Значення
Деякі види (ciona) приймають участь в обростанні дна суден.
Високий вміст ванадію в крові і клітковини в туніці (з 1 га отримують 30 кг ванадію і 300 кг клітковини). В крові асцидій є клітини – ванадоцити (98% клітин крові), які містять в собі ванадій і вільну сірчану кислоту, концентрація якої досягає 9%. З метою отримання ванадію і клітковини японці вирощують асцидій.
Фільтратори.
3. Клас Сальпи – salpae.
Два ряди: справжні сальпи (15 видів),
діжечники (10 видів).
Вільно плаваючі (пелагічні) морські тварини. Водяться головним чином в теплих морях.
Зовнішній вигляд
Тіло має форму огірка або діжки. Довжина тіла від кількох міліметрів до кількох сантиметрів (5 см). Найбільшу сальпу виловили у Тихому океані – 33,3 см. З протилежних боків – сифони: широкий ротовий і задній клоакальний. Тіло вкрите тонкою прозорою тунікою, через яку просвічуються мускульні тяжі (8-9 шт.), ніби обручі на діжці. В результаті послідовного скорочення цих тяжів спереду назад вода з силою виштовхується через клоакільний отвір і сальпа рухається в протилежний бік. Це так званий реактивний рух.
Мускульні тяжі з черевного боку не сходяться (у діжечників – суцільні). Мускулатура – поперечносмугаста (на відміну від асцидій). В глотці кілька зябрових отворів – стигм (у справжніх сальп – 2).
В цілому внутрішня будова нагадує таку, як у асцидій.
Відмінні ознаки
Чергування поколінь – статевого і безстатевого (метагенез).
Із заплідненого яйця розвивається безстатева сальпа (відсутні статеві органи ‑ не утворюються гонади). З черевного боку тіла в кінці глотки формується виріст – столон, який розростається. З його боків утворюються бруньки – дочірні особини (сотні - тисячі особин).
Ці тварини підростають, відриваються від столону і в них утворюються гонади (сім’яник і яєчник). Отже вони гермафродити. В яєчнику одна яйцеклітина, яка запліднюється сперматозоїдом, що потрапляє з атріальної порожнини в яєчник. Навколо заплідненого яйця утворюється міхурець (елеобласт), заповнений кров’ю, звідки зародок живиться. Зародок розриває оболонку, попадає через клоакальний сифон у воду. Материнський організм гине, а зародок росте і перетворюється в безстатеву особину зі столоном.
4. Клас Апендикулярії – appendiculariae.
Нараховує 60 видів. Поширені у всіх морях і океанах (від 20 пн.ш. до 20 пд.ш.). Живуть в поверхневих водах, однак зустрічаються і на глибині до 3 км. Дрібні поодинокі, вільно плаваючі тварини. Довжина тіла від 0,8 мм до 2 мм (деякі до 2см). Зовні схожі на личинок асцидій. Тіло складається із тулуба і хвоста, який сильно стиснутий з боків. На передньому кінці тіла – ротовий отвір, який переходить у об’ємну глотку, на черевному боці якої ‑ ендостиль, на протилежному – спинна пластинка. Одна пара зябрових отворів, які відкриваються назовні. Атріальної порожнини немає, тому стравохід, об’ємний шлунок, короткий кишківник завершуються анусом з черевного боку тіла.
Над глоткою – мозковий ганглій, з яким пов’язані: статоцист, субневральна залоза і нюхова ямка. Від ганглія відходить нервовий стовбур.
Під шлунком знаходиться серце (у вигляді трубки) – 250 скорочень за хвилину.
Від основи до кінця хвоста тягнеться хорда – пустотіла тонкостінна трубка, всередині якої неклітинна речовина. Над хордою – нервовий стовбур, з боків якого два мускульних тяжі. В задній частині тіла знаходиться яєчник, з боків якого – 2 сім’яники. Гонади мають вузькі протоки. Через сім”япровід статеві продукти виходять у воду. Попадають у яєчник , де відбувається запліднення. Доросла особина гине.
Справжньої туніки немає. Ектодермальні клітини виділяють слиз, що містить хітиноподібну речовину. З цієї речовини формується тонкий прозорий будиночок (форма у різних видів різна).
В передній частині утворюється отвір, прикритий решіткою із загуслих ниток слизу. В будиночку конусоподібна “ловча сітка” із слизових ниток розширена до вершини, кінець якої спрямовано у рот тварини. В задній частині будиночка – вихідний отвір.
Завдяки рухам хвоста створюється реактивний рух, що штовхає будинок уперед.
Через 4-20 годин решітка засмічується. Різким поштовхом хвоста пробиває стінку будиночка, випливає з нього. Ектодермальні клітини знову утворюють новий будинок.
Апендикулярії – гермафродити. Все своє життя залишаються на личинковій стадії, в процесі якої личинка набула здатності до статевого розмноження (неотенія). Немає чітко вираженої стадії личинки.
Основні ознаки:
хорда зберігається все життя;
немає навколо зябрової порожнини;
немає туніки;
будує будиночок;
немає чергування поколінь;
все життя на стадії личинки.