3. Кроки роботи з програмою

Типова послідовність роботи з програмою включає такі кро-

ки: набирання тексту, компіляція, компонування, завантаження

й виконання або інтерпретація.

Набирання тексту. Текст програми мовою високого рівня

(вхідний текст) найчастіше набирають за допомогою спеціа-

льної програми (текстового редактора) і зазвичай записують на

диск у вигляді вхідного файлу (рис. 1.2). Програма може склада-

тися з кількох файлів – у великих програмах їх можуть бути де-

сятки й сотні.

Компіляція. Компілятор – це програма, під час виконання

якої читається вхідний текст і створюється його машинний екві-

валент – об'єктний код (рис. 1.2).

Зазвичай об'єктний код програми містить далеко не всі необ-

хідні команди – програма може складатися з частин; деякі з них

є стандартними.

Компонування. Об'єктний код обробляє ще одна програ-

ма – компонувальник. Ця програма "збирає з частин" (компо-

нує) виконуваний код, тобто машинну програму, і записує його

або в оперативну пам'ять (завантажує), або на диск у вигляді

файлу, готового до виконання (рис. 1.3). Такий файл можна за-

вантажити пізніше.

Завантаження й виконання. Запис машинної програми в опе-

ративну пам'ять називається завантаженням (рис. 1.4). Його здій-

снює спеціальна програма – завантажувач, який може входити до

складу компонувальника. Якщо завантаження здійснене успішно,

то починається процес виконання завантаженої програми.

Інтерпретація. Це такий спосіб обробки високорівневої

програми, за яким машинна програма не створюється (рис. 1.5).

Вхідна високорівнева програма обробляється спеціальною про-

грамою – інтерпретатором. При цьому дії вхідної програми, які вона задає, відразу виконуються. Зазвичай інтерпретація вхі-

дної програми відбувається повільніше, ніж виконання відпові-

дної машинної програми.

Інтерпретація програми використовується в такому інстру-

менті, як налагоджувач. Він забезпечує інтерпретацію вхідної

програми невеликими порціями (кроками) і дає можливість по-

бачити результати виконання після кожного кроку. Це полегшує

виявлення помилок у вхідній програмі.

Інколи компіляцію та інтерпретацію узагальнюють словом

трансляція, називаючи трансляторами всі види програм пере-

творення вхідних текстів до машинного чи проміжного вигляду.

Описані засоби (текстовий редактор, компілятор, інтерпрета-

тор, компонувальник, завантажувач і налагоджувач) зазвичай

утворюють систему програмування, або інтегроване се-

редовище. Крім них, до складу цієї системи входить бібліоте-

ка стандартних підпрограм, які можна використовувати під

час створення програми.

Що краще розробник програми володіє технологіями, інстру-

ментом і бібліотеками, то його робота ефективніша.

4. Короткий огляд мов програмування

Під мовами програмування розуміють штучні мови, призна-

чені для запису програм. Першими мовами програмування були

машинні мови. Однак для людини вони дуже незручні, тому в

1950-х рр. було розпочато винайдення мов програмування, які за

формою мали бути ближчими до мови математичних формул і

людських мов, а також вільними від машинних подробиць. Вод-

ночас ці мови мали бути такими, щоб записані ними програми

можна було перекласти у відповідні машинні програми за допо-

могою самої машини. Такі мови невдовзі було розроблено.

Дії комп'ютера в цих мовах мали високий рівень абстракції,

тому їх назвали мовами високого рівня.

Програмувати мовою високого рівня можна, якщо є транс-

лятор – спеціальна програма, що здійснює переклад високорів-

невої програми на машинну мову. Цей переклад називається

трансляцією програми.

Протягом кількох десятиліть було створено тисячі мов про-

грамування й трансляторів, і кількість їх постійно зростає.

Java. Команда розробників Sun Microsystems, на чолі з Джеймсом Гослінгом, створили Java для запуску приставки для цифрового телебачення. Тепер же Java працює більш ніж на 1.1 мільярді комп'ютерів по всьому світу, а багато сайтів взагалі не функціонують без Java. Java і JavaScript не пов'язані і мають дуже різну семантику. JavaScript був розроблений Бренданом Айхом в Netscape, і спочатку він називався Mocha. JavaScript використовує синтаксис дуже схожий на мову програмування С. Незважаючи на те, що даний мову призначений для запуску клієнтом (браузером) в даний час йому знаходиться застосування і на серверах. Наприклад в node.js. Крім того, AJAX залежить від JavaScript.

Сі був розроблений в період з 1969 по 1973 Деннісом Рітчі в Bell Labs для використання в операційній системі Unix. Він був названий «С», бо його особливості були взяті з більш раннього мови програмування під назвою «Бі». Сі став досить потужним мовою програмування, тому більша частина ядра Unix була переписана з його допомогою. Unix став однією з перших операційних систем, ядро ​​яких було реалізовано на мові програмування, відмінним від того, за допомогою якого писалася інша частина ОС.

C++ (Сі-плюс-плюс) — мова програмування високого рівня з підтримкою декількох парадигм програмування: об'єктно-орієнтованої, узагальненої та процедурної. Розроблена Б'ярном Страуструпом (англ. Bjarne Stroustrup) в AT&T Bell Laboratories (Мюррей-Хілл, Нью-Джерсі) у 1979 році та початково отримала назву «Сі з класами». Згодом Страуструп перейменував мову у C++ у 1983 р. Базується на мові С. Визначена стандартом ISO/IEC 14882:2003.

У 1990-х роках С++ стала однією з найуживаніших мов програмування загального призначення. Мову використовують для системного програмування, розробки програмного забезпечення, написання драйверів, потужних серверних та клієнтських програм, а також для розробки розважальних програм таких як відеоігри. С++ суттєво вплинула на інші, популярні сьогодні, мови програмування: С# та Java.

Ларрі Уолл, UNIX-програміст, створив Perl після спроби витягти дані для звіту, в результаті якої у нього нічого не вийшло. Тоді він зрозумів, що UNIX не може виконати операцію, яка йому потрібна. Практичний мова для вилучення даних та складання звітів (Practical Extraction Report Language) був описаний своїм винахідником, як «мова для виконання вашої роботи». Пітон (Python). Британське шоу під назвою «Літаючий цирк Монті Пайтона» послужило натхненням для назви цієї мови. Гвідо ван Россум розробив Пітон для усунення проблем у мові програмування ABC, і на сьогоднішній день він залишається його головним розробником.

Паскаль (Pascal). Дана мова програмування був названий на честь Блеза Паскаля, як пам'ять про те, що той створив першу лічильну машину в 1641 році. Ніклаус Вірт створив Паскаль для навчання програмуванню, однак, той «доріс» і до широкого комерційного використання.

BASIC (Бейсик^[1]) — (від анг. basic - початковий, елементарний) мова програмування високого рівня, метою створення якої було отримати просту в користуванні мову для початківців. Мова набула поширення у 1980-х, і лишається популярною й досі, маючи чимало діалектів. Мову було створено у 1963 професорами Дартмутського коледжу Джоном Кемені і Томасом Курцом.

Назва мови є акронімом від фрази англ. Beginner's All-purpose Symbolic Instruction Code, що означає «універсальний код символьних інструкцій для початківців».

5. Робота в інтегрованому середовищі програмування (IDE) MS Visual Studio C++

6. Склад і характеристика проектів IDE MS Visual Studio C++

Інтегроване середовище розробки, IDE (англ. Integrated development environment) - система програмних засобів, використовувана програмістами для розробки програмного забезпечення (ПО).

IDE звичайно являє собою єдину програму, в якій проводиться вся розробка. Вона, як правило, містить багато функцій для створення, зміни, компілювання, розгортання і налагодження програмного забезпечення. Мета інтегрованого середовища полягає в тому, щоб об'єднати різні утиліти в одному модулі, який дозволить абстрагуватися від виконання допоміжних завдань, тим самим дозволяючи програмісту зосередитися на вирішенні власне алгоритмічної завдання і уникнути втрат часу при виконанні типових технічних дій (наприклад, виклику компілятора). Таким чином, підвищується продуктивність праці розробника. Також вважається, що тісна інтеграція задач розробки може далі підвищити продуктивність за рахунок можливості введення додаткових функцій на проміжних етапах роботи. Наприклад, IDE дозволяє проаналізувати код і тим самим забезпечити миттєвий зворотний зв'язок і повідомити про синтаксичні помилки.