4. Характеристика рівновеликості полів польової сівозміни № 2 з урахуванням родючості ґрунтів

Номери полів	Площі, га	Шифри* агрогруп ґрунтів	Площі агрогруп, га	Оцінка*агрогруп ґрунтів, бал	Середньозважена оцінка поля, бал	Площа поля, кад.га	Відхилення від середнього розміру поля
							за фiзичною площею		за кадастровою площею
I	112.6	а	31.6	71	69	113.9	-15.2	-11.9	-13.9	-10.9
		б	81.0	68
II	123.3	а	75	71	68	122.9	-4.5	-3.5	-4.9	-3.8
		б	20	68
		в	28.3	60
III	140.5	а	107.3	68	66	135.9	+12.7	+9.9	+8.1	+6.3
		б	33.2	60
IV	134.2	а	98.0	71	70	137.6	+6.4	+5.0	+9.8	+7.7
		б	36.2	68
V	134.8	а	116.5	68	67	132.3	+7.9	+5.5	+4.5	13.5
		б	18.3	60
VI	117.6	а	17.6	71	71	122.4	-10.2	-8.0	-5.4	-4.2
VII	150.1	а	96.2	68	63	138.5	+22.3	+17.4	+10.7	+8.4
		б	53.9	55
VIII	120.6	а	120.6	71	71	125.4	-7.2	-5.6	-2.4	-1.9
IX	117.0	а	117.0	71	71	121.8	-10.8	-8.4	-6.0	-4.7
Разом	1150.7	х	1150.7	х		1150.7	+0.5	+0.4	х	х
Середнє значення	127.8	х	х	х	68.2	127.8	х	х	х	х

; ,

де: Р_ум.- умовна площа поля, кад.га; Р_ф - фізична площа поля, га; Б_ср-середньозважений бал поля;Б_ср.с-ни - середньозважений бал оцінки ґрунтового покриву сівозміни.

Середньозважений бал оцiнки грунтового покриву сiвозмiни визначається за формулою:

,

де: Р_I, Р_II …Р_n- площі полів сівозміни, га;Б_I, Б_II …Б_n- середньозважені бали відповідних полів сівозміни; Р_с-ни - площа сівозміни, га.

У розглянутому прикладі середньозважений бал оцінки ґрунтового покриву сівозміни складе:

(бал).

З урахуванням середньозваженого балу, умовна площа I поля (табл.4), обчислена за формулою:

(кад.га).

Сума умовних площ полів сівозміни обумовила відповідно умовну площу сівозміни (табл.4). У даному прикладі фізична й умовна площі сівозміни рівні (контроль правильності попередніх обчислень), оскільки при визначенні умовних площ полів добуток фізичної площі кожного з полів і їх середньозважених балів зiставлявся не зi 100 балами, а із середньозваженим балом сівозміни. Частка від поділу умовної площі сівозміни на кількість полів у нiй дає значення середнього розміру поля в умовних (кадастрових) гектарах. З зазначеної вище причини, фізичний і умовний середній розмiри поля однаковi (127.8 га), що також підтверджує правильність попередніх обчислень. Подальші розрахунки абсолютних і відносних відхилень площ полів від середнього розміру поля в умовних (кадастрових) гектарах аналогічні визначенню цих показників за фізичною площею.

Для оцінки полів сівозмін щодо їх конкретних технологічних характеристик (форма поля, робочi довжина і ширина, відстань до виробничих центрів, розмiщення за крутiстю схилів) визначаються значення відповідних показників. Форма поля визначається візуально за планом. Відстань вiд поля до виробничого центру визначається наступним чином. У полях, що складаються з двох і більше робочих ділянок, спочатку визначається графiчно на планi відстань до виробничого центру від кожної робочої ділянки (від центру ваги ділянки по перпендикуляру до найближчої дороги і по нiй до виробничого центру). Використовуючи отримані відстані й площі робочих ділянок, визначається середньозважена відстань від поля до виробничого центру:

,

де: R_поля - середньозважена відстань від поля до виробничого центру, км; r₁, r₂... r_n - відстані від відповідної робочої ділянки поля до виробничого центру, км; Р_I,Р₂…Р_n - площі робочих ділянок, га; Р_поля - площа поля (сума площ робочих ділянок), га.

Робочi довжина і ширина полiв (робочих дiлянок) визначається шляхом безпосередніх вимірів на планi, якщо вони мають форму прямокутника або трапеції з вiдхиленням бокових сторiн від прямого кута до 15º. В інших випадках для визначення робочої довжини і ширини використовуються формули:

,

де: В_р - робоча ширина поля (дiлянки), м; L_р - робоча довжина поля (дiлянки), м; Н - висота трапеції, м; с і d - боковi сторони трапеції, м; Р- площа поля (робочої ділянки), м².

У полях (робочих ділянках), що мають складну конфігурацію, робочi довжина і ширина обчислюються наступним чином. Спочатку визначається напрям основного обробiтку поля (робочої ділянки), виходячи з його просторових характеристик i рельєфу. Потім вимірюють перпендикуляр до напряму основного обробiтку в найбільш широкому місці поля (ділянки), довжина якого приймається у наведеній вище формулі за значення Н. За суму с i d беруть загальну довжину тієї частини периметра поля, що відхиляється від напряму основного обробiтку більше 15º. Після відповідних обчислень одержують значення робочої ширини (В_р). Робочу довжину (L_р) визначають шляхом подiлу площi поля або робочої ділянки (Р) на робочу ширину (В_р).

Робочі ухили по довжині і ширині поля (робочої ділянки) визначають за формулою:

,

де: i_р% - робочий ухил по довжині (ширині) поля (робочої дiлянки), %; Н - перевищення мiж протилежними кінцями поля, м; d - відстань між протилежними кінцями поля (робочої дiлянки) по довжинi або ширинi, м.