Тема 3. «основи теорії прийняття управлінських рішень»

34. Управління – це:

– процес установлення завдань для організації, визначення найкращого шляху їх використання;

– послідовність дій менеджера;

– конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації;

+ цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки в зв’язку із зміною обставин.

35. Ухвалення управлінського рішення – це:

– вибір лінії поведінки, здійснений керівною особою;

+ вибір однієї з кількох можливих альтернатив;

– процес обміну інформацією для вирішення певної проблеми;

– нарада з виробничих питань.

36. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться приймати керівникам:

+ вищого рівня управління;

– середнього рівня управління;

– низової ланки управління;

– всі відповіді неправильні.

37. Створення рівнів управління в організації ґрунтується:

– на вертикальному та горизонтальному поділі управлінської праці;

– на горизонтальному поділі управлінської праці;

+ на вертикальному поділі управлінської праці;

– на необхідності контролювати діяльність персоналу.

38. Система управління – це:

+ систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети;

– сукупність взаємодіючих елементів;

– цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів;

– сукупність елементів організації.

39. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору методів їх втілення, – це:

+ контурне рішення;

– структуроване рішення;

– алгоритмічне рішення;

– організаційне рішення.

40. Модель прийняття рішення, яку застосовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб, – це:

– моделі теорії черг;

– моделі управління запасами;

+ модель лінійного програмування;

– імітаційне моделювання.

41. Графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблем, передбачає:

+ дерево рішень;

– платіжна матриця;

– графік беззбитковості;

– модель лінійного програмування.

42. Суб`єктами управлінського рішення є:

– керівники вищої ланки управління;

– керівники середньої ланки управління;

– керівники нижчої ланки управління;

+ всі відповіді правильні.

43. Характеристика, що відповідає директивному стилю прийняття рішень:

– необхідність великого обсягу інформації для прийняття рішень, обережне прийняття рішень, здатність адаптуватися до неординарних ситуацій та вдало їх долати;

– здатність співпрацювати з іншими людьми, неконфліктність, потреба схвалення власних дій;

– орієнтованість на тривалі програми, схильність до творчого розв’язання проблем;

+ раціональний тип мислення, швидке прийняття рішень, несприйняття невизначеності.

44. Незапрограмовані рішення пов'язані з:

+ унікальними ситуаціями;

– стандартними ситуаціями;

– використанням математичних моделей;

– використанням методу екстраполяції.

45. Визначення переваг та недоліків кожного з варіантів рішення – це:

– визначення альтернатив;

– визначення критеріїв;

+ оцінювання альтернатив;

– оцінювання критеріїв.