Завдання для самостійної роботи

1. Самостійне опрацювання теоретичних питань:

1. Дайте визначення поняттю «суб’єкт трудового права»?

2. Що таке правовий статус суб’єкта трудового права?

3. Які види суб’єктів трудового права Вам відомі?

4. В чому полягає зміст правового статусу працівника?

5. Дайте визначення поняттю «роботодавець»?

6. В чому полягає зміст правового статусу роботодавця?

7. Що таке організація роботодавців та які їх види?

8. Які права та обов’язки мають організації роботодавців та їх об’єднання?

9. Чи є трудовий колектив суб’єктом трудового права? Якщо так, то в чому полягає зміст правового статусу трудового колективу?

10. Які права та обов’язки мають профспілки?

11. В чому полягає зміст правового статусу державних органів – суб’єктів трудового права?

2. Написання рефератів за темою:

1. Пра­вовий статус суб'єктів, його види і зміст: трудова право-дієздатність, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, га­рантії прав і обов'язків, відповідальність суб'єктів трудово­го права.

2. Громадяни (працівники) як суб'єкти трудового права.

3. Підприємства, установи, організації і фізичні особи як суб'єкти трудового права.

4. Власник підприємства, устано­ви, організації або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права.

5. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти: [1], [2], [4], [13].

Основна: [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [11], [13], [16], [18], [19].

Додаткова: [2], [4], [8], [9], [16].

Тема 5. Правовідносини у сфері трудового права

Вимоги до знань та вмінь

Знати:

• поняття правовідносин в трудовому праві;

• систему правовідносин в трудовому праві;

• умови виникнення трудових правовідносин;

• зміст правовідносин у сфері права;

• підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин у сфері трудового права.

Вміти:

• аналізувати правові акти та інші документи за допомогою різних наукових методів;

• застосувати теоретичні і практичні знання, отримані в процесі вивчення дисципліни на практиці.

План практичних занять

1. Поняття і система правовідносин у трудовому праві.

2. Умови виникнення трудових правовідносин.

3. Зміст правовідносин у сфері трудового права, основні права і обов’язки його суб’єктів.

4. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин у сфері трудового права.

Методичні вказівки

Суспільні відносини, врегульовані нормами права, перетворюються в правовідносини. Правовідносини у сфері трудового права можна визначити як суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права, як відносини, учасники яких володіють відповідно до законодавства трудовими правами і обов'язками.

Правові відносини в трудовому праві у зв'язку з системним характером його предмету регулювання не вичерпуються лише трудовими правовідносинами. Під впливом норм законодавства про працю на трудові та інші тісно пов'язані з ними відносини утворюється система правовідносин. Систему правовідносин потрібно розглядати як об'єднану загальною (єдиною) метою сукупність суспільних відносин, які виникають у зв'язку із застосуванням праці працівників, врегульованих нормами трудового законодавства (на основі методу трудового права).

У систему правовідносин в трудовому праві, крім трудових, входять також правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштуванню; організаційно-управлінські правовідносини в сфері праці; соціально-партнерські правовідносини; правовідносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; правовідносини по нагляду і контролю за охороною праці та дотриманням трудового законодавства; правовідносини по вирішенню трудових спорів. Всі вказані правовідносини виникають у зв'язку з працею працівників, але відрізняються суб'єктами, підставами виникнення, характером прав і обов'язків.

Потрібно врахувати, що похідні від трудових правовідносини можуть передувати, супроводжувати і в деяких випадках витікати з трудових правовідносин. Так, до правовідносин, що передують трудовим належать правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштуванню і правовідносини по професійній підготовці кадрів безпосередньо на виробництві (учнівство); до правовідносин, що супроводжують трудові – організаційно-управлінські правовідносини у сфері праці, правовідносини між профспілковими органами, трудовим колективом і власником з приводу застосування трудового законодавства, правовідносини по нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і правил з охорони праці, соціально-партнерські правовідносини, правовідносини по вирішенню трудових спорів (за винятком спорів про звільнення працівників). До правовідносин, що витікають з трудових, належать правовідносини по вирішенню трудових спорів (з приводу розгляду спорів про поновлення на роботі).

Студенти повинні з'ясувати поняття правовідносин у сфері трудового права і його особливості. При визначенні поняття необхідно звернутися до легального визначення трудового договору (ст. 21 КЗпП України). В науці трудового права правовідносини у сфері праці визначається як юридична форма вираження суспільно-трудових відносин, що укладаються між працівником і роботодавцем (організацією), за яким одна сторона (працівник) включається до складу трудового колективу організації і зобов'язана виконувати певного роду роботу за підляганням встановленому внутрішньому трудовому розпорядку, а інша сторона (роботодавець) – забезпечувати працівника роботою відповідно до обумовленої договором (контрактом) спеціальності, кваліфікації або посади, оплачувати його працю і створювати сприятливі для здоров'я і розвитку особистості умови праці.

До особливостей трудових правовідносин потрібно віднести: особистий характер прав і обов'язків працівника; трудові правовідносини будується на відплатних засадах; триваючий характер трудових правовідносин; визначення трудової функції працівника, тобто виконання роботи за конкретною спеціальністю, посадою, кваліфікацією з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, установи, організації; забезпечення стабільності трудових правовідносин; презумпція невинності працівника у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

З урахуванням вказаних особливостей студенти повинні вказати на відмінності трудових правовідносин від цивільних, адміністративних правовідносин, а також правовідносин по соціальному забезпеченню.

Суб'єктами трудового правовідносин є, з одного боку, працівник, а з другого – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа. Сторони повинні володіти трудовою правоздатністю і дієздатністю.

Змістом трудових правовідносин є конкретні трудові права та обов'язки, які набувають його суб'єкти з моменту виникнення трудових правовідносин. Студенти повинні дати характеристику вказаних прав і обов'язків. Основні трудові права працівників закріплені у ст. 2 КЗпП України. У трудових правовідносинах працівник також має право на забезпечення безпечних і здорових умов праці (ст. 153 КЗпП України), право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя, здоров'я або оточуючих його людей і навколишнього природного середовища (ст. 153 КЗпП України), право відмовитися від переведення на іншу роботу (ст. 32 КЗпП України), право на звільнення за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП України), право на оскарження накладених дисциплінарних стягнень (ст. 150 КЗпП України), право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди в разі ушкодження здоров'я (ст. 173 КЗпП України) та інше.

Загальні трудові обов'язки працівників сформульовані у ст. 139 КЗпП України. Більш конкретне коло обов'язків (робіт) окремих категорій працівників визначене Класифікатором професій ДК-003:2010, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 серпня 2012 року № 923 та введеним в дію з 01 вересня 2012 року, посадовими інструкціями та іншими затвердженими у встановленому порядку положеннями і трудовим договором.

Нарівні з суб'єктивними трудовими правами і обов'язками працівників в зміст трудових правовідносин входять суб'єктивні права і обов'язки власника або уповноваженого ним органу. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу в загальному вигляді закріплені у ст. 141 КЗпП. Що ж до прав власника у трудових правовідносинах, то їх чіткий перелік у нині діючому КЗпП України відсутній. Проте вони встановлені у спеціальних законах.

Обставини, з якими законодавство пов'язує виникнення, зміну і припинення трудових правовідносин, називаються юридичними фактами. Більш поширеною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір. За останні роки набула поширення контрактна форма трудового договору, однак сфера застосування контракту визначається законодавством. У деяких випадках трудові правовідносини виникають із складного юридичного факту (фактичного складу). Так, при прийомі на роботу в рахунок броні виникнення трудових правовідносин пов'язується із складним фактичним складом, що включає в себе трудовий договір і адміністративно-правовий акт органу державної служби зайнятості про направлення на роботу. Студенти повинні розглянути й інші складні фактичні склади.

Для зміни трудових правовідносин характерні договірні засади. Такі дії завжди є правомірними. Переведення працівника на іншу роботу у всіх випадках можливе тільки за взаємною згодою працівника і власника.

Підставами припинення трудових правовідносин є юридичні факти – як дії, так і події, що не залежать від волі суб'єктів. Загальні підстави припинення трудового договору передбачені ст. 36 КЗпП України.

Студенти мають дати загальну характеристику правовідносин, похідних від трудових, вказати суб'єкти цих правовідносин, їхні права і обов'язки.

У вивченні цієї теми студентам необхідно врахувати, що в літературі висловлені різні точки зору про поняття трудових правовідносин, їх суб'єктів, класифікацію підстав виникнення, види правовідносин. Студенти повинні проаналізувати їх і аргументувати свою позицію.