Формування витрат за місцем виникнення та центрами відповідальності

Витрати, пов'язані з діяльністю підприємства, не можна розглядати як твердо фіксований показник, або як сферу, що не підлягає впливу. Вони можуть бути і по­винні стати об'єктом управління.

Процес управління витратами складається із трьох етапів:

1. Планування витрат. Являє собою встановлення цілей організації та її підроз­ділів у формі визначення виробничих завдань і вибір шляхів їх досягнення. Плани конкретизуються у кошторисах, які включають вартісну оцінку використаних ма­теріальних і трудових ресурсів.

Наприклад, Кошторис перспективних доходів встановлює плановані надхо­дження і витрати майбутнього періоду. Виробничий план і кошторис витрат на ви­робництво продукції показує плановані рівні запасів, кількість одиниць продукції, яку підприємство планує виготовити, і собівартість різних видів ресурсів

2. Контроль витрат. Цим процесом встановлюються вихідні стандарти (норми і нормативи витрат і запасів), на основі яких можливо визначити показники ефектив­ності; виявляються відхилення фактичних показників від планованих і визначаються негативні тенденції змін. Контроль витрат допомагає встановити чинники відхилень від плану і внести відповідні коригування.

3. Управління собівартістю для прийняття рішень. На цьому етапі здійснюється оцінка даних про витрати і аналіз цієї інформації для прийняття рішень.

Процес прийняття рішень, є процес вибору між альтернативними варіантами дій. Наприклад, чи потрібно починати виробництво нової продук­ції? Чи не краще закупити комплектуючі частини, ніж виготовляти їх власними си­лами? Чи потрібно замінити існуюче обладнання? Чи слід збільшувати виробничі потужності?

У процесі організації управлінського обліку на підприємстві використовуються показники окремих видів витрат і фінансових результатів, які формуються по бло­ках:

1) по сферах діяльності;

2) по видах продукції;

3) по регіонах діяльності;

4) по «центрах відповідальності» (по окремих структурних одиницях і підрозділах).

Центр відповідальності — це сегмент в межах підприємства, на чолі якого є відпо­відальна особа, що приймає управлінські рішення.

В якості таких центрів відповідальності можуть бути центри, що відносяться до матеріальних запасів, цехи основного виробництва, управлінські і збутові центри. Саме в них безпосередньо виготовляють продукцію, виконують роботи, надають послуги споживачам.

Є такі центри відповідальності, що відносяться:

• до матеріальних запасів, включають в себе постачання сировини і матеріалів та складське господар­ство.

• основне виробництво охоплює технологічний процес виготовлення продукції.

• До управлінських відносяться центри відповідальності, які здійснюють функції управління підприємством, наприклад, адміністрація, плановий, фінансовий відділ.

• Збутові центри відповідальності вирішують завдання маркетингу і збуту про­дукції підприємства.

Для кожного складового елемента витрат, після того як відповідальність за ви­трати чітко визначена в організаційному порядку, конкретний менеджер несе відпо­відальність. При цьому визначається нормативний або максимальний (лімітований) розмір витрат. Ці вихідні дані використовуються в першу чергу для контролю витрат по центрах відповідальності.

Окрім цього по центрах відповідальності також зби­раються і передаються дані про фактичні витрати. Порівняння фактичних витрат з нормативними дозволяє відповідальному менеджеру оперативно планувати і контр­олювати роботу на своїй виробничій дільниці.