49. Мета, структура і техніка складання звіту про фінансові результати

Зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Структура П(С)БО 3:

1. загальні положення;

2. визначення доходів і витрат;

3. визначення прибутку (збитку) за звітний період;

4. елементи операційних витрат;

5. розрахунок показників прибутковості акцій.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Доходи і витрати наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку. Фінансові результати у звіті визначаються і відображаються в розрізі звичайної діяльнос­ті та надзвичайних подій.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибут­ку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Звіт про фінансові результати за 2000 р. складається з двох роз­ділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства (табл. 11.4).

Розділ І «Фінансові результати» подає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства.

Розділ ІІ «Елементи операційних витрат» надає інформацію для аналізу структури витрати за економічними елементами.

52. Загальній система оподаткування

З моменту взяття на облік платник вважається на загальній системі оподаткування, де застосовується стабільна ставка податку – 15% (до 2007 року – 13%). Переваги загальної системи оподаткування :

• Може застосовуватись усіма підприємцями без обмежень

• Сума сплаченого податку прямо залежить від результатів фінансово – господарської діяльності .

Якщо за звітний період підприємець не отримав прибутку або припиняє діяльність, то сума сплачених авансом обов’язкових платежів підлягає перерахунку. Сума зайво сплачених платежів може зараховуватись в рахунок майбутніх платежів (за заявою) або поверненню не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку.

Об’єктом оподаткування є сукупний чистий дохід підприємця, розрахований як різниця між валовим доходом (виручкою від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у грошовій або натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з отриманням такого доходу. Таким чином підприємець повинен мати документи, які підтверджують фактично понесені ним витрати.

Валовим доходом приватного підприємця вважається як виручка, отримана ним від здійснення підприємницької діяльності, так і позареалізаційні доходи, а саме :

• Виручка, отримана за продані товари (послуги) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок в установі банку або у готівковій формі , отримана у місці здійснення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів, книг обліку )

• Виручка, отримана за продані товари (послуги) у натуральній (негрошовій) формі

• Попередня оплата, отримана у звітному періоді

• Пасивні доходи (відсотки за депозитами, штрафи, пені від інших суб’єктів господарювання). Валові витрати можуть враховуватися двома способами :

• На підставі первинних документів, що підтверджують фактично понесені витрати звітного періоду

• За нормами у відсотках до валового доходу у разі відсутності документів. 

За підсумками звітного кварталу підприємець зобов’язаний подати до податкової інспекції інформацію про отримані доходи та понесені витрати , сплачений або утриманий податок з доходів фізичних осіб, свій майновий стан. Це відображається в декларації про доходи, яка складається наростаючим підсумком з початку року.

53.

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ 

Спрощена система оподаткування — спеціальний податковий режим, запроваджений для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні. Була запроваджена Указом Президента №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». З 1999 може застосовуватися підприємцями. Практично без змін проіснувала до 2011, коли було переглянуто порядок обов’язкових податкових відрахувань. Наступні істотні зміни набули чинності 1 січня 2015 року.

Групи

Спрощена система оподаткування може застосовуватися як підприємцями, так і юридичними особами. При цьому всі суб’єкти підприємницької діяльності в рамках спрощеної системи оподаткування розділені на 6 груп:

1 група: підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках або здійснюють господарську діяльність по наданню побутових послуг населенню.

Кількість найманих працівників – 0.

Обсяг доходу – до 300 тисяч гривень на рік (раніше – 150 тисяч гривень на рік).

Ставка – до 10% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень).

2 група: підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виготовлення або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

Кількість найманих працівників – до 10 чоловік.

Обсяг доходу – до 1,5 мільйона гривень (раніше – до 1 мільйона гривень).

Ставка – до 20% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень).

3 група: фізичні особи-підприємці та юридичні особи

Кількість найманих працівників – не обмежена.

Обсяг доходу – до 20 мільйонів гривень.

Ставка – 2% доходу (раніше – 3 або 5%) – за умови окремої сплати ПДВ; 4% доходу (раніше – 5 або 7%) – за умови включення ПДВ до складу єдиного податку.

4 група: сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%.

Кількість найманих працівників – не обмежена.

Обіг коштів – не обмежений.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи:

для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України (далі ─Кодекс);

Податки

Спрощена система оподаткування передбачає тільки один вид податку: єдиний податок, який сплачується до місцевого бюджету. Незалежно від цього підприємці сплачують єдиний соціальний внесок, що зараховується на рахунки органів Міндоходів.

Облік

Для платників податку 1 та 2 груп, а також для підприємців 3 групи, які не зареєстровані платниками ПДВ, передбачено ведення книги доходів(але не витрат) за результатами робочого дня.

Для підприємців 3 групи — платників ПДВ — передбачено облік доходів та витрат у порядку, затвердженому Мінфіном.

Для підприємств 3 групи передбачено спрощений облік за методикою, затвердженою Мінфіном.