14. Порядок використання антибіотиків

Для пригнічення сторонньої мікрофлори при посіві досліджуваного матеріалу використовують пеніцилін (або цефалексин). Їх застосовують як при обробці поверхні поживного середовища розлитого в чашки Петрі, так і шляхом внесення антибіотика в середовище. Для обробки поверхні середовища використовують антибіотик з розрахунку 7,5 МО, наносячи його на поверхню середовища шпателем, або вносячи його в розтоплений і охолоджений КВА з розрахунку 25-50 МО на 100см³ середовища. Пеніцилін розводять безпосередньо перед взяттям матеріалу. Для цього у флакон з антибіотиком додають стерильний фізіологічний розчин для одержання основного розведення пеніциліну. При вмісті у флаконі 500.000 МО, в нього додають 1см³ фізіологічного розчину, а при вмісті 1млн MО – 2 см³. Отримане основне розведення антибіотика у флаконі можна зберігати в умовах холодильника при +4°С не більше тижня. Для одержання необхідних для роботи концентрацій антибіотика 0,1см³ основного розведення з флакона розчиняють у 9,9 см³ стерильного фізіологічного розчину. 1см³ такого розчину містить 5 000 МО на 1см³. Далі роблять розведення до одержання 75 МО в 1см³ фізіологічного розчину.

Схема розведення пеніциліну:

1 пробірка - фізіологічний розчин 9,9 + 0,1см³ основного розведення антибіотика = у 1см³ 5 000 МО;

2 пробірка - фізіологічний розчин 8,5+ 1,5розчину з першої пробірки антибіотика = у 1см³ 750 МО;

3 пробірка - фізіологічний розчин 4,5+0,5розчину з другої пробірки антибіотика = у 1см³ 75 МО.

З третьої пробірки наносять 0,1см³ (7,5 МО) на поверхню поживного середовища у кожній чашці, ретельно втираючи шпателем. Розчин із третьої пробірки можна використовувати для внесення його усередину середовища. Для цього 4см³ (300 МО) антибіотика додають на 1дм³ середовища (з розрахунку 30 МО на 100 см³ середовища). Це ж розведення можна використовувати для додавання до змочуючих рідин з розрахунку 0,1 см³ на 10-12 см³ рідини.

Робоче розведення антибіотика (в останній пробірці) використовують тільки в день приготування.

Додаток №4

Контроль якості поживних середовищ

1.Методика кількісного визначення азоту

Принцип методу оснований на блокуванні формальдегідом при рН 7,0 вільних аміногруп і титруванні лугом еквівалентної кількості карбоксильних груп. Початок і кінець титрування визначають потенціометрично.

Реактиви: їдкий натр 0,1N розчин;

соляна кислота 0,1N розчин;

формалін (40% розчин формальдегіду).

Перед кожним визначенням рН формаліну доводять до 7,0.

Хід визначення. Для аналізу використовують певний об’єм “B” рідкого зразка або розчину сухого зразка з вмістом амінного азоту 1,5-5 мг.

“В” дорівнює:

1) для рідких гідролізатів низького ступеня розщеплення (0,1-0,2% амінного азоту) – 3 см³;

2) середнього ступеня розщеплення (0,3-0,6% амінного азоту) – 1 см³;

3) високого ступеня розщеплення (0,7-1,3% амінного азоту) - 0,6 см³;

4) для рідких поживних середовищ (0,08-0,14% амінного азоту) – 3 см³;

5) для рідких екстрактів (0,02-0,04% амінного азоту) – 10 см³.

При аналізі сухих зразків, таких як сухі гідролізати, сухі поживні середовища, сухі екстракти з вмістом амінного азоту 1,5 - 4,0 %, “В” дорівнює 10 см³ 1% розчину (наважка зразка “С”, що аналізується, складає 100 мг).

У склянку місткістю 50 см³ наливають об’єм “В” розчину зразка, що аналізується, і доводять загальний об’єм дистильованою водою до 20 см³. Електроди потенціометра занурюють у досліджуваний розчин, рН якого доводять до 7,0 за допомогою 0,1N розчину NaOH або 0,1N розчину соляної кислоти. Під час визначення електроди повинні залишатися зануреними в розчин. До нейтралізованого розчину додають 2 см³ нейтрального формаліну, перемішують і, не виймаючи електродів, титрують вміст 0,1N розчином їдкого натру до рН 9,1. При титруванні варто використовувати мікробюретку на 5см³.

Вміст амінного азоту в досліджуваному зразку в % (X) обчислюють за формулою:

1) для рідкого зразка:

X₁ = (А * К * 1,4 * 100) / (В * 1000), де

А - кількість 0,1 N розчину NaOH у 1см³, використане на титрування досліджуваної проби;

К - поправка до титру 0,1 N розчину NaOH;

1,4 - кількість амінного азоту в мг, еквівалентне 1 см³ 0,1 N розчину NaOH;

100 - коефіцієнт перерахунку у відсотки;

В - кількість рідкого зразка в см³, взяте на аналіз;

1000 - коефіцієнт перерахунку мг у г.;

2) для сухого зразка:

Х₂=(А*К*1,4*100)/С, де

С - наважка сухого зразка, що аналізується, в мг, яка міститься в об’ємі “В”, що титрують;

інші позначення дивися вище.