2. Основні ознаки класу Хрящові риби.

1. Тіло вкрите плакоїдною лускою, яка складається із дентину і емалі.

2. Наявний рострум (рило) і гетероцеркальний хвіст у акул.

3. З’являються досконалі органи пересування – парні грудні і черевні плавці.

4. Розвиваються зяброві дуги, причому передні перетворюються в щелепний апарат хватального типу.

5. Хорда майже повністю замінюється хрящовим хребтом, формується мозковий череп (гіостилічного типу у більшості хрящових риб).

6. Добре розвинені півкулі переднього мозку (у порівнянні із кістковим), наявність нервової речовини у покрівлі мозку.

7. Добре розвинені органи чуттів: сейсмосенсорні органи, нюху.

8. Роздільностатеві. У самців птеригоподії (копулятивний орган). Яйцеживородні, яйцекладні і живородні. Запліднення внутрішнє.

9. Плавального міхура немає, тому постійно перебувають в русі.

10. Добре розвинений спіральний клапан у товстій кишці, що збільшує всмоктувальну поверхню.

11. У серці є артеріальний конус.

12. У крові і тканинах великий вміст солей і сечовини, тому м’ясо пахне аміаком.

13. Наявна ворітна система нирок і печінки.

14. Печінка з жовчним міхуром. Вперше з’являється селезінка.

15. Органи виділення – первинні нирки.

3. Класифікація. Клас об`єднує два підкласи:

І п/кл Пластинчатозяброві, або акулові (Elasmobranchii)		ІІ п/кл Цільноголові, або химерові (Holocephali)
Н/ряд акули Selachomorpha 8 рядів, 220-250 видів	Н/ряд скати Batomorpha 5 рядів, 300-340 видів	Ряд химероподібні Chimaeriformes близько 30 видів

Систематичний огляд хрящових риб.

Н/ряд Акули.

Більшість пелагічні тварини. Хижаки. Живляться тваринною їжею, яку активно розшукують. Близько 50 видів – небезпечні для людини, особливо кархародон (біла)- 12м. довжина, тигрова акула – 9м, лимонна, голуба, акула-молот. Чорноморський катран на людину не нападає. Китова і гігантська акули живляться планктоном і дрібною рибою, у них зябра виконують функцію цідильного апарата. Гігантська акула за годину проціджує 1500 м води. Японська (бичача) акула, що живе в прибережній смузі Японського моря. Живиться крабами молюсками. Плащоносна (акула-нянька) живиться восьминогами, рибою, крабами, креветками. Піщана акула – краби, лангусти, риба. Тигрова акула поїдає менших акул, бакланів, морських змій, дельфінів, крокодилів.

Постійно змінюються зуби. Термін заміни зубів у риб різного віку не однаковий: у молодих сірих акул через 18 днів, у старих – 36 днів. Забарвлення різноманітне – сіре, чорне, темно-коричневе, жовто-коричневе. Для багатьох видів характерна плямистість, смугастість. У деяких акул є органи світіння – фотофори, які містяться з нижнього боку тулуба.

Поширені у всіх океанах і морях (за винятком Каспійського) на глибині від 0,6 до 2700м. Деякі в прісній воді (озеро Нікарагуа). Для деяких характерні сезонні міграції на значні відстані.

Тримаються більшість поодинці (не утворюють скупчень, що затрудняє їх промисел). Тому виловлюють акул порівняно мало (всього 1,5-2 % світового вилову риби). Деякі живуть табунами. Велика плодючість, дозріває до 500 яєць одночасно (частіше кілька десятків). Більшість акул живородні.

Походження назв акул.

1. Плащоносна акула – 6 зябрових отворів вкриті парними шкірними складками, які сходяться з нижнього боку голови, утворюючи візерунок у вигляді плаща. Довжина тіла 2м (Атлантичний, Тихий, Індійський океани).

2. Китова – за великі розміри (15-20м) вага до 20т. Поширена в тропічних морях і в усіх океанах. Відкладає яйця. Вперше стала відома у 1828 році біля узбережжя Південної Африки.

3. Морська лисиця – дуже довгий хвостовий плавець.

4. Колюча акула (катран) – на обох спинних плавцях є по колючці, немає анального плавця (у Чорному, Баренцовому, Балтійському, Білому морях). Живуть табунами. Живе до 25 років, на глибині до 200м. Живляться рибою, ракоподібними, головоногими молюсками. Яйцеживородні (22 місяці вагітність). М`ясо не пахне аміаком. Тому їстівне, вживають у вигляді балика. У нас акул виловлюють для годівлі тварин на звірофермах (лисиць, песців тощо). Використовують жир печінки, багатий на вітамін Д, шкіру.

Найбільше колючих акул (90% світового вилову) здобуває Норвегія.

5. Молотоголові акули – своєрідна форма голови сплющена зверху вниз, з боків вирости, на кінцях яких –очі (4,5м віддаль між очима).

6. Гіганська акула-молот – розміром 6 м, 450 кг, (Тропічних водах Індійського, Тихого, Атлантичного океанах). Яйцеживородні і живородні (40 малят).

7. Акула-пилконіс – видовжене і сплющене рило, що нагадує меч, з боків якого – зуби.

Скати

Бентосні тварини (на глибині від 0,3-2700 м, лише скати-рогачі перебувають у товщі води, манти піднімаються на поверхню, навіть вистрибують). Деякі населяють прісні водойми, навіть річки (австралійська риба-пила).

У зв’язку із придонним способом життя: 1) тіло сплюснуте в спинно-черевному напрямку, вкрите плакоїдною лускою, або голе; Довжина тіла від кількох см до 7м; 2) грудні плавці зростаються з головою; максимальна вага 2,5т.

3) Спинні і хвостові плавці малі, або редуковані взагалі.

4) Зяброві щілини та рот відкриваються на черевному боці тіла;

5) На голові позаду очей бризкальця, крізь які вода втягується у зяброву порожнину і виштовхується з неї.

6) Мають захисне забарвлення, яке легко змінють в залежності від середовища.

7) Живляться безхребетними (ракоподібними, молюсками, червами) і рибою.

8) Розмножуються відкладанням яєць. Яйцеживородні (скат-манта народжує маля 1м, що важить 20кг).

9) Рухають хвилеподібно плавцями.

10) Тримаються поодинці, а також табунами (кілька сотень).

Електричні скати (торпедо).

Довжина 1,8м, вага 90кг, малорухливі. Мають округлу форму. В Чорному морі не зустрічаються. Однак несправжні скати, які водяться у Чорному морі мають парний електричний орган, який виробляє слабкий розряд (0,18В), людина не відчуває. Електричні скати мають електричні органи, що виробляють струм силою до 5 ампер і напругою 60-300В. Електричні органи – видозмінені ділянки поперечно-смугастої мускулатури. Струм використовується для захисту і нападу, для орієнтації. Обмінюючись електросигналами, встановлюють взаємозв’язки між собою.

Морська лисиця (шипуватий скат) має по всьому тілу шипи (Чорне море). Довжина тіла 1м, маса – 3-5кг.

Морський кіт (скат – хвостокол). Довжина тіла 2м, на хвості є довга (30см) зазубрена голка.

Гіганська Манта (морський диявол) Тропічні і субтропічні води, Північної і Південної півкулі. Довжина 6,6м, вага 2т, розмах грудних плавців 7м. Смачне м’ясо, в печінці багато жиру. Вистрибує з води на висоту 1,5-2м. (звільнюється від паразитів, так як в складках “ріжок” – мікроскопічні паразити, в середині щелеп – великі паразити ракоподібні). Народжує одне маля вагою 9кг довжиною 125см. Передні частини грудних плавців утворюють вирости (роги) перед очима. Вважають, що вирости створюють потік води, що полегшує засмоктування дрібної риби в рот.