Лікарська алергія

Більшість лікарських препаратів не є правдивими антигенами , але стають ними після з`єднання з білками організму. Серед ліків, що найбільш часто викликають алергічні реакції, слід назвати антибіотики групи пеніциліну, сульфаніламіди, не стероїдні протизапальні препарати , тіазидні діуретики, місцеві анестетики, транквілізатори, барбітурати, ренгеноконтрасні речовини, препарати йоду.

Протікання лікарської алергії важко передбачити і визначається як властивостями ліку, так і особливостями організму хворого. Чисельні і клінічні прояви лікарської алергії, вони можуть зачіпати самі різні органи і тканини.

Попередниками для розвитку лікарської алергії є:

• нанесення ліків на запалені ділянки шкіри і/або слизові;

• використання препаратів пролонгованої дії;

• використання в складі лікарських препаратів ароматичних речовин, що містять терпени ефірного масла (ароматичні речовини із лаванди, фіалки, гвоздики і інших);

• фізіологічні особливості пацієнта – перехідний вік, вагітність, клімакс.

Основні причини алергічних реакцій у дітей

Діти першого року життя: харчова сенсибілізація – клінічно проявляється алергодерматозами, порушеннями зі сторони ШКТ.

Діти від 2 до 3 років: харчова сенсибілізація, лікарська алергія, респіраторна алергія. Для дітей цього віку характерні алергічні ураження шкіри, ШКТ, дихальних шляхів.

Діти від 4 до 7 років: респіраторна алергія. В цьому віці зростає частота респіраторних проявів алергії, що пов`язані з сенсибілізацією до аероалергенів житла домашній пил, кліщі, плісняві гриби) і пилковим алергенам, які обумовлюють формування полінозів, алергічних кон`юктивітів і бронхіальної астми.

Діти старшого віку. Переважає сенсибілізація до інгаляційних алергенів – домашнього пилу, пліснявим грибам, епідермісу тварин, пилку. У значної кількості дітей цього віку відмічається формування полівалентної алергії з розвитком бронхіальної астми, що сполучаються з алергічною патологією у вигляді ураження шкіри і респіраторного тракту; ураження шкіри, органів ШКТ і респіраторного трактів.

Фактори, що сприяють розвитку алергічних реакцій.

• Наявність спадково обумовленої схильності до алергічних реакцій

• Сенсибілізація при контакті з алергенами в ранньому дитинстві (в тому числі в утробі матері).

• Вплив тютюнового диму. Вплив промислових відходів, що сприяють сенсибілізації.

• Вживання в харчовому раціоні великої кількості солодкого – підсилюється більшим вираженням проявів алергічних реакцій

• Емоційний стрес.

• Періоди гормональної перебудови організму – період статевого дозрівання, вагітність, клімакс, менструальний період.

• Вплив сонячної радіації.

«Загрозливі» симптоми, що вимагають скерування до лікаря

Любий прояв алергії вимагає консультації лікаря для вибору тактики лікування, профілактики повторних реакцій. Отримавши консультацію лікаря, більшість пацієнтів дотримуються профілактичних заходів, а у випадку повторення епізодів алергії звертаються до самопомочі.

Звертатися до лікаря повторно необхідно у наступних ситуаціях:

• виникли нові прояви алергії (наприклад на фоні кропив`янки відмічається утруднене дихання, напади задухи);

• прояви алергії не піддаються лікуванні раніше прописаними засобами;

• гострі прояви алергії, що зберігаються протягом тривалого часу або повторюються епізодично.

Ситуації, що вимагають екстреної діагностики і лікування:

• виникли загрозливі для життя симптоми – тяжка задуха, утруднене дихання, порушення зі сторони нервової системи, різке падіння АТ;

• виникнення ознак набряку гортані – осиплість, «гавкаючий» кашель, утруднене дихання;

• розповсюдження алергічного набряку на верхню половину обличчя;

• прояви вираженого хвилювання, відчуття страху, вираженої слабкості;

• підвищення рухової активності;

• абдомінальний синдром – виникнення нудоти, можливо, блювання, а потім приєднання болю у животі різної інтенсивності.