• Функціональна структура Нью-Йоркського світового фінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

• Акції.

• Облігації:

— іпотечний ринок (вторинний ринок закладних);

— ринок державних облігацій (цінних казначейських паперів);

— ринок промислових облігацій;

— позики цільовим підприємствам;

— ринок закордонних облігацій (доларові облігації, випущені іноземцями в Нью-Йорку).

Ринок короткострокового капіталу:

• казначейські векселі;

• цінні папери федеральних агенцій США;

• вкладні сертифікати, що передаються;

• федеральні резервні фонди й угоди про купівлю цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною;

• банківські акцепти (акцептовані банком векселі);

• комерційні короткострокові векселі;

• позики дилерам та брокерам.

Валютний ринок:

• валютна інтервенція на національний валютний ринок;

• валютні свопи з іншими центральними банками;

• операції з міжнародними організаціям.

• Токіо як фінансовий центр

Токіо став міжнародним фінансовим центром тільки після 1970 р., коли іноземні позичальники почали випускати тут облігації в єнах, а пізніше в іноземній валюті. Зміцненню позицій Токіо як одного з найважливіших центрів у процесі глобалізації фінансових ринків сприяла лібералізація ринків єни й капіталу.

Функціональна структура

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

• акції;

• процентні державні облігації (довгострокові, середньострокові);

• дисконтні державні ноти й векселі;

• облігації муніципалітетів;

• енергетичні цінні папери, гарантовані державою;

• помислові облігації;

• іноземні облігації в єнах;

• конвертовані облігації;

• облігації з підписними сертифікатами.

Ринок короткострокового капіталу:

• ринок онкольних позик (позики коштів між банками);

• казначейські векселі;

• обліковий ринок векселів;

• депозитні сертифікати;

• короткострокові комерційні векселі;

• ринок Генсаки.

• Офшорні банківські центри

Фінансові центри «офшор» — це світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції, переважно з нерезидентами, в іноземній для даної країни валюті.

Офшорні банківські центри тісно пов’язані з євровалютним ринком. Однак їх можна розглядати як окрему категорію міжнародних фінансових центрів, що виконують посередницькі функції для позичальників та депонентів. Основною причиною привабливості офшорних банківських центрів є мінімальне офіційне регулювання, практична відсутність податків та контролю за управлінням портфелями цінних паперів банків.

Офшорні банківські центри почали з’являтися з 1960 р.

Основні властивості:

• відплив та приплив коштів майже не регулюється;

• операції мають суто міжнародну основу та не зачіпають внутрішню економічну й фінансову політики;

• наявність високоефективних місцевих і міжнародних засобів зв’язку та транспортної інфраструктури;

• наявність надійних взаємовідносин з фінансовими органами влади промислово розвинених країн;

• існування за умов внутрішньої політичної стабільності й забезпечення таємниці операцій;

• наявність ефективно та стабільно функціонуючих центральних банків;

• основна (або альтернативна) мова — англійська;

• легка доступність та розміщення в часових поясах, що знаходяться між поясами, де розташовані найважливіші ринки;

• висококваліфікована робоча сила.

Види офшорних банківських центрів:

• «паперові» центри (зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім);

• «функціональні» центри (займаються депозитними операціями й наданням позик).

Основні типи офшорних ринків:

1-й тип — Нью-Йоркський;

2-й тип — Лондонська модель;

3-й тип — «податкове сховище».

Таблиця 5