Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для лікування симптомів алергії

• При перших проявах алергічної реакції слід обов’язково звернутися до лікаря і намагатися встановити причину виникнення алергії.

• При встановленні зв’язку алергічної реакції з тим або іншим алергеном прийняти всі можливі міри для покращення подальшого контакту з ними.

• У випадку, коли лікарська терапія, що прописана лікарем, перестала викликати певний ефект, повторно звернутися до лікаря для корекції лікарської терапії.

• Препарати, що містять антигістамінні компоненти першого покоління, можуть викликати сонливість, відчуття втоми, тому їх слід застосовувати увечері (особливо пероральні лікарські форми).

• Препарати, що містять антигістамінні компоненти, не слід приймати під час керування транспортними засобами,тому що вони викликають порушення уваги і координації рухів.

• Препарати, що містять антигістамінні компоненти першого покоління і другого покоління, не слід поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, наркотичними анальгетиками – можливе підсилення пригнічу вальної дії препаратів на ЦНС.

• Препарати, що містять прометазин (Дипразин, Піпольфен), можуть викликати коливання АТ.

• Антигістамінні препарати першого покоління, особливо ципрогептадин (Перитол), можуть викликати підвищення апетиту.

• При тривалому застосуванні антигістамінних препаратів першого покоління відмічається значне зниження їх терапевтичної ефективності (тахіфілаксія).

• При алергічних ринітах (сезонних і цілорічних) і при поліномах застосування антигістамінних препаратів першого покоління небажане, тому що маючи М-холіноблокуючу дію, можуть викликати сухість слизових, збільшити в’язкість секрету і сприяти розвитку гайморитів і сину ситів, а при бронхіальній астмі – викликати або підсилити бронхоспазм.

• Стабілізатори мембран тучних клітин застосовуються тільки з профілактичною метою.

• Стійкий ефект препаратів із групи стабілізаторів мембран тучних клітин розвивається протягом курсу лікування – 10-12 тижнів постійного прийому.

Анафілактична реакція – це один із видів алергічних реакцій, з якими частіше всього приходиться стикатися при лікуванні хворих. При таких реакціях антиген і антитіло, що поєдналися, руйнують особливі клітини – базофіли крові, або тучні клітини тканин. При цьому виділяються біологічно активні речовини, які вони вміщують (гістамін і інші).

Анафілактична реакція частіше всього викликається високомолекулярними

(наприклад, протеїном) або низькомолекулярними (наприклад, пеніцилінами) антигенами. Наявність антитіл в організмі зустрічається частіше, ніж прояви захворювання. Часто відмічається алергія до антибіотиків групи пеніциліну, яка іноді включає групу цефалоспоринового ряду. Здатність низькомолекулярних речовин викликати алергічні реакції залежить від багатьох причин: від хімічної будови речовини, способу введення ліків і інше.

При прийомі ліків всередину можливість розвитку алергічних реакцій найменша, при підшкірних і шкірних ін’єкціях – найбільша.

Ін’єкції у м’язи займають середнє положення. Використання депо-форм (наприклад, інсуліну) надзвичайно сприяє сенсибілізації.

Кожен антиген може викликати любу анафілактичну реакцію. Розрізняють реакції загального типу, коли гістамін виділяється у кров (анафілактичний шок, гіпотензивні реакції, гіпертермічні реакції) і реакції місцевого типу, коли гістамін виділяється у тканини (напад бронхіальної астми, кропив’янка і набряк Квінке, атопічний дерматит).

В деяких випадках алергічні реакції представляють серйозну загрозу для життя. Так, коли у людини виникає анафілактичний шок внаслідок впливу алергену (частіше всього це ліки або укуси комах). Це найбільш небезпечна форма лікарської алергії, тому що миттєва смерть може наступити за декілька хвилин в результаті падіння артеріального тиску, спазму бронхів та набряку гортані.

Протікання анафілактичного шоку частіше миттєве. У 95% випадків розвивається протягом від 5 до 30 хвилин (це мінімальний час спостереження за хворим після введення ліків). Рідко початок може затягнутися до години. При пероральному застосуванні препаратів симптоми можуть проявитися через 2 години. Чим раніше розвивається шок, тим важче він протікає.

Шок починається негайно, розпухає і червоніє шкіра. Може виникнути кропив’янка. У хворого виникають спазми кишечнику, блювання, діарея, збудження. Горло розпухає викликаючи утруднення дихання. Різке падіння кров’яного тиску може привести до смерті.

Анафілактичний шок – це надзвичайна ситуація, що вимагає надання екстреної допомоги.

Основні міри при лікуванні анафілактичного шоку:

Усунення алергену:

• виніс хворого на повітря, промивання шлунку, змивання алергену зі шкіри;

• зменшення всмоктування алергену (накладання джгута, введення 0,5 мл адреналіну у місце ін’єкції ліку, що викликав шок);

• введення адсорбентів (ентеросгель, поліфепан, активоване вугілля і інші);

• введення антидотів (пеніциліназа).

Подальші дії медичного персоналу складаються у стабілізації артеріального тиску. Вводять адреналін – 0,5 мл у вену, норадреналін – по 0,2 мл до 2 мл у вену під контролем АТ; дофамін (допамін) – 200 мг на 250 мл 5% розчину глюкози зі швидкістю 15-30 мл на годину. Глюкокортикоїди як пртинабрякові і протиалергічні засоби; для підвищення чутливості тканин до адреналіну, як кардіотонічний і протишоковий засіб – 1 мг преднізолону на 1 кг ваги.

Проводиться так звана симптоматична терапія: зняття спазму бронхів, набряку легень – еуфілін до вени, дуже повільно (краще крапельно); дезінтоксикація (форсований діурез, гемосорбція і інше).

Напад бронхіальної астми

Під час нападу астматик відчуває утруднення при вдиханні свіжого повітря і видиханні відпрацьованого, часто важко дихає і видає хрипкі звуки зі свистом. Можливо, що він (або вона) будуть не довільно кашляти, відчувати стиснення у грудях, страждати на задуху. Нехватка кисню може спричинити неспокій; людина відчуває втому.

Сухі хрипи зі свистом при нападі задухи чути на відстані. Грудна клітка розширена, знаходиться в положенні глибокого вдиху. Звична поза хворого під час нападу – положення сидячи із спиранням руками на що-небудь. Це сприяє полегшенню дихання шляхом кращого використання допоміжної дихальної мускулатури.

Під час тяжкого протікання нападу обличчя і шкіра мають синій відтінок, шийні вени здуті. Можливий кашель. Виділення мокротиння на початку нападу дуже невелике, але густе і в’язке, виділяється з трудом або взагалі не виділяється. Тривалість нападу – від декількох хвилин до декількох годин.

Перша допомога. Якщо ви опинилися поряд з людиною, у якої почався напад астми, говоріть тихо і м’яко, щоб допомогти їй розслабитися. Зробіть так, щоб вона рівно сіла, або встала прямо і дихала животом і нижньою частиною грудини. Послабте одежу і відведіть її у приміщення, що добре провітрюється. Допоможіть їй прийняти ліки, що застосовують при астмі, але слідкуйте, щоб не було передозування. Треба пити багато води.

Якщо напад виявився дуже сильним або ж його не вдається зняти за допомогою лікарських препаратів, зробіть виклик швидкої допомоги.