритроцити в селезінці, кістковому мозку і нирках, а лімфоцити в печінці і нирках; у рептилій, птахів, ссавців – еритроцити в кістковому мозку і селезінці, а лімфоцити в селезінці, печінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах. Депо крові – селезінка, печінка, шкіра.
У зябродихаючих – одне коло кровообігу, кров венозна, двокамерне серце (передсердя та шлуночок).
З появою легень – з’являється два кола кровообігу, трикамерне серце – у холоднокровних (земноводні, плазуни), чотирикамерне серце – у теплокровних, повна ізоляція від венозної крові (птахи, ссавці).
З’являються кровотворні органи – селезінка, кістковий мозок. Кров тече від серця по артеріях, до серця – по венах. Ворітна система нирок, печінки (у ссавців – тільки печінки).
