2.2.1 Класифікація історизмів у тексті повісті б. Лепкого "Мотря"

Найчастіше історизми – засоби називання реалій історичного минулого. Тут ми виділяємо такі лексичні групи: військова (батальна), суспільно-політична та побутова лексика. Найбільш чисельна , із проаналізованої нами, військова лексика.

Основною бойовою одиницею пішого та кінного війська був козак ( А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться…[Лепкий, І, 111]). Словник української мови в 11-ти томах дає таке значення цієї лексеми: "… вільна людина з кріпосних селян, або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти загарбників, нащадок такої людини" [СУМ, ІV, 209].

У творі вжито ряд слів-історизмів для позначення узагальненої назви військовиків: ратник "військовий"[ЕСУМ, ІV, 159] (Казав, що в мене ніяких ратників не було й нема, дав їм харчів на дорогу і баклажок горівки і на тім край.[Лепкий, І, 100]), вартівник "охоронець" [Грінченко,І,128] (Вартівники перекликалися по валах. [Лепкий, І, 89]), рейтар "найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі ХVІ-ХVІІ ст.та Росії ХVІІІ ст." [СУМ, VІІ, 492] (Чуйкевичеві стало ясно, що це царські люди, рейтари чи ратники якісь, відбилися від своєї команди й пішли на нічні промисли. [Лепкий, І, 68]), сердюк "охоронець гетьмана" [СУМ, ІХ, 133] (Наліво від входових дверей, на майдані, стояв почетний відділ сердюків, хлоп в хлопа вибраний і вимуштрований…[Лепкий, І, 26]), вістовий "посильний;солдат який виконує службові доручення командирів штабу" [СУМ, І, 685]. Широко використовує письменник і лексеми на позначення військових чинів та посад як українського, так і російського війська. З російських можемо назвати ротмістра "офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті і інших військах" [СУМ, VІІІ, 889] (Досвідченого охочекомонного ротмістра до себе прикликати велить.[Лепкий, ІІ, 56]). Текст історичної повісті насичений назвами конкретних військових чинів та посад: бунчужний "виборна особа, що мала один з найвищих військових чинів на Україні в ХVІ-ХVІІІ ст., — охоронник бунчука і командир частини козацького війська" [СУМ, І, 257] (Числюся бунчужним товаришем його милості пана гетьмана. [Лепкий, ІІ, 17]), хорунжий "У ХVІІ-ХVІІІ ст. на Україні — особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора" [СУМ, ХІ, 131] ("Йому так смішно , що аж на серці млісно", — сказав генеральний хорунжий Іван Сулима , коли вже Кочубей сидів у повозі. [Лепкий, І, 27]), отаман "вибраний або призначений ватажок козацького війська" [СУМ, V, 801] (Я про те з ніким не балакала, лише з отаманом, а то чоловік певний…[Лепкий, ІІ, 95]), десятник "ватажок десятки" [СУМ, ІІ, 257] (Біля вартового, що умовлений знак тривоги подав, застає вже десятника зі своїм відділом з найближчої вартівні.[Лепкий, І, 51]), сотник "особа, яка очолювала сотню" [СУМ, ІХ, 472] (Сотник не хотів зразу розказувати, боявся обидити гетьмана… [Лепкий, І, 142]).

До історичної військової лексики належать і назви матеріальних баталізмів. Широко представлені у творі лексеми, що позначають зброю. Із назв на позначення холодної зброї вживається як і лексема шабля "ручна холодна зброя" [ЕСУМ, ІV, 500] (А на шаблю він мистець. [Лепкий, ІІ, 120]), так і ,наприклад, карабела з аналогічним значенням "крива шабля" [СУМ, ІV, 99] (Криті двері відчинилися, і в гетьманську спальню всунулася маленька "персона"; в кунтуші, у високій соболиній шапці з чаплиним білим пером і з величезною карабелою. [Лепкий, І, 43]). Назва рушниця трапляється рідко, оскільки автор вживає слова, які уточнюють який саме вид цієї зброї використовується. Зазвичай вживаються слова іншомовного походження: мушкет "старовинна гнотова рушниця великого калібру" [СУМ, ІV, 834] (Вартовий бере до рук мушкет, і бачить перед собою команданта. [Лепкий, ІІ, 49]), пістоль "пістолет" [ЕСУМ, ІV, 417] (На стінах висіли стрільби й пістолі всіляких родів і фасонів… [Лепкий, І, 107]), кріс "рушниця" (… і він кріпко притис довгий і важкий кріс до серця.[Лепкий, І, 39]). До військової лексики можна віднести і слово галера "старовинне вітрильне багатовеслове військове судно"[СУМ, ІІ, 19] (Година п’ята, моя галера жде.[Лепкий, І, 23]).

До суспільно-політичної лексики належать назви представників різних соціальних верств населення, як вищого стану: гетьман "начальник козацького війська та верховний правитель України" [ВТССУМ, 179] (Смеркалося, як гетьман зі своїми вернувся до двора. [Лепкий, І, 29]), воєвода "правитель міста, округа в ХVІ-ХVІІІ ст." [СУМ, І, 723] ( Це одно, а друге, що треба себе було й перед московськими воєводами та другими царськими людьми гідно показати. [Лепкий, І, 107]), князь; так і нижчого: міщани, канцелярист "писар" [ЕСУМ, ІІ, 366] (Вечоріло, коли гетьманський канцелярист Іван Чуйкевич зі своїм невеличким кінним відділом опинився на лівому боці Дніпра. [Лепкий, І, 64]), різні види слуг: челядь "панська прислуга" [СУМ,ХІ,292] (Добрий хазяїн усього сам пильнує, а злий з усім на челядь здається.[Лепкий, ІІ, 88]), покоєві (Покоєві запалювали у мосяжнім свічнику, старокутської ручної роботи, нові свічки й зачинювали віконниці… [Лепкий, І, 31]), стаєнний (Як відійшов останній стаєнний , Кочубей встав і перехрестився… [Лепкий, І, 110]), паж "нижча придворна посада" [ЕСУМ, ІV, 253] (Легким рухом скинув з плечей горностаями підбиту кирею, віддав її своєму пажеві і кивну головою. [Лепкий, І, 135]), гайдук "виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі" [СУМ, ІІ, 16] (На борозних сиділи гайдуки, два їх стояло на лавочці ззаду. [Лепкий, І, 26]), чура.

Сюди відносимо і назви, що позначають предмети, співвідносні з певним соціальним станом: клейноди "знаки влади" [СУМ, ІV, 178] (… переїхав Дніпро і зложив гетьманські клейноди, прощаючи Україну на все …[Лепкий, І, 43]), булава "палиця з кулястим потовщенням на кінці,яка була колись військовою зброєю" [СУМ, І, 253] (Краще я булаву свою гетьманську в другі, може, молодші й сильніші руки передам, а сам, як мати моя, у черці пострижуся, ніж на таке нікчемне й непристойне діло піду. [Лепкий, І, 33]), пірнач "вид булави" [СУМ, VІ, 539] (До того ж чи не краще мати зятем гетьмана, ніж якогось там молодого чоловіка, котрий хто-зна чи й полковницького пірнача доскочить. [Лепкий, ІІ, 90]).

Одну з найбільших тематичних груп становить побутова лексика, до якої входять назви предметів побуту, зокрема і назви одягу, взуття. Письменник використовує багато лексем на позначення верхнього одягу: жупан "верхній одяг із широкими рукавами" [ЕСУМ, ІІ, 209] (Надяг жупан і гадає, що пан. [Лепкий, І, 245]), каптан "верхній одяг, подібний до кофти" [ЕСУМ, ІІ, 376], контуш (На ній сірий контуш і білий очіпок на голові. [Лепкий, ІІ, 25]), кирея "верхній довгий суконний одяг із відлогою" [СУМ, ІV, 152]. Б.Лепкий вживає слова і на позначення інших видів одягу: плахта "жіночий одяг типу спідниці" [СУМ, VІ, 571] ("Побачимо", — сказала обтрушуючи землю зі своєї суто золотом перетиканої плахти… [Лепкий, І, 85]), корсетка "жіноча безрукавка" [ЕСУМ, ІІІ, 44] (Подай мені, тітко, корсетку нашу українську…[Лепкий, І, 130]), шаровари "штани особливого крою"[ЕСУМ, ХІ, 414] (Розстели, хлопче, килим на мураву, щоби ми наших шароварів не зазеленили… [Лепкий, І, 110]), очіпок " старовинний головний убір заміжньої жінки"[СУМ, V, 883];та взуття: сан’янці "чоботи, або черевики, пошиті із сап’яну" [СУМ, ХІ, 57] (Жінка добуває зі скрині своєї сап’янці …[Лепкий, І, 231]), постоли (На мощеній доріжці почувся глухий відгомін дерев’яних постолів… [Лепкий, І, 56]).

До цієї групи ми віднесли і назви монет: таляр "старовинна срібна монета" [СУМ, Х, 28] (А тепер на похоронення тіла мойого грішного двіста червоних золотих і сто талярів твердих до шафовання дружині моїй даю.[Лепкий, ІІ, 69]) та червінець "золота монета вартістю три карбованці" [СУМ, ХІ, 296] (Але ж бо й добре вдав; варта тих сорок червінців, що з Ковалівки вивіз і половину з них у моїй корчмі на полтавськім шляху з гарними шинкарівними лишав. [Лепкий, І, 108]).

Окремо можемо виділити власні назви-історизми: Батурин (Але мені треба було покинути любе товариство, бо я ще нині маю листи до Батурина слати.[Лепкий, І, 172], Бахмач (По напрямі дороги бачить, що скоріше в Бахмач. [Лепкий, І, 230], Троя (Неначе діти радуються грецьким конем, що під мурами Трої явився. [Лепкий, ІІ, 53].