лекція №4.

Тема: підтип ІІІ. хребетні (vertebrata)

або черепні (craniata)

Основні питання:

1. Класифікація.

2. Основні риси організації хребетних.

3. Походження хребетних.

Список літератури:

Сучасні хребетні – найбільш високоорганізовані хордові тварини. Це пов’язано з переходом цих тварин до активного живлення та рухливого способу життя.

В сучасній фауні до підтипу хребетних відносять близько 42 тисяч видів, на Україні – 700.

2. Основні риси організації хребетних

Зовнішня будова

Форма тіла

Різноманітна, що пов’язано з особливостями руху, харчуванням тощо і способом життя. Водні тварини мають у більшості “рибоподібне” веретеновидне, видовжене тіло, стиснуте з боків (однак є в дорзо-вентральному напрямку – скати, камбала, земноводні). Тіло складається з голови (caput), тулуба (corpus), хвоста (cauda). Функцію кінцівок у більшості виконують плавці (pinna). Форма тіла наземних ще більш різноманітна: веретеноподібне, округле, видовжене тощо. У них з’являється добре розвинутий шийний відділ тіла. Наявні важелеві кінцівки (у китоподібних – знов плавці). Розміри також різноманітні.

Покриви тіла

Шкіра складається з двох шарів: зовнішній – епідерміс. Він утворений із зовнішнього ектодермічного листка (ектодерми) і складається з багатьох шарів клітин. Нижній його шар – мальпігієвий (ростковий) виконує відтворюючу (регенеративну функцію), так як верхні шари клітин сплющуються, роговіють і відмирають. В епідермісі виникають захисні утворення: луска, щитки, пір’я, волосся. Накопичення пігменту в клітинах епідермісу обумовлює забарвлення шкіри. В шкірі є залози: слизові, потові, сальні.

Внутрішній шар – коріум (кутис або власне шкіра) ембріонально розвивається із мезодерми. Він значно грубший за шар епідермісу, утворюється шляхом розростання волокнистої сполучної тканини, пронизаної кровоносними судинами і нервами. Тут утворюється: кісткова луска, покривні кістки, наявний пігмент.

Функція шкіри:

1. механічний захист внутрішніх тканин;

2. обмін речовин (водний, сольовий);

3. терморегуляція;

4. захист від проникнення хвороботворних організмів;

5. додатковий орган дихання і виділення.

Скелет складається:

1) осьовий скелет;

2) череп;

3. скелет кінцівок і їх поясів.

У безщелепних і хрящових риб – побудований із хряща. У інших – кістковий із деяким доповненням хряща.

В онтогенезі хребетних скелетні елементи виникають у волокнистій сполучній тканині у вигляді хрящових утворів, які потім замінюються кісткою (хондральні кістки). Інші кістки утворюються у сполучнотканинному шарі шкіри зразу ж (не проходячи хрящової стадії) – покривні або шкірні кістки.

Осьовий скелет представлений хребтом (хребетний стовп – columna vertebralis), який складається з хребців (vertebra). Хребет поділений на відділи:

• у риб – (2) тулубовий, хвостовий;

• у земноводних – (4) шийний, грудний, крижовий, хвостовий;

• у інших – (5) шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий.

Ребра грудного відділу з’єднуються із грудиною (sternum), утворюючи (у більшості) грудну клітку (thorax). Череп (cranium) є хрящовий, кістково-хрящовий, кістковий. Складається із черепної коробки, яка поділяється на два відділи: мозковий і вісцеральний.

Залежно від способу з’єднання щелепного апарату із черепною коробкою, що обумовлюється характером захоплення корму, череп буває трьох типів:

1. Гіостилічний – гіомандибулярний хрящ з’єднаний із задньою частиною піднебінно-квадратного та меккелевого хряща міцною зв’язкою і прикріплює щелепу до черепа, виконуючи роль “підвіска” (акули, ганоїдні, костисті риби).

2. Амфістилічний – піднебінно-квадратний хрящ з’єднується з черепом безпосередньо і, крім того, зв’язками; гіомандибулярний хрящ міцно прикріплюється до заднього краю щелеп, тобто утворюється подвійний зв’язок (примітивні акули).

3. Аутостилічний – піднебінно-квадратний хрящ зростається лише з основою черепа, а гіомандибулярний хрящ не з’єднаний з щелепною дугою (суцільноголові (химерові) дводишні риби, амфібії і всі наземні тварини).

Скелет кінцівок: парні і непарні. Непарні характерні для первинно водних (круглоротих і риб). Скелет парних кінцівок включає: скелет поясів кінцівок і скелет вільних кінцівок. Пояси містяться у тілі тварин, назовні – вільні кінцівки (у риб плавці, у інших – членисті (передні і задні) кінцівки).

Мускулатура представлена двома типами.

Соматична	Вісцеральна
Міститься під шкірою, утворена поперечно-смугастими мускульними волокнами. У нижчих хребетних вона сегментована на окремі міомери. У вищих – сегментація порушується у зв’язку з появою мускулатури парних кінцівок і тулуба.	Це мускулатура щелепного апарату, кишківника, зябер. Складається із гладеньких м’язів (за винятком передньої частини травної трубки, де мускулатура поперечно-смугаста).

У вищих метамерність лише спостерігається у розташуванні дрібних м’язів хребетного стовпа, частини черевних і міжреберних м’язів.

Всі ці зміни в скелеті і мускулатурі забезпечують значне збільшення рухливості і маневреності хребетних тварин.