Методичні рекомендації для практикуючих лікарів та лікарів-інтернів „Мікробіологічна діагностика кандидозної інфекції

Укладачі: М.М.Каплін, В.М. Голубнича. Суми: Видавництво СумДУ 2006. – 31 с.

Кафедра інфекційних хвороб, курс мікробіології, вірусології та імунології

УСТАНОВА-РОЗРОБНИК

укладачі:

Медичний інститут Сумського державного університету кафедра інфекційних хвороб курс мікробіології, вірусології та імунології

завідувач курсу мікробіології, вірусології та імунології кафедри інфекційних хвороб медичного інституту Сумського державного університету

д-р мед. наук, проф. М.М. Каплін (8(0542) 32 49 14);

асистент курсу мікробіології, вірусології та імунології кафедри інфекційних хвороб медичного інституту Сумського державного університету здобувач В.М. Голубнича( 8 (0542) 33 67 66)

РЕЦЕНЗЕНТ -

завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології НМУ імені О.О.Богомольця акад. НАН України, д-р. мед. наук, проф. Широбоков В.П.

Голова проблемної комісії

МОЗ України та АМН України

із спеціальності 03.00.07 "Мікробіологія"

акад. НАН України, д-р мед. наук, проф.

В.П.Широбоков

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

МІК - мінімальна інгібуюча концентрація

ОД - одиниці дії

МПБ - м'ясопептонний бульйон

КОН- калію гідроокис

МПА - м'ясопептонний агар

ХЧ - хімічно чистий

ЧДА - чистий для аналізу

ЗМІСТ

Вступ

Забір патологічного матеріалу

Транспортування патологічного матеріалу в лабораторію

Мікологічне дослідження матеріалу, отриманого

від хворого на кандидоз

1 -й етап дослідження - мікроскопія патологічного матеріалу

2-й етап - посів патологічного матеріалу

на поживні середовища

3-й етап дослідження - вивчення культуральних та

біохімічних властивостей грибів роду Candida

4-й етап - визначення чутливості грибів роду Candida

до антимікотичних препаратів

Діагностичні критерії

Додатки

Список літератури

ВСТУП

В останні десятиліття відмічається значне зростання кількості захворювань, зумовлених умовно патогенними грибами. На тлі розширення ринку антифунгальних препаратів та недостатньої мікологічної підготовки лікарів-клініцистів виникає необхідність стандартизації діагностики та лікування мікозів і мікогенної сенсибілізації. Насамперед це стосується кандидоз. Гриби роду Candida є досить поширеними збудниками мікозів, клінічні прояви яких широко варіюють від відносно безпечного поверхневого кандидозу слизових до загрозливих для життя інвазійних форм з ураженням практично будь-яких органів. Кандидоз, особливо кандидоз стравоходу, може бути одним із клінічних проявів імунодефіциту, зумовленого ВІЛ-інфекцією. Діагностикою та лікуванням різних клінічних варіантів кандидозу займаються лікарі різних спеціальностей, та, на жаль, більшість із них мало знайомі з клінікою та діагностикою інвазійних форм кандидозу. У зв'язку з цим особливо важливим є розроблення єдиних підходів до діагностики кандидозу. Відсутність єдиних стандартів спричиняє до виникнення діагностичних та лікувальних помилок, які призводять до трагічних наслідків.

Дані методичні рекомендації призначені для лікарів-лаборантів мікробіологів та клініцистів різних спеціальностей. При розробці методичних рекомендацій врахований власний досвід, дані, що відповідають принципам доказової медицини, та Європейських стандартів. У методичних рекомендаціях узагальнені дані з лабораторної діагностики кандидозу та наводяться діагностичні критерії різних форм кандидозної інфекції, що дасть змогу більш ефективно діагностувати різні форми кандидозної інфекції.

Забір патологічного матеріалу

Важливо пам'ятати, що будь-який досліджуваний у лабораторії матеріал може містити патогенні мікроорганізми і тому може бути джерелом інфікування. У зв'язку з цим забір матеріалу необхідно проводити у спеціально обладнаній кімнаті, за допомогою інструментів, в халатах та марлевих пов'язках. Обов'язковою умовою успішного дослідження є забір матеріалу безпосередньо з уражених ділянок в асептичних умовах та правильне його транспортування.

Поліморфізм клінічних проявів кандидозу зумовлює велику різнорідність матеріалу, який підлягає лабораторному дослідженню. Залежно від характеру та локалізації ураження для дослідження беруть харкотиння, зскрібки із шкіри, слизових, нігтьової пластинки, кров, ліквор, сечу, жовч, фекалії, пунктати із закритих порожнин, виділення із свищів, біопсійний та секційний матеріал.

Харкотиння збирають при відкашлюванні в стерильну скляночку, яка закривається кришкою. Попередньо хворий повинен ретельно почистити зуби та три рази прополоскати ротову порожнину розчином 2% питної соди або перманганату калію, або стерильною водою. Найкраще харкотиння збирати вранці до вживання їжі.

Промивні води бронхів, гайморових пазух, плевральної порожнини, шлунковий сік, жовч, ліквор збирають у стерильні пробірки чи флакони. Центрифугують при 1500-2000 обертів за хвилину, зливають супернатант, осад досліджують.

Сеча - збирають середню та останню порції після ретельного туалету зовнішніх статевих органів у кількості 10-15 мл у стерильний посуд.

Кал - беруть останню порцію в стерильну баночку в кількості 10-15 грамів.

Змиви із слизових (ротова порожнина, мигдалики, піхва, кон'юнктива, ніс) беруть тампоном, який вносять у суху стерильну пробірку або в пробірку з 5 мл рідкого поживного середовища (Сабуро, МПБ).

Кров - беруть 5-10 мл з ліктьової вени після ретельної обробки шкіри.

Піхва, вульва - матеріал для посіву необхідно забирати до мануального дослідження. Після введення дзеркала та підйомника матеріал беруть стерильним тампоном із заднього склепіння або із патологічно змінених ділянок слизових. При запаленні бартолінієвих залоз проводять пункцію, при розтині абсцесу залози гній беруть ватним тампоном.

Шматочки органів та тканин збирають у дві стерильні чашки Петрі або баночки з кришкою, що закручується. Одну пробу заливають 10% формаліном для гістологічного дослідження, другу використовують для мікологічного дослідження.

Нігті шкребуть скальпелем та збирають лусочки в стерильну чашку Петрі або між двома стерильними предметними скельцями, які фіксують резинкою та транспортують у паперових пакетах.

Лусочки шкіри збирають зскрібаючи їх скальпелем. Серозні виділення на ерозивних поверхнях збирають стерильним тампоном. При типових міжпальцьових ерозіях матеріалом для дослідження можуть бути білі мацеровані лусочки епідермісу по краях ерозії, які кладуть між двома предметними скельцями. При ураженні слухового проходу лусочки шкіри збирають бактеріологічною петлею або тампоном. Тампон вносять у суху пробірку, а матеріал, отриманий петлею, розміщують між двома скельцями.

ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ЛАБОРАТОРІЮ

Матеріал необхідно перевозити у спеціальних контейнерах із металу для захисту від дії променів сонця. Ліквор транспортують у спеціальних термосах з температурою 37°С. Дослідження отриманого матеріалу необхідно проводити впродовж 1 години від моменту його збирання за умови зберігання при кімнатній температурі або не пізніше 3 годин при зберіганні в холодильнику при +4°С. Винятком є ліквор та кров, які упродовж того самого часу зберігаються в термостаті з

8

метою збагачення. Нігті та лусочки шкіри можна досліджувати

пізніше.

МІКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРІАЛУ НА

КАНДИДОЗ

За даними різних дослідників, до роду Candida входить від 155 до 196 видів. Розгорнута схема ідентифікації грибів роду Candida

передбачає визначення їх здатності ферментувати та асимілювати вуглеводи та азот, рости на безвітамінних середовищах та при різних температурах, здатності забарвлюватися діазонієвим голубим В, вивчення уреазної активності та ряд додаткових тестів: розщеплення арбутину, ріст на 50%-у дріжджовому цукровому агарі, асиміляція гідрохлориду ацетилглгкозаміну (Кгеgег-уаn Rij).

Найчастіше розвиток кандидозу викликають 10 видів Candida , тому їх видова ідентифікація можлива в будь-якій лабораторії їх культуральні та біохімічні властивості наведені у додатку А

1-й етап дослідження - мікроскопія патологічного матеріалу

Діагностику кандидозу розпочинають з мікроскопічного дослідження. Це найпростіший, найдешевший та найшвидший метод діагностики. Дуже часто саме на ньому ґрунтується діагностика кандидозу. На жаль, такий підхід є доказовим лише для діагностики кандидозу в стерильних рідинах (ліквор, кров) і не дає змоги з'ясувати вид збудника, ступінь осіменіння грибами пацієнта та чутливість дріжджів до протигрибкових препаратів.

Для виявлення елементів гриба (дріжджових клітин, псевдоміцелію) патологічний матеріал досліджують у нативних, рідше фарбованих препаратах. Рідкий патологічний матеріал досліджують у нефарбованому стані в просвітлюючій рідині (суміш спирту з гліцерином (етиловий спирт - 1ч., гліцерин -2 ч., дистильована вода - 2 ч.), розчині Люголю (1 г кристалічного йоду, 2г йодиду калію, 150 мл води), воді або фізіологічному розчині. На предметне скло наносять патологічний матеріал, потім 1 -2 краплі просвітлюючої рідини, накривають накривним склом та мікроскопують на малому

збільшенні (окуляр на 10, об'єктив на 8). Твердий патологічний матеріал (лусочки шкіри, нігті) просвітлюють в 10-20% розчині КОН. У препараті ми можемо спостерігати скупчення дріжджових клітин, псевдоміцелію, клітин, що брунькуються. Для виготовлення забарвлених препаратів на предметне скло петлею наносять краплю досліджуваного матеріалу, рівномірно розтирають по предметному склу препарувальною голкою для отримання тонкого мазка. Мазки висушують на повітрі, фіксують та забарвлюють за Грамом. Можна користуватися простими методами забарвлення - 1% спиртовим розчином метиленового синього та водним фуксином. Забарвлені препарати мікроскопують під імерсією. 2-й етап - посів патологічного матеріалу на поживні