1.3. Причини виникнення криз

Природа виникнення кризи носить об'єктивний і суб'єктивний характер. Все різноманіття причин виникнення криз можна розділити на дві групи: 1) зовнішні стосовно підприємства, на які воно не в змозі впливати або його вплив обмежений; 2) внутрішні, виникаючі в результаті діяльності самого підприємства.

Зовнішні фактори, що сприяють виникненню криз можна розділити на три групи:

1. Макроекономічні фактори:

- інфляція/дефляція;

- нестабільність податкової системи;

- нестабільність, нерозвиненість регулюючого законодавства;

- зниження рівня реальних доходів населення;

- ріст безробіття;

- нестабільність валютного ринку;

2. Галузеві, ринкові фактори:

- зміна ємності галузевого ринку;

- посилення монополізму на ринку;

- ріст пропозиції товарів-субститутів.

- зміна пропозиції на ринку основних видів сировини;

- ріст цін на основні види сировини.

3. Інші зовнішні фактори:

- політична нестабільність;

- природні;

- погіршення криміногенної ситуації;

- зрушення в технологічному розвитку.

Особливостями зовнішнього середовища в системі ринкового господарювання є:

- Взаємозв'язок її факторів, що впливають на діяльність організації;

- Складність і кількість факторів, на яке організація повинна ' реагувати;

- Рухливість середовища, яку можна розглядати як швидкість, з якої відбувається її зміна;

- Невизначеність, що розглядається як функція кількості

| інформації про конкретний фактор, який розташовує підприємство, а також

; ступінь упевненості в ньому.

При розгляді зовнішніх факторів, здатних привести підприємство до економічної кризи, слід зазначити, що організація може впливати на деяких з них і запобігти їх виникненню. Ці фактори пов'язані з конкурентним середовищем підприємства й визначають форми конкуренції. Серед них: високий рівень цін на вироблену продукцію, низький рівень застосовуваних технологій, незадовільна якість продукції. Рівень застосовуваної технології визначає всі складового процесу виробництва товару і його конкурентноздатність. Зміни в технології виробництва, вироблені підприємством з метою забезпечення конкурентних переваг, вимагають значних капіталовкладень і можуть протягом щодо тривалого періоду часу негативно відбитися на прибутковості підприємства, у тому числі й внаслідок невдач при впровадженні нової технології. Може негативно позначитися на прибутковості й зменшення обсягу продажів продукції підприємства внаслідок появи на ринку продукції фірм із кращими конкурентними характеристиками. Не менш важливі серед зовнішніх факторів і взаємини з покупцями й постачальниками. Уповільнення темпів росту виторгу, або її абсолютне зниження спостерігається при зростаючому неповерненні платежів за відвантажену продукцію, коли підприємство працює з неналежним покупцем або не вільно в його виборі. Затримки поставок сировини й матеріалів, або їхню низьку якість можуть знизити обсяг виробництва і якість готової продукції.

Розглянемо внутрішні причини, що породжують кризи в організації.

Природа виникнення кризи носить і суб'єктивний характер, що проявляється в протиріччі: 1) між розвитком внутріфірмових бізнесів-процесів і розвитком керування; 2) у процесі (функціонування й розвитку організації; 3) у результаті не реагування менеджменту на зміни факторів зовнішнього середовища. Кожне із цих протиріч має на увазі одну головну внутрішню причину - керування, або точніше помилки в керуванні.

Помилки в керуванні, що породжують кризу в процесі життєдіяльності підприємства, можливі у всіх його з4)ерах діяльності. Такі помилки можна контролювати, усувати й ураховувати в плануванні діяльності підприємства. Ґрунтуючись на загальноприйнятому поділі керування в організації на горизонтальним і вертикальними рівнями, пропонується класифікувати кризи, викликані внутрішніми причинами, у такий спосіб:

Справа в тому, що класична схема керування підприємством містить у собі не два, а три ієрархічних рівні (стратегічний, тактичний, оперативний). Такий поділ управлінського процесу на три рівні більше відповідає його фактичній структурі. У цьому випадку верхній рівень (стратегія й тактика) забезпечує рішення диспозиційных завдань в основних областях діяльності підприємства нижній - їхню реалізацію.

Криза в організації - це не одноразове економічне явище, що виникає й відразу ж зникає. Кризи виникають і розвиваються, і на певному етапі свого розвитку стають необоротними. Розглянемо механізм розвитку кризи на мікрорівні.

Під механізмом розвитку кризи будемо розуміти ланцюг послідовних економічних явищ, які зв'язані причинно-наслідковими зв'язками, під впливом яких наступає необоротна криза. Як і всякий економічний механізм, механізм розвитку кризи «запускається» вихідним економічним явищем. У нашому випадку, під вихідним економічним явищем будемо розуміти яку-небудь із причин виникнення кризи. Під впливом цих причин починається процес проходження одного за іншим у певній послідовності ланцюжка взаємозалежних економічних явищ, наприкінці яких наступає кінцевий кризовий стан підприємства -банкрутство.

Приведемо кілька прикладів механізму розвитку кризи на підприємстві. Кожне наступне явище збільшує дію кризи, що приводить до дисбалансу функціональної системи організації. Незалежно від того, яке явище ініціювало виникнення кризи, і в якому напрямку він розвивався, в остаточному підсумку кожен ланцюжок розвитку кризи зводиться до втрати платоспроможності, що є головним чинником стану банкрутства. Тривалість розвитку кризи і його глибина залежать від ряду факторів:

- співвідношення кількості й чинності вихідних економічних явищ, що ініціюють виникнення й розвиток кризи;

- числа й ступені впливу факторів зовнішнього й внутрішнього середовища;

- інтенсивності процесу виникнення проміжних економічних явищ;

- співвідношення й чинності проміжних економічних явищ. Для прийняття адекватних й економічно обґрунтованих рішень по усуненню криз, необхідною умовою є їхня оцінка. Щоб оцінити ступінь глибини кризи й рівень його розвитку необхідно провести діагностику підприємства.